Постанова

від 16.01.2007 по справі 8/7044

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/7044

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" січня 2007 р.                                                           Справа № 8/7044

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Пасічник С.С.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Шкляр Л.Т.

при секретарі                                                            Павловській Л.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Жерліциної О.Г. - представника за довіреністю від 10.01.2007р.;

від відповідача: Мовчана В.А. - представника за довіреністю №8 від 10.09.2004р.;

прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах

Житомирської області Сидоренка О.П., посвідчення №45 від 27.05.2004р.,

розглянувши апеляційне подання Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "09" березня 2006 р. у справі № 8/7044 (суддя Степанюк А.Г.)

за позовом заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в

особі Державної акціонерної компанії "Укрресурси", м. Київ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базалійський завод продтоварів",

смт. Базалія Теофіпольського району Хмельницької області

про стягнення 1742388,47 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.03.2006р. у справі №8/7044 в позові заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної акціонерної компанії "Укрресурси" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базалійський завод продтоварів", смт. Базалія Теофіпольського району Хмельницької області про стягнення 1742388,47грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Голосіївського району м. Києва вніс апеляційне подання, в якому просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційному поданні заступник прокурора Голосіївського району м. Києва вказує, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема:

- місцевим господарським судом порушено вимоги ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ним не прийнята  до уваги належним чином засвідчена копія платіжного доручення №196 про перерахування на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 500 000,00 грн., яка на думку скаржника, являється не лише підтвердженням наявності відносин між ДАК "Укрресурси" та відповідачем за договором про сумісну діяльність №127, але й, як і акт звірки розрахунків, складений станом на 01.02.2000р., свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в загальній сумі 1742388,47 грн.;

- проте акт звірки всупереч пункту 1 ст.545 ЦК України, який передбачає, що, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі, не був врахований судом;

- судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст.4-7, 77 ГПК України, оскільки не задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, заявлене в зв'язку з ненадходженням від відповідача примірника підписаного акту звірки розрахунків, що виключало можливість виконання вимог суду в повному обсязі.

Прокурор прокуратури Житомирської області в засіданні суду підтримав доводи та вимоги апеляційного подання заступника прокурора Голосіївського району м. Києва та просить оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Позивач у відзиві №64 від 06.09.2006р. (а.с.110, т.1) на апеляційне подання та його представник в судовому засіданні повністю підтримали доводи апеляційного подання заступника прокурора Голосіївського району м. Києва, вважають, що рішення господарського суду Хмельницької області прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просять оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач у відзиві вх.№02-01/315/07 від 16.01.2007р. на апеляційне подання та його представник в засіданні суду проти доводів та вимог апеляційного подання заступника прокурора Голосіївського району м. Києва заперечують, вважаючи рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційне подання заступника прокурора Голосіївського району м. Києва - без задоволення, звертаючи увагу на наступне:

- докази, надані позивачем в обґрунтування  боргу, не стосуються договору про спільну діяльність №127 від 09.07.1996р., у тому числі  платіжне доручення №196        від 08.07.1996р., яке свідчить про перерахування коштів  в сумі 500000,00грн. ще до укладення договору про спільну діяльність від 09.07.1996р., який розірвано в судовому порядку;

- крім того, отримувачем коштів є "Агротрейдсервіс" (код 09315219) - юридична особа, яка не ототожнюється із особою, правонаступником якої стало ТОВ "Базалійський завод продтоварів";

-  безпідставними, на думку відповідача, є і посилання позивача на ч.1 ст.545 ЦК України, яка не регулює спірних відносин та не може застосовуватись до правовідносин, які мали місце до набрання законної сили Цивільним кодексом України;

- акт звірки розрахунків станом на 01.02.2000р. не підтверджений належними та допустимими  доказами, які б стверджували отримання товарно-матеріальних цінностей, й до того ж,  зі сторони позивача акт підписано невідомою особою, прізвище та посадове становище якої не вказано, і яка не була уповноважена діяти від імені товариства.

- посилання скаржника на можливість звернення з позовом  до суду (у даній справі) лише після розірвання договору про спільну діяльність в судовому порядку рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.10.05р. у справі №7/5017 спростовується самим рішенням, яким встановлено, що ДАК "Укрресурси" дізналось про порушення свого права в жовтні 2001р., а беручи до уваги акт звірки від 01.02.2000р. в поєднанні з претензіями від  28.12.99р. та 10.10.01р., з якими звертався позивач й про це також вказано в рішенні, - в 1999р. - 2001 роках, а тому останнім пропущено строк  позовної давності.

