Постанова

від 12.06.2012 по справі 9101/1605/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2012 рокусправа № 2а-3119/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.

за участю представників:

позивача: - Колодій О. П. (дов. від 14.05.12)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МРК Агро-тема»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року

у справі № 2а-3119/10/1170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МРК Агро-тема»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними актів ненормативного характеру,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МРК Агро-тема» звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 30.07.2010 № 0001022310/0, 0001012310/0.

Позов обґрунтовано неправомірністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки акт № 15/23-10/23098668 від 26.07.2010 р., і безпідставність, в зв'язку з цим, донарахування товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість. Відповідач при прийнятті повідомлень-рішень посилається на те, що статут контрагента ПП «Україна-Спецагро» є фіктивним, правочин, відповідно, є нікчемним. При цьому відповідач не наводить жодної норми (у зв'язку з її відсутністю в законодавстві) яка б прямо встановлювала нікчемність зазначеного правочину. В акті не здійснено посилання на жодне судове рішення, що набрало законної сили, яким би було встановлено недійсність даного правочину.

Договори купівлі-продажу №16, №18, №43 укладалися в квітні-липні 2008 року, тобто позивач не мав та не міг мати на той час відомостей про наявність ознак фіктивності ПП «Україна-Спецагро».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Постанову суду мотивовано тим, що господарські операції вчинені між позивачем та контрагентом - ПП «Україна-Спецагро» на підставі первинних документів, підписаних невстановленою особою, оскільки за поясненнями свідка - керівника ПП «Україна-Спецагро» ОСОБА_2, вона не підписувала протягом 2008 року будь-яких документів, в т. ч. і договорів, видаткових та податкових накладних, які засвідчують факт здійснення господарської операції з позивачем, внаслідок чого ці документи не можуть вважатись належною первинною документацією.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.129), в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Позивач вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про «сумнівність» здійснених господарських операцій та правомірність дій відповідача, оскільки в постанові суд встановив і факт укладення договору, і факт оплати коштів, і факт реальної поставки придбаного товару, крім того, суду були надані додатково докази подальшої реалізації придбаного товару іншим підприємством.

Також позивач зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства судом першої інстанції прийнято до уваги покази свідка, на якого в повній мірі міг чинитися тиск з метою надання неправдивих свідчень, та те, що на момент укладення та виконання договорів позивач не міг знати та не знав про наявність ознак фіктивності у його контрагента.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 по взаємовідносинах з ПП «Україна-Спецагро», за результатами якої складений акт перевірки № 15/23-10/23098668 від 26.07.2010 (а. с.45-49).

Перевіркою встановлені порушення:

- пп. 5.2.1 п.5.2,п.п.5.3.9 п.5.3, п 5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 12312,29 грн., в т.ч. за півріччя 2008 року в сумі 11762,48 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 12312,29 грн.

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9849,87 грн., в тому числі за квітень 2008 року на 6910,0 грн., за травень 2008 року на 2500,02 грн., за липень 2008 року на 439,85 грн.

Висновки відповідача про порушення норм податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем протягом перевіреного періоду здійснювалися господарські операції з ПП «Україна-Спецагро», разом з тим вказане підприємство має ознаки фіктивності, оскільки фактично створене з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також надання послуг по мінімізації податкових зобов'язань реально існуючих суб'єктів господарювання.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган послався на те, що доповідною запискою від 27.04.2010 №1260/26-3109 відділом ГВПМ Кіровоградської ОДПІ повідомлено, що відділом організації боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом УПМ ДПА у Кіровоградській області спільно з ВОД УПМ ДПА у Кіровоградській області викрито та припинено діяльність конвертаційного центру, до складу якого входить ПП «Україн-Спецагро» та який створений а метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочиним шляхом, а також надання послуг по мінімізації податкових зобов'язань реально існуючих СГД.

В постанові слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградський області від 25.12.2009 зазначено, що в провадженні знаходиться кримінальна справа № 71-558 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст.27 ч.3, ст.28 ч.2, ст.205 ч.2 КК України.

Вказані особи, діючи згідно з розробленого плану неодноразового здійснення фіктивного підприємництва, умисно, залучили до злочинної діяльності жительку м.Кіровограда ОСОБА_2, яка за грошову винагороду дала свою згоду на створення на своє ім'я ПП «Україна-Спецагро» (код 34894693).

