Рішення

від 22.05.2014 по справі 905/2634/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.2014 Справа № 905/2634/14

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Горячовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ», м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр», с. Гранітне

про: стягнення 100'709грн.01коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Давидова О.А. (довіреність від 01.11.13р.); ОСОБА_2 (довіреність від 01.11.13р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ»,м. Донецьк (далі - позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр», с. Гранітне, про стягнення 100'709грн.01коп., що складається з суми основного боргу у розмірі 92528грн.00коп., 3% річних у розмірі 938грн.18коп., пені у розмірі 4065грн.37коп., а також інфляційних втрат у розмірі 3177грн.46коп.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором «про надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом» № 27/08-п від 16.08.2013р. щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги.

Ухвалою суду від 16.04.2014р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду на 29.04.2014р.

З метою надання відповідачу права на захист, у зв'язку з невиконанням останнім вимог ухвали суду від 16.04.2014р., розгляд справи було відкладено на 22.05.2014р., але відповідач своїх представників у судове засідання не направив, вимог ухвал суду не виконав, в тому числі не надав суду правової позиції зі спору по суті спору, правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався.

Факт обізнаності відповідача про час та дату розгляду справи підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвалою від 29.04.2014р. явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою.

Представники позивача в судове засідання, призначене на 22.05.2014р., з'явились, позовні вимоги підтримали з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

29.04.2014р. позивач через канцелярію суду надав клопотання №б/н від 28.04.2014р. про покладення на відповідача в тому числі судових витрат, пов'язаних з наданням ТОВ «Донпромзбут» юридичних послуг у розмірі 5000грн. адвокатом ОСОБА_2, який дії на підставі ордеру серія ДН №ООО, 102945 від 28.04.2014р. та договору №1 про надання адвокатом юридичних послуг (правової допомоги) від 02.12.2013р.

13.05.2014р. відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 82528грн. 00коп., 3% річних у сумі 938грн.18коп. та пені в сумі 4065грн.37коп., а також суми інфляційних втрат у розмірі 3177грн.46коп., що разом становить 90709грн.01коп.

Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи 22.04.2014р. відповідачем була здійснена часткова оплата заявленої суми боргу у розмірі 10000грн.

У зв'язку з прийняттям судом заяви про зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки право позивача зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі передбачено ч. 4 ст.22 ГПК України, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Представники позивача під час судового засідання 22.05.2014р. підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору. Також представники позивача підтвердили, що заявлена до стягнення сума основного боргу виникла за актами приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) за період з 14.11.2013р. по 10.12.2013р., а також повідомили, що здійснена відповідачем 22.04.2014р. оплата у розмірі 10000грн. відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ «ДОНПРОМЗБУТ» була віднесена в рахунок часткового погашення спірного акту №У-15 від 25.11.2013р.

Явка представників сторін у судове засідання ухвалою суду від 29.04.2014р. не була визнана судом обов'язковою, судом доведено до відома, що у разі невиконання вимог ухвали суду, справа буде розглянута за наявними матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Вислухавши під час судових засідань представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

16.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпромзбут», (перевізник) та Публічним акціонерним товариством «Тельманівський кар'єр» (замовник) був укладений договір № 27/08-п про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - договір).

Згідно з п.1.1 договору замовник протягом всього строку дії договору зобов'язаний надавати перевізнику для перевезення вантаж, а перевізник в свою чергу зобов'язаний перевезти довірений йому вантаж автомобільним транспортом в обсягах, напрямках та строках відправлення, визначених замовником та узгоджених сторонами, а також видати такий вантаж, після його доставки уповноваженій особі (вантажоодержувачу).

Сторони дійшли згоди, що обсяги, строки відправлення та умови доставки вантажу, місце доставки вантажу, маршрут прямування, особливі та додаткові умови, а також вартість окремого перевезення встановлюються в узгодженій сторонами додатковій угоді та/або письмових та/або усних замовленнях замовника (п.1.2 договору).