Вислухавши представників сторін та прокурора, дослідивши доводи апеляційного подання, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційне подання задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Звертаючись  з позовом до господарського суду, прокурор, посилаючись на порушення ТОВ "Агропромислова фірма "Агротрейдсервіс", правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Базалійський завод продтоварів", зобов'язань за договором про спільну діяльність №127 від 09.07.96р., що було розірвано в судовому порядку (рішення господарського суду Хмельницької області від 28.10.05р. по справі №7/517), просить стягнути з останнього відповідно до приписів ч.1 ст.623, ч.5 ст.653 ЦК України збитки, які визначаються заборгованістю за названим договором в сумі  1742388,47 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків  від 01.02.2000р.

Суд першої інстанції, як вже вказувалось в цій постанові, в позові відмовив, не прийнявши згідно ст.ст.33,34 ГПК України як належні й допустимі  докази боргу відповідача у даній справі  договір про спільну діяльність  №127 та акт звірки розрахунків  станом на 01.02.2000р., та зіславшись на непредставлення позивачем в обгрунтування наявності між сторонами господарських відносин та факту заборгованості первинних бухгалтерських документів.

Проаналізував зібрані у справі докази, у тому числі й подані в апеляційній інстанції, колегія суддів зазначає таке.

9 липня 1996р. між Державною акціонерною компанією "Укрресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейдсервіс" було підписано договір №127 про сумісну діяльність (а.с.7-8, т.1).

В пункті 1.1 договору сторони визначили, що зобов'язуються діяти з метою розвитку матеріально-технічної бази, реалізації науково-технічних, виробничих та торгових операцій. Для цього сторони об'єднують певні активи своїх фінансових і матеріальних ресурсів для здійснення фінансово-виробничої та комерційної діяльності.

Предметом договору згідно п.1.3 (п.п.1.3.1, 1.3.2, 1.3.3) договору є:

- фінансово-економічна діяльність: цільове фінансування сумісної виробничої діяльності, розробка і практичне здійснення разом із закордонними партнерами інвестиційних проектів і  комерційних ініціатив; створення різних сумісних фінансових, матеріальних, виробничих та інших фондів; інші види фінансово-економічної діяльності;

- виробничо-господарська діяльність: будівництво і експлуатація  комплексів по переробці сільгосппродукції; надання послуг населенню по переробці продукції сільгосппризначення; розширення і реконструкція діючих та будівництво нових потужностей по виробництву товарів народного споживання; впровадження нових виробничих технологій;

- комерційна діяльність, маркетинг, послуги: комерційна діяльність по купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей; здійснення комерційних, агентських, ділерських і дистриб'ютерських послуг виробничого і невиробничого характеру; консигнаційні операції; надання послуг по перегрузці, схову товарів і вантажів; здійснення представницьких функцій, інших видів комерційної діяльності і послуг.

Конкретні проекти, види, угоди і операції в сумісній діяльності вчиняються сторонами на підставі окремих угод і договорів,  є невід'ємними додатками до цього договору (пункт 2.1 договору).

Сторони доручають ведення спільних справ по договору підприємству, яке веде необхідний оперативний і бухгалтерський облік сумісної діяльності.

Як вбачається із Статуту ТОВ "Базалійський завод продтоварів" та листа Теофіпольської райдержадміністрації №77 від 19.01.06р. (а.с.58-70, 72), надісланих на вимогу господарського суду Хмельницької області, ТОВ "АФ "Агротрейдсервіс" (код ЄДРПОУ 23830557) 30.06.2004р. припинило свою діяльність в зв'язку з реорганізацією, а створене ТОВ "Базалійський завод продтоварів" (код ЄДРПОУ 23836899) є правонаступником останнього.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.10.2005р. у справі №7/5017 (а.с.18-20, т.1) договір №127 від 09.07.96р. про сумісну діяльність розірвано, що свідчить про те, що судом фактично визнано цей договір укладеним й дійсним.

Враховуючи наведене, колегія суддів бере до уваги норми глави 38 Сумісна діяльність Цивільного кодексу УРСР ( в редакції 1963 р.), що діяв на час укладення договору №127.

Згідно ст.430 ЦК УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення  спільної господарської мети, як то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації,  яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т.ін.

Відповідно до ст.432 ЦК УРСР для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи  іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх  спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою  у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну діяльність і збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності, визначається договором. Якщо договором такий порядок не передбачений, спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників договору (ст.432 цього Кодексу),  а суми, яких не вистачає, розподіляються між учасниками договору пропорційно їх внескам у спільне майно (ст.433 ЦК УРСР).

З наведених статей ЦК УРСР випливає, що договір про сумісну діяльність має певні особливості, за яких сторони за ним діють сумісно для досягнення спільної господарської мети, для чого роблять внески грошима чи іншим майном (або трудовою участю), які є їх спільною власністю, як і створене або придбане майно, за рахунок якого й покриваються спільні витрати і збитки.

Проте, проаналізував додатки до договору (специфікації), додаткові угоди до нього, угоди про взаємозалік заборгованостей, акти передачі продукції, заліків по погашенню заборгованості, звірки обсягів продукції, листи щодо відпуску товарно-матеріальних цінностей, накладні, податкові накладні, довіреності, протоколи узгодження цін на  продукцію, подані позивачем як до позовної заяви в суд першої інстанції, так і в суд апеляційної інстанції в обгрунтування своїх вимог (а.с.9-16, т.1, а.с.7-92, т.2), колегія суддів не може погодитись з посиланнями останнього, що всі ці  документи свідчать про відносини сторін саме за договором про сумісну діяльність №127 від 09.07.96р.

До такого висновку апеляційний суд прийшов, виходячи з наступного.

Як вже вказувалось в цій постанові, договір про сумісну діяльність має певні особливі ознаки, притаманні саме цьому виду договору, за яким, зокрема, сторонами здійснюються внески (грошові кошти, майно тощо) для досягнення мети саме сумісної діяльності і ці  внески набувають  статусу спільної власності.

Але додаткові угоди тощо, про які зазначалось вище, й на які звертає  увагу скаржник, хоча й містять посилання саме на договір №127 від 09.07.96р., не можуть вважатися такими, що узгоджуються з метою договору, адже фактично укладені для досягнення інших цілей й свідчать про інші відносини, ніж сумісна діяльність (купівля-продаж, міна тощо).

Отже, ці відносини мають розглядатися окремо від договору про сумісну діяльність №127 від 09.07.96р.

Й до того ж, у випадку розірвання договору про сумісну діяльність його учасник міг би ставити питання про повернення своєї частки спільного майна в натурі або шляхом грошової компенсації.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор просить стягнути, посилаючись на розірвання договору №127 від 09.07.96р. в судовому порядку 28.10.05р. (рішення господарського суду Хмельницької області у справі №7/5017), збитки, як заборгованість відповідно до акту звірки станом на 01.02.2000р. в сумі 1742388,47 грн. (а.с.21, т.1).

Виходячи з цього, прокурор фактично визнає, що борг (який не може ототожнюватися з часткою у спільному майні) вже мав місце станом на вказану дату, тобто 01.02.2000р., й виник (як вбачається  з акту звірки та інших поданих позивачем доказів) за певними зобов'язаннями,  але не із сумісної діяльності.

Отже, станом на 01.02.2000р. позивачу вже було відомо про порушення його права, а тому, враховуючи приписи ст.71 ЦК УРСР щодо трьохрічного строку позовної давності, на день заявлення позову у даній справі цей строк сплив.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи ж апеляційної скарги не є такими, що за встановленого вище, можуть вплинути на суть приймаємого рішення.

Одночасно, оскільки  прокурор наголошує в апеляційному поданні, зокрема, на платіжному дорученні №196 від 08.07.96р., за яким було перераховано 500000 грн. згідно додаткової угоди від 08.07.96р. (а.с.22, т.1, а.с.6, т.2), то апеляційний суд вказує на таке:

- як вже зазначалось в цій постанові, підставою поданого прокурором позову є відносини сторін за договором про сумісну діяльність №127 від 09.07.96р., а тому грошові внески за договором про сумісну діяльність є спільною власністю учасників договору;

- отже, за підставами, викладеними в позові, ця сума взагалі, як така, не підлягає стягненню;

- крім того, суд прийшов до висновку, що фактично ця сума й не заявлялась до стягнення, адже прокурор просив в позові стягнути 1742388,47 грн., які фігурують в акті звірки станом на 01.02.2000р., а за умовами п.1.1, п.2.5 додаткової угоди від 08.07.96р., яка була подана лише в апеляційній інстанції, ці 500000 грн. (50 млрд. крб.) мали бути перераховані як фінансова допомога і на умові її повернення в строк до 15 років,  тобто на 01.02.2000р. цей строк ще не наступив, а тому й сума в 500000 грн. не могла бути відображена в згаданому акті звірки.

Враховуючи викладене, за наявності певних достатніх підстав питання, пов'язані зі сплатою 500000 грн. (50 млрд. крб.), але як допомоги, що підлягає поверненню, мають вирішуватися у встановленому порядку.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 09 березня 2006 року у справі №8/7044 залишити без змін, а апеляційне подання заступника прокурора Голосіївського району м. Києва - без задоволення.

2. Матеріали справи №8/7044 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                 Пасічник С.С.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Шкляр Л.Т.