Ухвала

від 14.04.2014 по справі 872/8050/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2014 рокусправа № 0870/9822/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року по справі № 0870/9822/12 за позовом приватного підприємства Виробничого об'єднання «Азовагроснаб» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Виробниче об'єднання «Азовагроснаб» звернулося до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2012 року № 0000692211 на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 1 451 189,00 грн. та від 28 вересня 2012 року № 0000702211 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 1 204 871,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 28 вересня 2012 року № 0000692211 та від 28 вересня 2012 року № 0000702211.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, за результатом позапланової перевірки приватного підприємства ВО «Азовагроснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012, що проводилась з 23.08.2012 року по 03.09.2012 року, складено акт № 065/22-11/36451570 від 10.09.2012 року, яким зафіксовано наступні порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, пп. 14.136 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на прибуток 1 268 332 грн.;

- п. 198.3 ст. 198, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 141, п. 98.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит у сумі 1 028 753,00 грн.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0000692211 від 28.09.2012 на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 1 451 189,00 грн. (з яких 1 268 332,00 грн. за основним платежем та 182 857,00 грн. штрафні санкції) та з податку на додану вартість № 0000702211 від 28.09.2012 року на суму грошового зобов'язання 1 204 871,00 грн. (з яких 1 028 753,00 грн. за основним платежем, та 176118,00 грн. штрафні санкції).

В ході проведення перевірки було встановлено укладення між ПП ВО «Азовагроснаб» та постачальником ТОВ «ДонбасІнвестГарант» договору поставки від 04.01.2010 року за №0016, в якому зазначено, що ПП ВО «Азовагроснаб» (Покупець) придбає у ТОВ «ДонбасІнвестГарант» (Продавець) продукцію виробничо - технічного призначення, яка вказана в відвантажувальних документах (ковші, труби, ленти, ремні, тощо). Ідентичні договори на таку ж продукцію було укладено позивачем з ТОВ «Мега Траст Холдинг» та Цент торгівельних зв'язків.

На підставі наявної в інспекції інформації перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості постачальників в результаті чого встановлені слідуючи обставини:

ТОВ «ДонбасІнвестГарант» (код 35610830), зареєстроване в органах ДПС 07.12.2007 року, перебуває на обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, вид діяльності підприємства - інші види оптової торгівлі, ліцензій або спеціальних дозволів підприємство не має, керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_2, штат працівників складає - 1 особа. Основні засоби, у тому числі транспортні засоби, приміщення схову, зберігання ТМЦ відсутні.

ТОВ «Мега Траст Холдинг» (код 37379595), зареєстроване в органах ДПС 04.11.2010 року, перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька, вид діяльності підприємства - інші види оптової торгівлі, ліцензій або спеціальних дозволів підприємство не має, керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_2, штат працівників складає - 1 особа. Основні засоби, у тому числі транспортні засоби, приміщення схову, зберігання ТМЦ відсутні.

Центр торгівельних зв'язків (код 38145495), зареєстроване в органах ДПС 06.04.2012 року, перебуває на обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, вид діяльності підприємства - інші види оптової торгівлі, ліцензій або спеціальних дозволів підприємство не має, керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_2, штат працівників складає - 1 особа. Основні засоби, у тому числі транспортні засоби, приміщення схову, зберігання ТМЦ відсутні.

В ході проведення перевірки підприємством до перевірки частково надані товарно - транспортні накладні під деякі видаткові накладні, в яких зазначені наступні перевізники:

СГД ОСОБА_1, транспортний засіб з державним номером НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1). Згідно отриманих відомостей з Державної автоінспекції встановлено, що за зазначеним державним номером значиться легковий автомобіль марки ВАЗ 21099, який належить гр.ОСОБА_3.

ТОВ «Фідем», транспортний засіб з державним номером НОМЕР_2 (водій ОСОБА_4). Згідно отриманих відомостей з Державної автоінспекції встановлено, що автомобіль з зазначеним державним номером не перебуває на реєстрації.

ПП ОСОБА_5 транспортний засіб з державним номером НОМЕР_3. Згідно отриманих відомостей з Державної автоінспекції встановлено, що за зазначеним державним номером значиться легковий автомобіль марки СНEVROLET AVEO, який належить гр.ОСОБА_6.

Вказані автомобілі є пасажирським та здійснення перевезення ними є неможливим, у зв'язку з перевищенням ваги вантажу над вагою автомобілю. Окрім цього, одного з цих автомобілів взагалі не існує, а товарно-транспортні накладні не містять адрес пунктів навантаження та розвантаження товарів, що не дає змогу встановити за якими саме адресами та приміщеннями здійснювалось зберігання товару.

Жодних інших документів, що підтверджували б транспортування товарів від ТОВ «ДонбасІнвестГарант», Центр торгівельних зв'язків (Донецька область, Куйбишевський район м. Донецька), та ТОВ «Мега Траст Холдинг» (Донецька область, Київський район м.Донецька) до перевірки не надано.

Між ПП ВО «Азовагроснаб» у ЧСП ПКП «Лактон» за договором оренди від 01.01.2010 року № 04 та від 01.04.2011 № 02 за адресою: м. Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 147а, обсяг можливо придбаної продукції значно перевищує його можливості (площа орендованого приміщення становить 20 кв.м.).

З урахуванням сукупності наведених обставин, відповідачем в Акті перевірки зроблено висновки, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними вище підприємствами не було.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству.

З метою здійснення зазначених видів діяльності підприємство уклало угоди на придбання запчастин (виробів) у вищезазначених контрагентів: ТОВ «ДонбасІнвестГарант», ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків, і реалізовувало кінцевому споживачу товар, отриманий від зазначених контрагентів.

Фактичне виконання договорів підтверджується декларацією з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період сум витрат по зазначеним контрагентам, під час перевірки було подано відповідні первинні бухгалтерські документи, а саме видаткові та податкові накладні, рахунки а також угоди, журнали-ордери, банківські виписки.

Також, на підтвердження реальності угод між позивачем та його контрагентами надані:

- товарно-транспортні накладні №432, №398, №494, №524, №554, №593, №617, №РН-174, №РН-93, №РН-271.

- платіжні документи, які підтверджують факт оплати отриманого товари;

- видаткові накладні;

- податкові накладні;

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних;

- журнали-ордери і відомості по рахунку 281 Товари на склад за 2010 - 2012 року;

- реєстри виданих довіреностей з 01.09.2010 по 30.06.2012;

- договори поставки;

- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державної реєстрації контрагентів позивача;

- копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів позивача;

- нотаріально засвідчені договори найму (оренди) транспортних засобів;

- ліцензії перевізників щодо права надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стосовно права платника на податковий кредит відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, складені на підтвердження виконання укладених позивачем з ТОВ «ДонбасІнвестГарант», ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків договорів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені переліченими вище підприємствами у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 201 Податкового кодексу України.

На момент укладення та реалізації цих договорів контрагенти позивача ТОВ «ДонбасІнвестГарант», ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з виконання робіт, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання відповідних договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Крім того, зазначені відповідачем обставини щодо ТОВ «ДонбасІнвестГарант», ТОВ «Мега Траст Холдінг» та Центр торгівельних зв'язків не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат з операцій отримання послуг, робіт.

Посилання податкового органу на відсутність у вказаних підприємств необхідних ресурсів в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з виконання робіт; вказані обставини не знаходяться в прямому зв'язку між собою. Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності реальної можливості виконати обумовлені договорами роботи, послуги в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем послуг, робіт виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих послуг, робіт до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість .

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, жодних доводів які б спростовували вищевикладене, відповідачем у апеляційній скарзі не наведено.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 19 травня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов