Рішення

від 19.05.2014 по справі 910/6394/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6394/14 19.05.14

За позовомПриватного підприємства «Торговий Дім Поляков» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Макротрейд» простягнення 19 777,40 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Іванченко І.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макротрейд» (надалі - «Товариство») про стягнення 19 777,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №2780 від 28.10.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 15 213,38 грн. Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 10% штрафу у розмірі 1 521,34 грн. та 20% штрафу у розмірі 3 042,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.05.2014 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з його повною оплатою відповідачем, позовні вимоги про стягнення штрафу підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення №29473394, отриманим представником відповідача 22.04.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2011 р. між Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) було укладено договір поставки №2780 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно з п. 1.2 Договору сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначеній заявці терміни.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 19 879,53 грн., що підтверджується видатковими накладними №КФ-0135938 від 20.12.2013 р., №КФ-0136086 від 20.12.2013 р., №КФ-0146046 від 31.12.2013 р., №КФ-0135693 від 20.12.2013 р. та №КФ-0002748 від 09.01.2014 р.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 4 666,15 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 15 213,38 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №КФ-0135938 від 20.12.2013 р., №КФ-0136086 від 20.12.2013 р., №КФ-0146046 від 31.12.2013 р., №КФ-0135693 від 20.12.2013 р. та №КФ-0002748 від 09.1.2014 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 19 879,53 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору, а також часткової оплати відповідачем поставленої продукції, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 15 213,38 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні 19.05.2014 р. представником позивача було надано банківські виписки з рахунку, з яких вбачається, що відповідачем 07.04.2014 р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 10 213,38 грн.

При цьому, позовну заяву 77 від 02.04.2014 р. позивачем було направлено на адресу суду 04.04.2014 р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, а відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 10 213,38 грн. 07.04.2014 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 10 213,38 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

В той же час, сума основної заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. була сплачена відповідачем 02.04.2014 р., тобто до моменту звернення позивача із даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. необхідно відмовити, оскільки відповідач сплатив такі грошові кошти до моменту звернення позивача із даним позовом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10% штрафу у розмірі 1 521,34 грн. та 20% штрафу у розмірі 3 042,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3 Договору при порушенні відповідачем умов п. 4.2 Договору на строк 30 днів, на відповідача покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від простроченої суми.

Згідно з п. 5.4 Договору, при порушенні відповідачем умов п. 4.2 Договору на строк 45 днів, на відповідача покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20% від простроченої суми.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару більше ніж на 30 та на 45 днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 521,34 грн. (15 213,38 грн.*10%) та 3 042,68 грн. (15 213,38*20%) згідно умов п. 5.3 та п. 5.4 Договору відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства 10% штрафу у розмірі 1 521,34 грн. та 20% штрафу у розмірі 3 042,68 грн.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 10 213,38 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макротрейд» (04053, м. Київ, вул. Артема, 10; ідентифікаційний код 37856069) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, 41; ідентифікаційний код 32268131) 10% штраф у розмірі 1 521 (одна тисяча п'ятсот двадцять одна) грн. 34 коп., 20% штраф у розмірі 3 042 (три тисячі сорок дві) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 1 365 (одна тисяча триста шістдесят п'ять) грн. 11 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 213,38 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.05.2014 р.

Суддя В.П. Босий