У пункті 2.3.7 сторони погодили підписувати всі акти наданих послуг, які в тій чи іншій мірі пов'язані з перевезенням вантажу були надані перевізником, протягом 3-х календарних днів з моменту їх надання, а також повернути їх другий екземпляр таких актів перевізнику. У випадку, коли строк, встановлений договором, замовником не будуть направлені перевізнику підписані акти наданих послуг з перевезення вантажу, такі акти вважаються підписаними замовником, а послуги зазначені у ньому прийнятим.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість наданих перевізником за договором послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом, зазначається в додаткових угодах та/або заявках (письмових/усних), завчасно узгоджених з перевізником.

З урахуванням п.3.2 договору, загальна вартість всіх перевезень визначається як сумарна сума, яка зазначена у всіх актах наданих послуг.

У п.3.4 сторони дійшли згоди, що оплата послуг пов'язаних з перевезенням вантажу перевізником, здійснюється замовником в національній валюті України-гривні з урахуванням банківських реквізитів перевізника, в безготівковій формі шляхом прямого перерахування таких грошових коштів на поточний рахунок перевізника, протягом 7-ми банківських днів з моменту фактичного надання послуг перевезення вантажів, такі акти вважаються підписаними замовником, а послуги надані ним прийнятими.

Відповідно до п.7.1 договору, договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами, що передбачає нанесення підписів уповноваженими представниками перевізника та замовника, а також нанесення печаток підприємств сторін на даний формальний носій та діє до 31.12.2013р. включно. Якщо за 30-ть календарних днів до дати закінчення строку дії договору ні одна зі сторін письмово не повідомить про це іншу сторону, тоді такий договір вважається продовженим на тих самих умовах ще на один календарний рік.

Сторони уклали Додаткову угоду №1 від 16.08.2013р. до договору, якою погодили, що перевізник надає, а замовник приймає автотранспортні засоби для перевезення вантажу за маршрутом, зазначеному в акті виконаних робіт: м. Тельмоново - м. Донецьк відповідно з ціною 50грн. за 1 тонну перевезеного вантажу в т.ч. ПДВ.

Договір та Додаткова угода до нього підписані директорами підприємств та скріплені печатками сторін без будь-яких заперечень.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за договором №27/08-п від 16.08.2013р. надав відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, які були оплачені лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період листопад - грудень 2013 року у розмірі 82528грн.00коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією-вимгою № 87 від 07.04.2014р. про погашення заборгованості, про направлення якої свідчить фіскальний чек від 08.04.2014р.

Оскільки заборгованість у розмірі 82528грн.00коп. відповідачем не була сплачена, вказана обставина призвела до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу в розмірі 82528грн.00коп., 3% річних у сумі 938грн.18коп., пеня в сумі 4065грн.37коп. та інфляційних втрат у розмірі 3177грн.46коп. Підставою позову є договір №27/08-п від 16.08.2013р. про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Договір №27/08-п від 16.08.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 27/08-п від 16.08.2013р. позивач зобов'язується надати послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору № 27/08-п від 16.08.2013р. відповідно до актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг): №У-10 від 14.11.2013р. на суму 4370грн.; №У-12 від 18.11.2013р. на суму 5848грн.; №У-14 від 22.11.2013р. на суму 4680грн.; №У-15 від 25.11.2013р. на суму 10990грн.; №У-17 від 27.11.2013р. на суму 6340грн.; №У-22 від 27.11.2013р. на суму 1563грн.; №У-19 від 28.11.2013р. на суму 4391грн.; №У-1 від 02.12.2013р. на суму 12334грн.; №У-2 від 05.12.2013р. на суму 3091грн.; №У-3 від 06.12.2013р. на суму 6311грн.; №У-4 від 07.12.2013р. на суму 3298грн; №У-6 від 09.12.2013р. на суму 20277грн.; №У-7 від 10.12.2013р. на суму 8911грн.; №У-6 від 12.11.2013р. на суму 13793грн. відповідач отримав від позивача послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 106197грн.00коп.

Вищезазначені акти скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансбуд» без будь-яких заперечень.

