Рішення

від 26.05.2014 по справі 910/1916/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1916/14 26.05.14

За позовомПриватного підприємства «Активбуд» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Клімат-Контроль» простягнення 8 367,47 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Галіцина М.П. від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Активбуд» (надалі - «Підприємство») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат-Контроль» (надалі - «Товариство») про стягнення 8 952,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 16.05.2012 р. по 13.06.2012 р. згідно видаткових накладних здійснив поставку товару, а відповідач в свою чергу поставлений товар не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7 704,97 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 721,17 грн., 3% річних у розмірі 478,97 грн. та інфляційних у розмірі 47,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. розгляд справи відкладено на 31.03.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

31.03.2014 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 704,97 грн., 3% річних у розмірі 349,97 грн. та інфляційні у розмірі 52,08 грн. Судом вказана заява прийнята для подальшого розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. справу передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду на 05.05.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. справу передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з поверненням його з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

В судовому засіданні 05.05.2014 р. представником позивача надано заяву про збільшення розгляду позовних вимог, в якій позивач просив суд збільшити заявлений до стягнення розмір 3% річних та інфляційних та стягнути з відповідача до 439,75 грн. та 222,75 грн. відповідно. Вказана заява приймається судом, та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням позовних вимог, викладених у такій заяві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 26.05.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача на неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 4-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18267912 від 03.03.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 16.05.2012 р. по 12.06.2012 р. Підприємство поставило, а Товариство прийняло товар на загальну суму 9 550,78 грн., що підтверджується видатковими накладними №0124-0003034 від 16.05.2012 р., №0124-0003685 від 05.06.2012 р., №0124-0003664 від 05.06.2012 р., №0124-0003912 від 13.06.2012 р. та №0124-0003886 від 12.06.2012 р.

Видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис представників позивача та відповідача.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір купівлі - продажу (шляхом оформлення видаткових накладних), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 7 704,97 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар на загальну суму 9 550,78 грн., що підтверджується видатковими накладними №0124-0003034 від 16.05.2012 р., №0124-0003685 від 05.06.2012 р., №0124-0003664 від 05.06.2012 р., №0124-0003912 від 13.06.2012 р. та №0124-0003886 від 12.06.2012 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.2.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

Договором (видатковими накладними) не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки Підприємством Товариству товару на загальну суму 9 550,78 грн., а із пояснень представника позивача вбачається, що відповідачем було частково оплачено поставлений товар на суму 1 845,81 грн.

Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 7 704,97 грн. , а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 7 704,97 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 7 704,97 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 439,75 грн. та інфляційних у розмірі 222,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 20.05.2012 р. по 05.05.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 439,75 грн. та інфляційних у розмірі 222,75 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 7 704,97 грн., 3% річних у розмірі 439,75 грн. та інфляційних у розмірі 222,75 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Активбуд» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат-Контроль» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 4-А; ідентифікаційний код 32159319) на користь Приватного підприємства «Активбуд» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1; ідентифікаційний код 33943152) заборгованість у розмірі 7 704 (сім тисяч сімсот чотири) грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 75 коп., інфляційні у розмірі 222 (двісті двадцять дві) грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.05.2014 р.

Суддя В.П. Босий