Постанова

від 26.05.2014 по справі 805/5843/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 р. Справа №805/5843/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дворникова М.С., за участю секретаря Пидоненка Д.А., представника позивача Вакарчук К.А., представника відповідача Мельніка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Шахта Моспінська" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на суму 696693,80 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства "Шахта Моспінська" (далі - відповідач, ДП "Шахта Моспінська") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на суму 696693,80 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував недотриманням державним підприємством "Шахта Моспінська" встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Позивач вважає, що на підприємстві відповідача у 2013 році за даними звіту працювало 8 осіб, а відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві повинно було працювати 19 інвалідів. Тобто позивач не виконав нормативи по створенню 11 робочих місць для працевлаштуванню інвалідів. ДП "Шахта Моспінська" були порушені приписи статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 692 125,72 гривень. Через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, позивач, посилаючись на статтю 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», також просив стягнути з відповідача суму нарахованої пені у розмірі 4568,08 гривень.

Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримувала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. При цьому зазначив, що Фондом не надані докази відмови в працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства, або того, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування. Крім того, протягом 2013 року ДП "Шахта Моспінська" інформувала Донецький міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочого місця та потребу у працівниках за формою № 3-ПН. Отже, як вважає відповідач, ним були вжиті всі необхідні заходи при виконанні обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Згідно з ч. 3 ст. 19 цього Закону підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, як визначено у підпункті 2.1 пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. N 42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 117/13384.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з абзацом 3 пункту 2 зазначеного Порядку інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Зі звіту відповідача за формою №10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а.с. 7), вбачається що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємстві складає 463 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 8 особі. Між тим, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" складає 19 осіб. Отже, у відповідності до викладених приписів законодавства, відповідач не виконав норматив по створенню 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За приписами частини 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що на підприємства з метою забезпечення права інвалідів на працевлаштування покладений обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені частиною 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Водночас, цей обов'язок може бути реалізований органами державної служби зайнятості лише за наявності в нього відомостей про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, отриманих зі звітів роботодавцев.

Так, згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 р. N 420, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, затверджено звітність про наявність вакансій (Форма № З-ПН).

Також наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за N 988/23520, затверджено форму звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок її подання.

Згідно з цим наказом інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (форму № 3-ПН) подають юридичні особи, а також фізичні особи - підприємці, які використовують працю найманих працівників, незалежно від місцезнаходження- територіальному органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті за наявності попиту на робочу силу (вакансії): не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Представником відповідача була надана копія звіту Форма 3-ПН про наявність вакансій (а.с. 21) з якого вбачається, що станом на 29.07.2013 на підприємстві мається одна вакансія для інваліда "вантажник лісного складу", та звіт від 08.08.2013 про попит на робочу силу (вакансії) (а.с. 24) у якому зазначено, що на підприємств мається 3 вакансії, з яких одна для працевлаштування інваліда "машиністи (кочегари) котельних".

Отже, з наданих доказів вбачається, що відповідачем до Донецького міського центру зайнятості протягом 2013 року надавалися лише 2 звіти про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів у липні та серпні. У цих звітах зазначалося лише про наявність на підприємстві 2 вакансії для інвалідів. Інших доказів щодо вжиття заходів для виконання нормативу по створенню робочих місць відповідачем не надано.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано ДП "Шахта Моспінська" суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 692125,72 грн., та пеню у розмірі 4568,08 грн. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій згідно наданих розрахунків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В матеріалах справи відсутні свідчення про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надає позивачеві можливість накладення на нього адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Шахта Моспінська" (83492, Донецька область, м. Моспине, вул. Ново-Моспине, 37 ЄДРПОУ 38917064) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році в сумі 692125 (шістсот дев'яносто дві тисячі сто двадцять п'ять) гривень, 72 копійки та пеню в сумі 4568(чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім) гривень 08 копійок, а всього 696693 (шістсот дев'яносто шість тисяч шістсот дев'яносто три) гривні 80 копійок на р/р 31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОРУ ГУ ДКСУ у Донецькій області 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 134492430.

Повний текст постанови складено 29.05.2014р.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дворников М.С.