Постанова

від 28.05.2014 по справі 810/1425/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 року 810/1425/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електровозрембуд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електровозрембуд» (далі - ТОВ «Електровозрембуд» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2013 № 0006152200, № 0006162200 та № 0006172200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів, виконання робіт, надання послуг між ним та Приватним підприємством «ТД ТАМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «Вест Пром», Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Мехпром», Товариством з обмеженою відповідальністю «МСПОСТАЧ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Баріон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Постач комплект Океан», Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Електро», Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Сяйво» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (далі - ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро», ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд») мали реальний характер - товар від них поставлено, роботи виконано, послуги надано й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу для обґрунтування фіктивності та нікчемності договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, а викладені в акті перевірки висновки здійснено виключно на матеріалах перевірок останніх, без оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Крім цього позивач зазначив, що викладенні в Акті перевірки твердження про не наданням до перевірки первинних документів, що підтверджують факт надання ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» на користь позивача страхових послуг, а саме: актів виконаних робіт; переліку вантажів, що підлягав страхуванню; переліку перевізників; вид та найменування транспорту, якими повинні бути доставлені/переміщені вантажі; договору матеріального зберігання та/або оренди місця зберігання щебеню фракції 5х20 у кількості 42260 тон, що знаходиться за адресою: Житомитрська область, Володарськ-Волинський район, с. Червоноранітне, вул. Леніна, буд 1, не відповідає дійсності, оскільки вказані документи надавались перевіряючим, однак, з невідомих причин не були взяті до уваги.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 13.05.2014, не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ «Електровозрембуд», ідентифікаційний код 36705980, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 16, зареєстроване як юридична особа 07.10.2009. Як платник податків узятий на облік в органах державної податкової служби з 08.10.2009 за № 3822.

Позивач з 29.01.2010 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100266148 (том ІІ а.с.186).

Основним видом діяльності ТОВ «Електровозрембуд» є діяльність посередників, що спеціалізується в торгівлі іншими товарами.

У період з 15.07.2013 по 23.08.2013 на підставі наказу Броварської ОДПІ від 12.08.2013 № 138, направлень від 15.07.2014 № 38, № 39, № 40, від 24.07.2013 № 81 посадовими особами Броварської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Електровозрембуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 30.08.2013 № 109/222/36705980 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки, з урахуванням предмету спору, про:

- нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро», ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд»;

- порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 137.14 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140, підпункту 156.1.1. пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2148099,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року на суму 94993,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 147082,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 213810,00 грн. та за ІІІ квартал 2011 року на суму 205364,00 грн.; за ІV квартал 2011 року на суму 203151,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 182034,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 334175,00 грн. та за ІІІ квартал 2012 року на суму 270896,00 грн.; за ІV квартал 2012 року на суму 496593,00 грн.;

- порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість України», пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 397284,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 75994,00 грн., за лютий 2011 року на суму 16906,00 грн., за березень 2011 року на суму 3960,00 грн.; за травень 2011 року на суму 13333,00 грн., за серпень 2011 року на суму 2589,00 грн., за березень 2012 року на суму 25570,00 грн.; за квітень 2012 року на суму 51717,00 грн., за травень 2012 року на суму 60892,00 грн., за червень 2012 року на суму 2232,00 грн.; за липень 2012 року на суму 70792,00 грн., за грудень 2012 року на суму 73289,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 24 декларації) на суму 346115,00 грн., у тому числі за лютий 2012 року на суму 37694,00 грн., за грудень 2012 року на суму 308421,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг у ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро» та безпідставне віднесення позивачем до витрат витрати на їх придбання, а також, віднесення до витрат витрати на придбання у ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» страхових послуг, що ґрунтується на матеріалах перевірок зазначених контрагентів та відсутності у позивача первинних документів, що підтверджують факт надання ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» на його користь страхових послуг.

Так відповідач зазначив, що на його адресу надійшли акти про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «ТД ТАМ», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро» та акти документальних позапланових перевірок ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «МСПОСТАЧ» та ТОВ «Баріон», а саме:

- акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.01.2013 № 148/224/35681367 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТД ТАМ» (код ЄДРПОУ 35681367) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Старт-Д» за період з серпень 2012 року по жовтень 2012 року, ПП «Транс-Атлантік Сервіс» за період з квітня 2012 року по липень 2012 року, ТОВ «Шоковіта» за період з серпень 2012 року по грудень 2012 року, ТОВ «Ангстрем Континенталь» за червень, липень, вересень та жовтень місяці 2012 року та ТОВ «Лигран» за період з квітня 2012 року по серпень 2012 року»;

