Рішення

від 20.05.2014 по справі 904/1307/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.14р. Справа № 904/1307/14

За позовом Товариства з обмеженою відподальністю "Торгівельний Дім "ЕНЕРГОПРОМ", м. Дніпропетровськ

до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 90 986,94 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: Стадниченко В.Ю. - договір № 14/02/14 від 14.02.2014р., адвокат;

від відповідача: Пальковська О.О. - дов. № 171/13 від 21.06.2013р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відподальністю "Торгівельний Дім "ЕНЕРГОПРОМ" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 90 986,94 грн., яка складається з сум: 85 320,00 грн. - основного боргу, 249,67 грн. - пені, 4 368,96 грн. - 3% річних, 1 048,31 грн. - інфляційну різницю.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 426/12 про закупівлю вентилів, кранів, клапанів та подібних виробів від 10.07.2012р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

10.04.2014р. позивачем подана заява про зміну предмета позову, відповідно до якої просить стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на його користь заборгованість у загальному розмірі 90 986,94 грн., яка складається з сум: 85 320,00 грн. - основного боргу, 249,67 грн. - пені, 4 368,96 грн. - 3% річних, 1 048,31 грн. - інфляційну різницю. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ЕНЕРГОПРОМ" просить стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на його користь 4 200,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про зміну предмета позову, вона по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог, що відповідає змісту прав позивача, що встановлені вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу.

Отже суд розглядає вимоги, викладені позивачем в заяві від 04.04.2014р. саме як збільшення позовних вимог.

05.05.2014р. Товариство з обмеженою відподальністю "Торгівельний Дім "ЕНЕРГОПРОМ" подало до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на його користь заборгованість у загальному розмірі 90 986,94 грн., яка складається з сум: 85 320,00 грн. - основного боргу, 249,67 грн. - пені, 4 368,96 грн. - 3% річних, 1 048,31 грн. - інфляційну різницю.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ЕНЕРГОПРОМ" просить стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на його користь 4 200,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

В порядку ст. 67 ГПК України, в якості забезпечення позову накласти заборону на суму в розмірі боргу на розрахунковий рахунок відповідача.

Згідно ч.4 ч. 6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ць,го Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Приймаючи до уваги обставини справи, заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

Разом з тим, суд не вбачає підстав в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в порядку ст. 67 ГПК України, вважає що рішення повинно виконуватись у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

05.05.2014р. відповідач подав до господарського суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства просить суд зменшити штрафні санкції та пеню на 90%.

За згодою представниківсторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ЕНЕРГОПРОМ" (Постачальник) та Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" укладений договір № 426/12 про закупівлю вентилів, кранів, клапанів та подібних виробів від 10.07.2012р.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити товари, зазначені в специфікаціях, що є додатками № 1,2,3,4,5,6,7,8 до вказаного договору, покупець прийняти і оплатити такі товари.

За своєю правовою суттю договір № 426/12 про закупівлю вентилів, кранів, клапанів та подібних виробів від 10.07.2012р. є договором поставки.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи накладних (а.с.23, 26,29,32,36,40,43, 46) позивач здійснив відповідачеві вісім поставок товару, а саме: перша - 10.07.2012 року на суму 14760 грн. що підтверджується видатковою накладною №11 від 10.07.2012 року; друга - 17.07.2012 року на суму 7968 грн., що підтверджується видатковою накладною №12 від 17.07.2012 року, третя - 14.08.2012 року на суму 14940 грн., що підтверджується видатковою накладною №17 від 14.08.2012 року, четверта - 04.09.2012 року на суму 52200 грн., що підтверджується видатковою накладною №21 від 04.09.2012 року, п'ята - 05.09.2012 року на суму 43200 грн., що підтверджується видатковою накладною №22 від 05.09.2012 року, шоста - 18.09.2012 року на суму 3600 грн., що підтверджується видатковою накладною № 35 від 18.09.2012 року, сьома - 04.10.2012 року на суму 7200 грн., що підтверджується видатковою накладною №42 від 04.10.2012 року, восьма - 26.11.2012 року на суму 10920 грн., що підтверджується видатковою

накладною №52 від 26.11.2012 року.

Загальна вартість поставленого товару складає 154 788,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.1. договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем на підставі рахунку - фактури постачальника, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника вказаних у цьому договорі.