З огляду на викладені обставини та з посиланням на ч.ч.1, 2 ст.215, ч.ч.1, 5 ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України податковим органом зроблено висновок про те, що статут ПП «Україна-Спецагро» є фіктивним правочином (зареєстровано на підставну особу - ОСОБА_2) і таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, в зв'язку з чим і договори поставок товарів, укладені між позивачем та ПП «Україна-Спецагро», є нікчемними, та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010:

№0001022310/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 18468 грн., з яких 12312 грн. основний платіж та 6156 грн. штрафні (фінансові) санкції

№0001012310/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14775 грн., з яких 9850 грн. основний платіж та 4925 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія не погоджується з судом першої інстанції про правильність висновків податкового органу.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Стосовно права платника на податковий кредит відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Отже, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «МРК Агро-тема» та ПП «Україна-Спецагро» укладено договори купівлі-продажу № 16 від 14.04.2008 (а. с.11), № 28 від 29.05.2008 (а. с.12), № 43 від 25.07.2008 (а. с.13).

Факт виконання вищевказаних господарських операцій між позивачем та ПП «Україна-Спецагро» підтверджується видатковими накладними (а. с.17, 19, 21), податковими накладними (а. с.18, 20, 22), банківськими виписками, що свідчать про сплату позивачем вказаному контрагенту грошових коштів в сумі 59 099,03 грн. (а. с.14-16).

Виходячи із змісту перелічених документів вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складені ПП «Україна-Спецагро» у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаним підприємством, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з купівлі-продажу товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

Також не спростовується відповідачем і факт використання позивачем поставленого товару у власній господарській діяльності.

На момент укладення та реалізації договорів купівлі-продажу контрагент позивача ПП «Україна-Спецагро» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Згідно офіційних даних ДПА України про анульовані свідоцтва платників ПДВ, що розміщені на офіційному сайті, свідоцтво платника ПДВ ПП «Україна-Спецагро» анульовано лише 22.07.2010 з підстав неподання декларацій (а. с.44).

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з купівлі-продажу товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товарів відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з ПП «Україна-Спецагро» договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з ПП «Україна-Спецагро» договори купівлі-продажу відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданми, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ПП «Україна-Спецагро», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не надано суду належних доказів встановлення вини та умислу позивача щодо порушення публічного порядку та завдання шкоди державі, не надано суду і відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 26.07.2010 не тільки не містить посилань на вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Також колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

У відповідності до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як зазначено судом першої інстанції, від імені продавця - ПП «Україна-Спецагро» вищевказані договори, видаткові та податкові накладні підписані керівником підприємства ОСОБА_2 Разом з тим, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що вона дійсно протягом 2008 року була директором ПП «Україна-Спецагро», але будь-яких документів, у т. ч. і договорів, видаткових та податкових накладних, які засвідчують факт здійснення господарської операції з позивачем вона не підписувала.

З наведених показань свідка ОСОБА_2 судом першої інстанції зроблено висновок про сумнівність здійснення господарських операцій на підставі договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з ПП «Україна-Спецагро» та документів, складених на підтвердження виконання цих договорів.

Проте, такі показання як доказ недійсності укладених ПП «Україна-Спецагро» правочинів та відсутність реальності фінансово-господарської діяльності не приймається колегією суддів до уваги, зважаючи на той факт, що ці показання не є доказами здійснення підприємством діяльності, яка заборонена законом, оскільки єдиним доказом вчинення чи не вчинення злочину є вирок суду.

Відповідні процесуальні документи, зокрема, вирок, який би встановлював обставини та містив висновки, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Україна-Спецагро» за вищезазначеними договорами, матеріали справи не містять, відповідачем не зазначені та не подані.

Таким чином, наведені обставини жодним чином не впливають на оцінку правомірності дій позивача щодо дотримання ним податкового законодавства.

В будь-якому випадку відповідно до ст.241 Цивільного Кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про прийняття ПП «Україна-Спецагро» зазначених договорів купівлі-продажу до виконання. Це, зокрема, фактична поставка товару, отримання грошових коштів від позивача в якості оплати поставленого товару.

Отже, виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для відображення в податковому обліку операцій купівлі-продажу товару з ПП «Україна-Спецагро», у зв'язку з чим є необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 18 468 грн. (з яких 12312 грн. основний платіж та 6156 грн. штрафні (фінансові) санкції) та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 14 775 грн. (з яких 9850 грн. основний платіж та 4925 грн. штрафні (фінансові) санкції), згідно спірних податкових повідомлень-рішень від 30.07.2010 № 0001022310/0 та № 0001012310/0.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем заявлено позовну вимогу щодо визнання нечинними означених вище податкових повідомлень-рішень.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171, 171-1 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб може стосуватись, виключно, оскарження нормативно-правових актів, оскільки у разі визнання протиправним (незаконним) акт індивідуальної дії є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржувані позивачем рішення є актами індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даного рішення нечинним, визнавши оскаржувані рішення протиправними та скасувавши їх в повному обсязі.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МРК Агро-тема» задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 у справі № 2а-3119/10/1170 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 30.07.10 № 0001022310/0, 0001012310/0.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко