Рішення

від 28.05.2014 по справі 902/559/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2014 р. Справа № 902/559/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства "ГРІМ - СЕРВІС", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ПАТ "Кредобанк", м.Львів

до : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк "СБЕРБАНК РОСІЇ", м.Київ.

про повернення коштів, набутих без достатніх правових підстав в сумі 175 340 грн.

За участю секретаря судового засідання Нестерова Д.О.

За участю представників:

позивача: Дробаха Сергій Вікторович, довіреність б/н від 23.04.2014 року, паспорт серії АВ 597704 виданий 16.07.2004 року Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області.

Представники відповідача та третіх осіб не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ГРІМ - СЕРВІС" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про повернення коштів набутих без достатніх правових підстав в сумі 175 340 грн.

Ухвалою суду від 28.04.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/559/14 та призначено її до розгляду на 14.05.2014 року.

При порушенні провадження у справі суд з власної ініціативи залучив до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача "ПАТ "Кредобанк" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк "СБЕРБАНК РОСІЇ".

В зв'язку з нявкою в засідання суду відповідача та неподання сторонами витребуваних ухвалою суд від 28.04.2014 року документів, розгляд справи ухвалою суду від 14.05.2014 року відкладено до 28.05.2014 року.

Відповідач та треті особи в судове засідання 28.05.2014 року повторно не з'явились, документів витребуваних ухвалами суду 28.04.2014 року та від 14.05.2014 року (відповідач та третя особа ПАТ "Кредобанк") не надали, причин неявки та неподання документів не повідомили.

Про час, день та місце розгляду справи відповідача та третіх осіб було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 14.05.2014 року надіслання, якої стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції суду.

Як вже зазначалось судом в попередній ухвалі відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18600802 від 28.04.2014 року місцезнаходженням відповідача АДРЕСА_1 (дана адреса також зазначена позивачем в позовній заяві). За даною адресою направлялись ухвали суду відповідачу.

Разом з тим, з метою належного повідомлення відповідача про час та день розгляду справи ухвала про відкладення від 14.05.2014 року також направлялась відповідачу за іншою відомою суду адресою: АДРЕСА_2.

З поштового відділення за вказаною адресою поштова кореспонденція також повернулась без доказів вручення відповідачу, з зазначенням підстав повернення поштового відправлення: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок щодо внесення змін про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Окрім того суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.03.2004 року на підставі договору банківського рахунку, укладеного між "Кредит Банком (Україна)" (третя особа 1) та Приватним підприємством "Грім-сервіс" (позивач), Банком було відкрито для позивача рахунок № 26004001629, який в подальшому було змінено на рахунок № 2600801298439 (а.с. 36-39, 43, т.1).

Станом на 24.10.2012 року на розрахунковому рахунку ПП "Грім-сервіс" було 176 594 грн. 45 коп., що стверджується довідкою ПАТ "Кредобанк" № 25.06-8770/14 від 24.04.2014 року (а.с.11, т.1).

25.10.2012 року з розрахункового рахунку ПП "Грім-сервіс" № 2600801298439 відкритого в ПАТ "Кредобанк" за платіжним дорученням № 1055 від 25.10.2012 року було перераховано на розрахунковий рахунок Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 НОМЕР_2 відкритий в АТ "Сбербанк Росії" 175 340,00 грн. з призначенням платежу "за товар зг.рах 12-10 від 01.10.2012 в т.ч.ПДВ 20% 29223.33 грн.", що стверджується відповідним платіжним дорученням та випискою банку від 13.05.2014 року (а.с.12, 84-86, т.1).

За твердженням позивача перерахування грошових коштів згідно вказаного вище платіжного доручення відбулось помилково.

25.10.2012 року ПАТ "Кредобанк" надіслало АТ "Сбербанк Росії" лист № 36228 від 25.10.2012 року про термінове повернення коштів в сумі 175 340 грн., як помилкового перерахованих "за товар зг.рах 12-10 від 01.10.2012 в т.ч.ПДВ 20% 29223.33 грн.", що стверджується випискою по рахунку відповідача станом на 13.05.2014 року наданою третьою особою 2 (а.с.84-86, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи повернення відповідачем позивачу помилково перерахованих коштів в сумі 175 340 грн. було не можливим, оскільки відповідач 25.10.2012 року за грошовим чеком серії ЛЕ № 4762179 отримала в АТ "Сбербанк Росії" 175 340,00 грн. з призначенням платежу "чистий дохід за 2012 рік", що стверджується копією відповідного чеку та випискою по рахунку відповідача станом на 07.05.2014 року (а.с.81-83, т.1).

З огляду на наявний в платіжному дорученні № 1055 від 25.10.2012 року в графі призначення платежу запис "за товар зг.рах 12-10 від 01.10.2012 в т.ч.ПДВ 20 % 29223.33 грн." судом з'ясовувалась наявність між сторонами будь-яких господарських відносин.

В письмових поясненнях від 12.05.2014 року представники позивача заперечив наявність договірних чи будь-яких інших господарських відносин між ними.

Матеріали справи також не містять доказів наявності вказаного в платіжному дорученні № 1055 від 25.10.2012 року рахунку № 12-10 від 01.10.2012 року (а.с.60-61, т.1).

Факт перерахування грошових коштів в сумі 175 340 грн. з рахунку позивача № 2600801298439 на рахунок відповідача НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 1055 від 25.10.2012 року, а також факт відсутності вказаних грошових коштів у зазначеній сумі на рахунку відповідача на момент розгляду справи підтверджується наданими третіми особами доказами, зокрема довідкою ПАТ "Кредобанк " 25.06-8770/14 від 24.04.2014 року, довідкою ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" № 1820/07 від 12.05.2014 року та виписками по особовим рахункам відповідача за 25.10.2012 року і за період з 01.01.2012 року по 13.05.2014 року тощо.

Також судом встановлено, що з приводу перерахування грошових коштів згідно вказаного вище платіжного доручення позивач 25.10.2012 року звернувся у відповідні органи МВС України з заявою про несанкціоноване вручання в роботу системи "Клієнт-Банк" ПП "Грім-сервіс" наслідком чого стало незаконне перерахування коштів в сумі 175 340,00 грн. з розрахункового рахунку позивача на рахунок відповідача.

29.11.2012 року відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке станом на день подання позову до суду триває, що стверджується довідкою старшого слідчого Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві підполковника міліції Грузенського Р.О. за № 54/74 від 22.04.2014 року та письмовим поясненням позивача від 12.05.2014 року (а.с.13, 35, т.1).

Факт несанкціонованого вручання в роботу системи "Клієнт-Банк" ПП "Грім-сервіс" також стверджується висновком спеціаліста у сфері комп"ютерно-технічних досліджень № 38/кт-02 від 14.11.2012 року (а.с.14-27, т.1).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Приписами ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з поміж іншого внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав .

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала .

Частиною другою названої статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: факт набуття або збереження майна; набуття або збереження майна у однієї сторони (набувач) відбувається з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); відсутність правової підстави (юридичного факту) для набуття або збереження за рахунок іншої особи .

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо подає підроблені документи для отримання пільги або здійснює якісь інші неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 названої статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 6 Указу Президента України № 227/95 від 16.03.1995 року "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача 175 340 грн. 00 коп. набутих без достатніх правових підстав підлягає задоволенню як обґрунтована та правомірна.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення помилково перерахованих коштів в тому рахунку доказів повернення отриманих від позивача грошових коштів чи доказів правомірності їх набуття (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, договори тощо).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 00,01 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову визначена в сумі 175 340 грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 3 506 грн. 80 коп., а сплачено 3 506 грн. 81 коп., що стверджується платіжним доручення № 236 від 24.04.2014 року).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

28.05.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "ГРІМ - СЕРВІС", вул.Кіквідзе, 41, м.Київ, 01103 (ідентифікаційний код - 31569522) - 175 340 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 3 506 грн. 80 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Повернути Приватному підприємству "ГРІМ - СЕРВІС", вул.Кіквідзе, 41, м.Київ, 01103 (ідентифікаційний код - 31569522) судовий збір в розмірі 00 грн. 01 коп. , сплачений згідно платіжного доручення № 236 від 24.04.2014 року.

4. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Приватному підприємству "ГРІМ - СЕРВІС", м.Київ судового збору в розмірі 00 грн. 01 коп. , сплаченого згідно платіжного доручення № 236 від 24.04.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 236 від 24.04.2014 року знаходиться в матеріалах справи № 902/559/14.

5. Видати наказ в день набрання рішення законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення

Повне рішення складено 29 травня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - відповідачу - АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.

4 - КВ ЦФ "ПАТ "Кредобанк", вул.Сахарова, м.Львів, 79026.

5 - Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк СБЕРБАНК РОСІЇ"- вул.Володимирська, 46, м.Київ, 01601.