- акт Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 13.03.2013 № 226/221/24992207 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Наукова виробничо-комерційна фірма «Вест Пром» (код ЄДРПОУ 24992207) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства та сплати податків з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Ферід Д», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «МАтодор», ТОВ «Ривс», «ТОВ «Стар Д», ТОВ «Супутник», ТОВ «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ Шоковіта», ПП «Мегіур» та ТОВ «Техніка» за період з 01.01.2010 по 31.01.2013»;

- акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 18.02.2013 № 267/224/36207423 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВП «Мехпром» (код ЄДРПОУ 36207423) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Супутник» за вересень, жовтень місяці 2012 року, ТОВ «Транс-Атлантік Сервіс» за період з лютого 2012 року по серпень 2012 року, ТОВ «Шоковіта» за період з червня 2012 року по жовтень 2012 року та ТОВ «Лігран» за період з січня 2012 року по серпень 2012 року»;

- акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.05.2011 № 1108/23-04/37080102 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «МСПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 37080102) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по листопад 2010 року та січень, лютий, березень місяці 2011 року»;

- акт Дніпропетровської ПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ від 04.02.2013 № 550/222/31828992 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Баріон» (код ЄДРПОУ 31828992) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податків з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Про-4» за період з 01.01.2012 по 31.10.2012»;

- акт ДПІ у Карабельному районі м. Миколаєва від 19.06.2013 № 52/22-00/33084983 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Постач комплект Океан» (код ЄДРПОУ 33084983) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «БК Київбудмонтаж» та наступними контрагентами - покупцями за травень, липень місяці 2011 року»;

- акт ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 18.03.2011 № 58/2302/30408416 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спільне підприємство «Електро» (код ЄДРПОУ 30408416) за грудень 2010 року».

У зазначених актах перевірок та звірок посадовими особами податкових органів встановлено, що у ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро» відсутні матеріальні та технічні можливості, а також трудові ресурси для здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, відсутні факти поставок товарів по ланцюгу постачання та про «фіктивність» діяльності вказаних підприємств, а отже, як наслідок про нікчемність усіх укладених ними договорів.

Крім цього, відповідач зазначив, що під час проведення перевірки відповідачем не надано первинних документів, що підтверджують факт надання ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» на користь позивача страхових послуг, а саме: актів виконаних робіт; переліку вантажів, що підлягав страхуванню; переліку перевізників; вид та найменування транспорту, якими повинні бути доставлені/переміщені вантажі; договору матеріального зберігання та/або оренди місця зберігання щебеню фракції 5х20 у кількості 42260 тон, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Володарськ-Волинський район, с. Червоноранітне, вул. Леніна, буд 1.

У зв'язку із зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що у результаті порушення контрагентами позивача приписів цивільного та господарського законодавства угоди, укладені з ними, мають протиправний характер та є нікчемними. Тому, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми податкового кредиту та витрат.

Тобто, право позивача на формування податкового кредиту та витрат поставлено у залежність від добросовісності осіб по ланцюгу постачання ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан» та ТОВ «СП «Електро» із своїми контрагентами, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.09.2013: № 0006152200, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2492773,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 2148099,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 344674,00 грн.; № 0006162200, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 488054,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 397284,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90770,00 грн.; № 0006172200, згідно з яким позивачеві зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на суму 346115,00 грн., у тому числі, за грудень 2012 року - 308421,00 грн., за лютий 2012 року - 37694,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у порядку адміністративного оскарження, подавши відповідні скарги до Головного управління Міндоходів у Київській області та у подальшому до Міністерства доходів і зборів України (том І а.с.121-131, 149-158).

Крім цього, як вбачається із змісту наявних скарг позивачем були приєднані документи, які відповідно до тверджень позивача не були взяті до відома посадовими особами податкового органу у ході проведення перевірки, а саме, акти виконаних робіт; перелік вантажів, що підлягав страхуванню; перелік перевізників; вид та найменування транспорту, якими повинні бути доставлені/переміщені вантажі; договір матеріального зберігання та/або оренди місця зберігання щебеню фракції 5х20 у кількості 42260 тонн, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Володарськ-Волинський район, с. Червоноранітне, вул. Леніна, буд 1.

За результатами розгляду скарг позивача Головне управління Міндоходів у Київській області та Міністерство доходів і зборів України, рішеннями від 09.12.2013 № 1597/10/10-36-00-01/206/807 та від 19.02.2014 № 3207/6/99-99-10-01-15, відповідно, скарги позивача залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (том І а.с.136-148, 163-170).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ТОВ «Електровозрембуд» та постачальниками (продавцями) укладено ряд договорів поставки, купівлі-продажу з постачання (придбання) товарів, зокрема, з ПП «ТД ТАМ» договір від 22.03.2012 № 22/03, з ТОВ НВКФ «Вест Пром» договір від 17.01.2012 № 580/С, з ТОВ «МСПОСТАЧ» договір від 18.01.2011 № 1801/1-7п, з ТОВ «Баріон» договір від 07.06.2012 № 41/06 та з ТОВ «СП «Електро» договір від 17.12.2010 № 17/12-10, відповідно до яких постачальники зобов'язуються передати у власність покупцеві товар у кількості, якості, асортименті та за ціною, відповідно до специфікацій, рахунків-фактур, видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договорів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених зазначеними договорами (том ІІ а.с.29-32, 54-96).

Крім цього, між замовником - ТОВ «Електровозрембуд» та виконавцями укладено договори на виконання робіт, зокрема, з ТОВ «Постач комплект Океан» договір на виготовлення готової продукції від 01.12.2010 № 1/ГП, відповідно до якого виконавець, за дорученням замовника, зобов'язується виконати роботи по виготовленню готової продукції - кільце СТК 810, магнітопровід (заготовка СТК 520) ЄПП 810, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботу та з ТОВ «ВП «Мехпром» договір про виконання роботи від 10.04.2012 № 10/04, відповідно до якого виконавець, за дорученням замовника, зобов'язується виконати роботи по виготовленню деталей з наданих замовником матеріалів чи заготовок, а замовник зобов'язується прийняти деталі після обробки і оплатити роботу (том ІІ а.с.23-28, 33-53).

Також судом встановлено, що між страхувальником - ТОВ «Електровозрембуд» та страховиками укладено ряд договорів страхування, зокрема, з ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» генеральний договір добровільного страхування вантажів від 31.03.2012 № 0331/04-Г та з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» договір добровільного страхування майна від 31.05.2011 № 0531/01-320 і генеральний договір добровільного страхування вантажів від 10.01.2011 № 0110/02-309, предметом яких є страхування майнового інтересу страхувальника пов'язаного із володінням, користуванням і розпорядженням майном (щебінь фракції 5х20, у кількості 42260 тонн, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Володарськ-Волинський район, с. Червоногранітне, вул. Леніна, 1) та майнового інтересу пов'язаного із вантажем, що перевозиться (том V а.с.94-99, 106-111, 142-146).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро», ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичних осіб контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платників податків на додану вартість.

Судом встановлено, що усі угоди підписані уповноваженими на те особами та відомості щодо яких як станом на дату виникнення спірних правовідносин так і станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог містились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також позивачем було запитано та отримано від ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» ліцензії на право зайняття відповідними видами страхової діяльності, виданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (том VІІ а.с.143-153, 166-179).

Відповідно до пояснень позивача, лише після отримання всіх документів ним були укладені відповідні договори. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду копії відповідних документів.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро», ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки металопродукції (сталеві листи різних марок, круги, латунь, чушки, стержні, кільця, компаунд тощо) від ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон» та ТОВ «СП «Електро», позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 27.03.2012 № РН-0000085, від 25.05.2012 № РН-0000216, від 12.06.2012 № РН-0000275, від 05.07.2012 № РН-0000340, від 20.07.2012 № РН-0000396, від 01.10.2012 № РН-0000610, від 09.10.2012 № РН-0000631, від 14.07.2011 № 07347, від 18.01.2012 № 172, № 173, від 31.01.2012 № 412, № 429, № 428, від 09.02.2012 № 616, від 10.02.2012 № 618, № 613, від 21.02.2010 № 840, № 854, № 827, № 828, 402, від 23.02.2012 № 463, від 27.02.2012 № 532, від 15.05.2012 № 2679, від 25.05.2012 № 2991, від 14.06.2012 № 3470, від 14.08.2012 № 364, від 02.10.2012 № 57, від 11.12.2012 № 199, від 21.01.2011 № 101, № 400, від 16.02.2011 № 160, від 10.02.2011 № 264, від 28.01.2011 № 315, від 24.02.2012 № 402, від 01.03.2011 № 446, від 11.03.2011 № 664, від 03.07.2012 № 44, від 04.07.2012 № 45, від 27.08.2012 № 55, від 04.09.2012 № 58, від 17.09.2012 № 63, від 18.09.2012 № 64, від 01.10.2012 № 68, від 02.10.2012 № 69, від 03.10.2012 № 70, від 22.10.2012 № 77, від 11.12.2012 № 974, від 17.12.2010 № 448.

На підтвердження виконання ТОВ «Постач комплект Океан» та ТОВ «ВП «Мехпром» на користь позивача робіт (роботи по виготовленню готової продукції - кільце СТК 810, магнітопровід (заготовка СТК 520) ЄПП 810, роботи по виготовленню деталей з наданих замовником матеріалів чи заготовок), позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти виконаних робіт від 24.04.2012 № ОУ-000011, від 01.06.2012 № ОУ-000022, від 28.05.2012 № ОУ-000021, від 13.02.2012 № ОУ-000009, від 31.01.2012 № ОУ-000006, від 21.08.2012 № ОУ-000036, від 04.09.2012 № ОУ-000041, від 27.09.2012 № ОУ-000042, від 05.10.2012 № ОУ-000044, від 11.10.2012 № ОУ-000043, від 19.10.2012 № ОУ-000045, від 24.10.2012 № ОУ-00005, від 25.10.2012 № ОУ-000046, від 26.10.2012 № ОУ-000048, від 08.11.2012 № ОУ-000052, від 15.11.2012 № ОУ-000054, від 18.12.2012 № ОУ-000055, від 19.11.2012 № ОУ-000058, від 19.11.2012 № ОУ-000064, від 20.11.2012 № ОУ-000060, від 28.12.2012 № ОУ-000066, від 04.05.2011 № 1, від 16.05.2011 № 3, від 30.05.2011 № 4, від 21.07.2011 № 2.

За результатами господарських операцій ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан» та ТОВ «СП «Електро» видано на користь ТОВ «Електровозрембуд» податкові накладні від 22.03.2012 № 31, від 22.05.2012 № 95, від 11.06.2012 № 35, від 04.07.2012 № 17, від 19.07.2012 № 112, від 01.10.2012 № 4, від 05.10.2012 № 34, від 17.01.2012 № 190, № 191, від 27.01.2012 № 409 від 30.01.2012 № 426, від 02.02.2012 № 53, від 08.02.2012 № 131, № 130, від 10.02.2012 № 204, від 20.02.2012 № 377, № 376, № 378, від 21.02.2012 № 401, № 402, від 23.02.2012 № 463, від 27.02.2012 № 532, від 14.08.2012 № 364, від 02.10.2012 № 57, від 11.12.2012 № 199, від 14.05.2012 № 230, від 25.05.2012 № 554, від 14.06.2012 № 281, від 13.07.2011 № 7347, від 08.11.2011 № 80, від 27.01.2011 № 157, від 09.02.2011 № 84, від 15.02.2011 № 131, від 23.02.2011 № 230, від 24.02.2011 № 248, від 11.03.2011 № 208, від 03.07.2012 № 2, від 04.07.2012 № 3, від 17.08.2012 № 8, від 27.08.2012 № 13, від 17.09.2012 № 12, від 18.09.2012 № 13, від 01.10.2012 № 1, від 02.10.2012 № 2, від 03.10.2012 № 3, від 22.10.2012 № 13, від 11.12.2012 № 4, від 17.12.2010 № 453, від 19.04.2012 № 5, від 11.05.2012 № 1, від 23.05.2012 № 7, від 06.07.2012 № 2, від 03.08.2012 № 2, від 21.08.2012 № 8, від 04.09.2012 № 1, від 27.09.2012 № 8, від 05.10.2012 № 2, від 11.10.2012 № 5, від 19.10.2012 № 9, від 24.10.2012 № 10, від 25.10.2012 № 11, від 26.10.2012 № 12, від 08.11.2012 № 2, від 15.11.2012 № 4, від 18.12.2012 № 6, від 19.11.2012 № 5, від 19.11.2012 № 6, від 20.11.2012 № 7, від 20.11.2012 № 7, від 28.12.2012 № 10, від 04.05.2011 № 1, від 16.05.2011 № 3, від 30.05.2011 № 4 від 21.07.2011 № 2.

На підтвердження надання ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» на користь позивача страхових послуг, позивачем надані договір тимчасового зберігання майна (щебінь фракції 5х20 у кількості 42260 тонн, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Володарськ-Волинський район, с. Червоноранітне, вул. Леніна, буд 1) від 28.12.2010 № 16, відповідні акти приймання-передавання майна до вказаного договору зберігання, акти виконаних робіт та реєстри перевезень (том V а.с.100-105, 112-191, 148-211).

Розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими у ході проведення перевірки копіями виписок по банківському рахунку позивача (том ІІ а.с.152-185).

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про не наданням позивачем до перевірки первинних документів, що підтверджують факт надання ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» на користь позивача страхових послуг, з огляду на таке.

Згідно приписів частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Враховуючи наявність у матеріалах справи належним чином оформлених договору тимчасового зберігання майна (щебінь фракції 5х20 у кількості 42260 тоне, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Володарськ-Волинський район, с. Червоноранітне, вул. Леніна, буд 1) від 28.12.2010 № 16, відповідних актів приймання-передавання майна до вказаного договору зберігання, актів виконаних робіт та реєстрів перевезень, які містять інформацію щодо найменування вантажу, маршруту перевезення, посилання на супроводжуючі документи, вид транспортного засобу, вартість вантажу, його страхову суму, приєднання зазначених документів до скарг на податкові повідомлення - рішення та з огляду на те, що відповідачем не надано суду акт про відмову позивача від надання під час проведення перевірки вказаних первинних документів, суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за операціями страхування майнових інтересів позивача, здійснених ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих як у ході проведення перевірки так і під час розгляду справи позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам суду не надано.

Як встановлено судом, усі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів, робіт (послуг) у ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро», ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» та їх оплати.

Крім цього судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтва платників податку на додану вартість контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро», включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.

Крім цього, незважаючи на вимоги ухвали суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, відповідачем не надано жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітувалися до податкових органів, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплачували до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у податковій звітності зазначених суб'єктів господарювання.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпунктів139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів, робіт (послуг), а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, роботи не виконувались (послуги не надавались) а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, та, як наслідок, нікчемними, а тому формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи також залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 19.03.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, серед іншого, письмову інформацію про наявність основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо та форму № 1ДФ ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро» на дату виникнення спірних правовідносин.

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялися контрагенти позивача ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро» на предмет наявності у них у період виникнення спірних правовідносин необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу тощо.

Висновки про відсутність зазначених умов зроблені лише у зв'язку з неможливістю проведення зустрічних звірок з даними контрагентами з огляду на їх відсутність за вказаним місцезнаходженням, що за переконанням суду не є належними доказами у межах даного спору.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів саме у період виникнення спірних правовідносин.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів, робіт (послуг) підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, робіт послуг посвідчується належним чином оформленими документами.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача.

Поряд з цим, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, які роботи виконувались (послуги надавались), за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів, робіт (послуг) у власній господарській діяльності.

Крім цього, на вимогу суду позивачем разом із підтверджуючими документами були надані відповідні розрахунки щодо наявності економічного ефекту за результатами спірних господарських операцій.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності, яка зазначена у КВЕД.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження відсутності зв'язку придбаних товарів, робіт, послуг з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані у ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «СП «Електро» у подальшому були реалізовані позивачем Публічному акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод», на підтвердження чого позивачем надані відповідні докази (договори поставки, податкові, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, докази оплати).

Крім цього, позивач зазначав, що господарські відносини між ним та Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» неодноразово були предметом перевірок податкового органу, за результатами яких не було виявлено жодних порушень, на підтвердження чого надав суду відповідні довідки (том V а.с.1-93).

Суду не надано також жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «СП «Електро» придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Замовлення позивачем робіт послуг у ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «ВП «Мехпром» було обумовлено необхідністю виготовлення готових деталей із матеріалу позивача, які у подальшому було реалізовано Публічному акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод», на підтвердження чого позивачем надані відповідні докази (договори поставки, податкові, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, докази оплати).

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів та виконання робіт не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагентів позивача та інших осіб по ланцюгу постачання товарів контрагенту позивача.

А відтак, суд вважає, що висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

У силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочинів не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операцій. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарських операцій позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочинів були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на факт ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ПП «ТД ТАМ», ТОВ НВКФ «Вест Пром», ТОВ «ВП «Мехпром», ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Баріон», ТОВ «Постач комплект Океан», ТОВ «СП «Електро», ПрАТ «Страхова компанія «Сяйво» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі його сторін.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частин першої, п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних товарів, робіт (послуг) у власній господарській діяльності з урахуванням видів економічної діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не можуть бути покладені висновки актів перевірки його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту отримання товарів, робіт (послуг) спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.09.2013 № 0006152200, № 0006162200 та № 0006172200.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електровозрембуд» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. згідно платіжного доручення від 28.02.2014 № 25.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 28.05.2014