Згідно п. 4.2. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару згідно Специфікації, здійснюються протягом 90 днів з моменту отримання товару.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 6.1.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

У встановлений договором термін відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, отримавши вісім партій товару, відповідачем було сплачено наступні суми: 04.09.2012 року - 14760 грн., 27.09.21012 року - 3600 грн., 17.04.2013 року - 1500 грн., 18.04.2013 року - 1500 грн., 19.04.2013 року - 1500 грн., 22.04.2013 року - 1500 грн., 23.04.2013 року - 1968 грн., 24.04.2013 року - 1540 грн., 25.04.2013 року -1500 грн., 26.04.2013 року - 1900 грн., 29.042013 року - 1500 грн., 13.05.2013 року - 1500 грн., 14.05.2013 року-2000 грн., 15.05.2013 року-2000 грн., 16.05.2013 року-3000 грн., 20.05.2013 року - 2200 грн., 21.05.2013 року - 2000 грн., 22.05.2013 року - 2000 грн., 23.05.2013 року -1000 грн., 24.05.2013 року - 1000 грн., 27.05.2013 року - 1000 грн., 28.05.2013 року - 1000 грн., 02.07.2013 року - 1000грн., 03.07.2013 року - 1000 грн., 04.07.2013 року - 1000 грн., 05.07.2013 року - 1000 грн., 08.07.2013 року - 1000 грн., 09.07.2013 року - 1000 грн., 10.07.2013 року - 1000 грн., 11.07.2013 року-1000 грн., 12.07.2013 року-1000 грн., 15.07.2013 року-1000 грн., 17.07.2013 року-1000 грн., 19.07.2013 року-1000 грн., 13.08.2013 року-1000 грн., 16.01.2014 року - 5000 грн., а загалом - 69 468 грн.

З урахуванням оплачених сум, заборгованість за товар складає 85 320,00 грн. ( 154 788,00 грн. - 69 468,00 грн.).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача за період з листопада 2012р. по червень 2013р. 3% річних у розмірі 4 368,96 грн., а також інфляційні у розмірі 1 048,31 грн.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.4. договору покупець за несвоєчасне або неповний розрахунок за придбаний товар (у тому числі у випадку не оплати або несвоєчасної оплати грошових коштів, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт) сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення до моменту повного виконання своїх грошових зобов'язань.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за період прострочення у розмірі 249,67 грн . (розрахунок (а.с.84)).

У зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства відповідач просить суд зменшити штрафні санкції та пеню на 90%.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 19 січня 2011р. № 10/224-10 та № 12/63 і постанови ВГСУ від 29.11.2012р. у спрпавах № 18/5005/4976/2012 та 37/5005/5346/2012

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач не надав суду доказів знаходження підприємства у скрутному матеріальному становищі, відповідно клопотання відповідача не підлягає задоволенню. До того ж, суд вважає розмір пені незначним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за поставлений товар в період з моменту його отримання до дати слухання справи.

Таким чином, вимога позивача про стягнення боргу підлягає задоволенню в повному обсязі у наступних сумах: 85 320,00 грн. - основного боргу, 249,67 грн. - пені, 4 368,96 грн. - 3% річних, 1 048,31 грн. - інфляційну різницю, а всього 90 986,94 грн.

В порядку ст. 67 ГПК України, в якості забезпечення позову позивач просить накласти заборону на суму в розмірі боргу на розрахунковий рахунок відповідача.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи вказані обставини, суд не вбачає підстав в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в порядку ст. 67 ГПК України, вважає що виконання рішення повинно здійснюватись у порядку встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи подані позивачем до матеріалів справи докази, а саме: договір № 14/02/14 про надання юридичних послуг від 14.02.2014р. (а.с.51), додаткова угода до договору № 14/02/14 про надання юридичних послуг від 14.02.2014р. (а.с.64), акти прийому - передачі виконаних робіт від 13.03.2014р. та від 26.03.2014р. (а.с.65-66), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1630 від 20.11.2006р. (а.с.52), платіжні доручення: № 2747 від 18.03.2014р. на суму 3 000,00 грн. та № 2760 від 28.03.2014р. на суму 1 200,00 грн. (а.с.79), суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 4 200,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Відповідач у відзивівід 05.05.2014р. № 13-09/160 просить розстрочити виконання рішення суду строком на один рік рівними частками.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти надання розстрочки.

Враховуючи тривалість прострочення - півтора роки - заборгованість виникла в листопаді 2012р . До того ж, відповідачем не надано доказів в обґрунтування наявновної можливості здійснення розрахунку з позивачем в повному обсязі саме в порядку визначеному у відзиві. За таких обставин, суд не вбачає підстав для надання розстрочки виконання рішення суду

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Широка, 16, код ЄДРПОУ 33855098) на користь Товариства з обмеженою відподальністю "Торгівельний Дім "ЕНЕРГОПРОМ" (49112, м. Дніпропетровськ, вул. Кольська, 19/43, код ЄДРПОУ 33667922) 85 320,00 грн. - основного боргу, 249,67 грн. - пені, 4 368,96 грн. - 3% річних, 1 048,31 грн. - інфляційну різницю, 1 932,85 грн. - судового збору, 4 200,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

26.05.2014р.

Суддя В.Г. Бєлік