Господарський суд приймає до уваги, що замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання виконавцем прийнятих за договором зобов'язань. Зокрема, вищевказаними актами підтверджено, що послуги з перевезення виконані в повному обсязі і з належною якістю.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання актів приймання-здачі виконаних робіт ( наданих послуг) без жодних заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №27/08-п від 16.08.2013р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У п.3.4 сторони передбачили, що оплата послуг пов'язаних з перевезенням вантажу перевізником, здійснюється замовником в національній валюті України-гривні з урахуванням банківських реквізитів перевізника, в безготівковій формі шляхом прямого перерахування таких грошових коштів на поточний рахунок перевізника, протягом 7-ми банківських днів з моменту фактичного надання послуг перевезення вантажів, такі акти вважаються підписаними замовником, а послуги надані ним прийнятими.

Як вбачається зі змісту позову та письмових пояснень № б/н від 12.05.2014р., лише спірні акт №У-6 від 12.11.2013р. та акт №У-15 від 25.11.2013р. були частково оплачені відповідачем, внаслідок чого борг за актом №У-6 від 12.11.2013р. складає 124грн., борг за актом №У-15 від 25.11.2013р. складає 990грн., отже позивач стверджує, що послуги залишилися неоплаченими відповідачем за всіма спірними актами у загальному розмірі 82528грн.00коп. Викладені обставини не спростовані відповідачем.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Отже, під банківським днем слід розуміти день, коли банківська система України дозволяє перераховування коштів.

Таким чином, враховуючи передбачені п.3.4 умови договору щодо строків оплати, за актом №У-10 від 14.11.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 25.11.2013р., а вже з 26.11.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-12 від 18.11.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 27.11.2013р., а вже з 28.11.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-14 від 22.11.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 03.12.2013р., а вже з 04.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-15 від 25.11.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 04.12.2013р., а вже з 05.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-17 від 27.11.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 06.12.2013р., а вже з 04.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-22 від 27.11.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 06.12.2013р., а вже з 07.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-19 від 28.11.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 09.12.2013р, а вже з 10.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-1 від 02.12.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 11.12.2013р., а вже з 12.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-2 від 05.12.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 16.12.2013р., а вже з 17.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-3 від 06.12.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 17.12.2013р., а вже з 18.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-4 від 07.12.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 17.12.2013р., а вже з 18.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-6 від 09.12.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 18.12.2013р., а вже з 19.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-7 від 10.12.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 19.12.2013р., а вже з 20.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг;

№У-6 від 12.11.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 21.11.2013р., а вже з 22.11.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг.

Отже, на час звернення позивача з позовом до суду строк оплати за актами вже настав.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що факт отримання послуг відповідачем підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу в сумі 82528грн.00коп. суду не представлені, заявлений розмір боргу не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення господарське зобов'язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 82528грн.00коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо своєчасної оплати поставленої продукції, позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 4065грн.37коп.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

З огляду на встановлений ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Так, у п. 4.2 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати відповідно до розділу 3 договору замовник зобов'язаний сплатити перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що слідує за днем, в якому виникло це зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок пені за кожним спірним актом приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), суд дійшов наступних висновків:

- означений позивачем періоди нарахування пені не перевищує передбачені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмеження щодо її нарахування;

- позивач невірно визначив момент настання права вимагати від відповідача оплати послуг, які надані за актами №У-10 від 14.11.2013р., №У-12 від 18.11.2013р., №У-1 від 10.12.2013р., оскільки враховуючи вищевстановлені судом висновки щодо граничних строків оплати, позивач має право нараховувати пеню за актом №У-10 від 14.11.2013р. лише з 26.11.2013р., за актом №У-12 від 18.11.2013р. лише з 28.11.2013р., за актом №У-1 від 10.12.2013р. лише з 12.12.2013р.

Оскільки суд не може виходити за межі обраних позивачем періодів нарахування пені, суд, зробивши власний розрахунок пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство" наступним чином:

- за актом №У-10 від 14.11.2013р. за період з 26.11.2013р. по 13.04.2014р.,

- №У-12 від 18.11.2013р. за період з 28.11.2013р. по 13.04.2014р.,

- №У-1 від 02.12.2013р. за період з 12.12.2013р. по 13.04.2014р., перевіривши розрахунок пені за іншими актами в межах обраних позивачем періодів нарахування, дійшов висновку, що задоволенню підлягає пеня на загальну суму 4057грн.34коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в частині стягнення пені в сумі 8грн.03коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 938грн.18коп., яка нарахована за той самий період, що і пеня.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних за кожним спірним актом приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), суд дійшов наступних висновків:

- позивач невірно визначив момент настання права вимагати від відповідача оплати послуг, які надані за актами: №У-10 від 14.11.2013р., №У-12 від 18.11.2013р., №У-1 від 10.12.2013р., оскільки враховуючи вищевстановлені судом висновки щодо граничних строків оплати, позивач має право нараховувати 3% річних за актом №У-10 від 14.11.2013р. лише з 26.11.2013р., за актом №У-12 від 18.11.2013р. лише з 28.11.2013р., за актом №У-1 від 10.12.2013р. лише з 12.12.2013р.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за формулою : С х 3 х Д : 365(2013)365(2014) : 100 , де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, в межах обраних позивачем періодів нарахування, за актом №У-10 від 14.11.2013р. за період з 26.11.2013р. по 13.04.2014р., №У12 від 18.11.2013р. за період з 28.11.2013р. по 13.04.2014р., №У1 від 02.12.2013р. за період з 12.12.2013р. по 13.04.2014р., перевіривши розрахунок за іншими актами (в межах обраних позивачем періодів нарахування), суд дійшов висновку, що обґрунтованою є загальна сума 3% річних в розмірі 936грн.33коп. Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних на суму 936грн.33коп., у зв'язку з чим відмовляє в частині стягнення пені в сумі 1грн. 85коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач у позові просить суд також стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 3177грн.46коп.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Суд, перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення у позові розмір інфляційних перевищує розмір, який міг бути заявлений позивачем до стягнення, оскільки за підрахунком суду обґрунтованою є загальна сума інфляційних втрат складає 3053грн.46коп., в той час відповідно до прохальної частини позову позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 3177грн.46коп., отже, вимоги позивача в частині стягнення 124грн. не підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000грн.00коп.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надані суду наступні докази: договір №1 від 02.12.2013р. про надання адвокатом юридичних послуг (правової допомоги), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 23.09.2009р. на особу ОСОБА_2, рахунок № 4 від 03.03.2014р. з призначенням платежу Договір №1 від 02.12.2013р., ордер серії №ДН ООО, 102945 на надання правової допомоги від 28.04.2014р., платіжне доручення №122 від 19.03.2014р. на суму 5000грн., двосторонній акт розрахунків вартості юридично-правової допомоги (юридичних послуг) до договору про надання адвокатом юридичних послуг (правової допомоги) №1 від 02.12.2013р. станом на 28.04.2014р., виписка серії ААВ №837637 на ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 підтверджуються письмовим договором №1 від 02.12.2013р. про надання адвокатом юридичних послуг (правової допомоги), відповідно до умов п. 1.2 договору адвокат зобов'язується під час дії цього договору надавати Клієнту наступну юридично-правову допомогу (юридичні послуги): виступати від імені Клієнта, а також захищати його права, свободи і законні інтереси в органах судової влади (судах різних інстанції, юрисдикцій, які створені та діють в України); представляти інтереси Клієнта в органах місцевого самоврядування України; представляти та виступати від імені Клієнта в нотаріатах України, прокуратурах України, Службі безпеки України, міліції, а також здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з усіма правами які закріплені за Клієнтом та Адвокатом (представником) чинними Цивільно-процесуальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, господарсько-процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, ї Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VІ; представляти інтереси Клієнта в підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкованості; надавати усні консультації правового характеру, інше.

Пунктом 1.4 договору сторони визначили, що Клієнт за попередньою домовленістю з Адвокатом також має право доручити останньому, зокрема, вивчити та складати документи (заяви, клопотання, скарги, позовні заяви, інші документи), які необхідні для звернення в органи судової влади (суди різних інстанцій, юрисдикцій, що створені та діють в Україні).

Згідно з п. 4.1 договору вартість наданої юридично-правової допомоги (юридичних послуг) за цим Договором, визначається у відповідності до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VІ та становить суму, яка визначається в письмових рахунках Адвоката без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 4.3. оплата додатково наданих юридичних послуг здійснюється Клієнтом шляхом перерахування сум визначених в додаткових письмових рахунках.

Згідно п. 4.5 договору, на визначення розміру вартості наданої Адвокатом юридично-правової допомоги (юридичних послуг), також впливають строки, складність справи чи/або доручень, обставини справи, періодичність, передані на відповідальне адвокатське зберігання Адвокату документи, фактично понесені Адвокатом витрати під час надання юридичних послуг і повнота надходження документів, а також результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг наданих юридичних послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість наданих перевізником за договором послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом, зазначається в додаткових угодах та/або заявках (письмових/усних), завчасно узгоджених з перевізником.

У відповідності до умов п. 4.1. договору, адвокатом виставлений позивачу рахунок №4 від 03.03.2014р. на суму 5000грн.

Позивач відповідно до платіжного доручення №122 від 19.03.2014р. сплатив адвокату грошові кошти у розмірі 5000грн., підстава - плата за юридичні послуги відповідно до рахунку №4 від 03.03.2014р.

За змістом наданого суду акту розрахунків вартості юридично-правової допомоги від 28.04.2014р. до договору про надання адвокатом юридичних послуг (правової допомоги) №1 від 02.12.2013р. вбачається, що позивач підтвердив, що по справі №905/2634/14 адвокатом ОСОБА_2 надавались наступні послуги: складено позовну заяву, адвокатом було забезпечено участь у судових засіданнях, складання процесуальних документів, зокрема, заяв та клопотань, а також здійснення консультування під час судового розгляду справи №905/2634/14 керівника та головного бухгалтера підприємства ТОВ «Донпромзбут» відносно предмета спору, внаслідок чого вартість послуг адвоката у загальному розмірі 5000грн. Вказаний акт підписаний адвокатом та замовником (клієнтом) ТОВ «Донпромзбут» без будь-яких заперечень.

Суд відзначає, що до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, слід враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд приймає до уваги, що адвокат приймав участь лише у двох судових засіданнях, докази на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу було затрачено для виконання послуг за договором про надання адвокатом юридичних послуг (правової допомоги) не надано.

Приймаючи до уваги викладене, а також незначну складність розглядуваних в межах справи 905/2634/14 правовідносин, незначну кількість судових засідань, співрозмірність суми адвокатських послуг по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою наданих за договором послуг у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 3000грн.00коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Разом з цим, так як часткова оплата в сумі 10000грн.00коп. здійснена відповідачем вже після звернення позивача до суду, в цій частині судові витрати покладаються на відповідача, спір у даному випадку виник внаслідок прострочки боржника з виконання своїх обов'язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6,11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 612, 625, 627, 901, ст.ст. 173-175, 232, Господарського кодексу України Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр», с. Гранітне про стягнення суми основного боргу у розмірі 82528грн., сума 3% річних у розмірі 938гнр.18коп., пеню у розмірі 4065грн.37коп., інфляційні втрати у розмірі 3177грн.46коп.- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» (87123, обл. Донецька, Тельманівський р-н, с. Гранітне, вул. Південна, буд. 21, код ЄДРПОУ 04628681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ» (83005, м. Донецьк, Ленінський р-н, вул. Рєчна, буд. 42, кв. 115, код ЄДРПОУ 37086882) суму основного боргу в розмірі 82528грн.00коп., 3% річних у сумі 936грн.33коп. та пеню в сумі 4057грн.34коп.,інфляційні втрати у розмірі 3053грн.46коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000грн., судовий збір у розмірі 2011грн. 50коп.

У судовому засіданні 22.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова