Рішення

від 28.05.2014 по справі 914/913/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2014 р. Справа № 914/913/14

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «М РИТЕЙЛ КОМПАНІ», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська область, Жовківський район, с. Гійче,

про: стягнення 138 076 грн. 77 коп. суми основної заборгованості, 2 934 грн. 76 коп. пені, 677 грн. 25 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Корінь Р.В. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М РИТЕЙЛ КОМПАНІ» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 138 076 грн. 77 коп. суми основної заборгованості, 2 934 грн. 76 коп. пені, 677 грн. 25 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.03.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.04.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 25.03.2014 року рекомендованою поштою №79007 1888616 0, відповідач - 25.03.2014 року рекомендованою поштою №80314 0011283 7 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 28.05.2014 року з'явився, подав Розрахунок заборгованості відповідача (вх. №23188/14), у якому вказує на те, що сума основної заборгованості за договором становить 139 061 грн. 77 коп., пені - 2 934 грн. 76 коп., трьох відсотків річних - 677 грн. 25 коп., позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Враховуючи неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «М РИТЕЙЛ КОМПАНІ» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 38821299, знаходиться за адресою: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Данилишина, буд. 6, що підтверджується долученими до матеріалів справи Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії НОМЕР_4 та Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії НОМЕР_5 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, їй присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується долученими до матеріалів справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_2 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії НОМЕР_3 (докази в матеріалах справи).

01.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М РИТЕЙЛ КОМПАНІ» (надалі - позивач, орендар), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - суборендар-1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, суборендар-2) укладено Договір суборенди нерухомого майна №60/2013-СО (надалі - договір), за умовами якого орендар передав, а суборендар-2 взяв у строкове платне користування частину приміщення площею 150 м. кв., яке розташоване на п'ятому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - майно).

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Вказаний договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Пунктом 1.5. договору визначено, що об'єкт оренди є власністю ТОВ «ТЦ «Магнус» на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 07.10.2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2354. Будівля ТЦ «Магнус» передана в оренду ТОВ «М РИТЕЙЛ КОМПАНІ» на підставі договору оренди від 07.10.2013 року №02/13-ОР.

Розділом 2 договору встановлено цільове призначення та строк оренди.

Так, згідно пункту 2.1. договору цільове призначення об'єкту оренди є розміщення об'єкту громадського харчування «Кумир» з графіком роботи з 10-00 год. до 23-00 год.

Пунктом 2.3. договору визначено, що строк договору складає з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року.

Розділом 3 договору встановлено порядок передачі об'єкта суборендарям, розділом 4 - орендну плату ту порядок розрахунків.

Так, згідно пунктів 3.1. та 3.2. договору передача об'єкту оренди в користування суборендарям здійснюється в день підписання договору з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання-передачі. Датою передачі об'єкту оренди суборендарям є дата підписання Акту приймання-передачі. З моменту підписання Акта приймання-передачі суборендарі приймають на себе відповідальність за свої дії по відношенню до об'єкта оренди, які не суперечать діючому законодавству України.

Згідно пункту 4.1. договору розмір орендної плати для суборендаря-2 за користування об'єктом оренди за один місяць становить 36 849 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість, що на дату підписання договору становить 4 611, 76 доларів США.

Всі платежі за договором підлягають перерахуванню у разі збільшення курсу долара США більш ніж на 0,5%, пропорційно зміні курсу долара США, встановленого НБУ на момент виписки рахунку, але не менше вартості послуги, зафіксованої у договорі в гривнях.

Відповідно до пункту 4.2. договору індексація орендної плати відбувається відповідно до офіційного щомісячного індексу інфляції шляхом множення ставки орендної плати на відповідний індекс інфляції за весь строк нарахування (наростаючим підсумком). Така індексація відбувається без додаткового узгодження або оформлення сторонами. На суму такої індексації орендар надає суборендарям окремий рахунок, який суборендарі зобов'язані сплатити протягом п'яти днів з дати отримання.

Пунктами 4.3. та 4.4. договору сторонами погоджено, що суборендарі зобов'язані здійснювати перерахування сум орендної плати щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше 15 числа поточного місяця, експлуатаційних витрат та маркетингових платежів - протягом п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку шляхом перерахування суборендарями грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок орендаря.

Відповідно до пункту 4.5. договору датою виконання суборендарями зобов'язань щодо сплати орендної плати з урахуванням її індексації, експлуатаційних витрат з урахуванням їх індексації, маркетингового платежу та відшкодування вартості комунальних послуг вважається дата зарахування суми в повному обсязі на поточний банківський рахунок орендаря.

Згідно пункту 4.7. договору орендну плату, експлуатаційні витрати, маркетинговий платіж та відшкодування вартості комунальних послуг суборендарі повинні сплачувати за період користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкта оренди в користування суборендарям до дати підписання Акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди орендарю, включаючи обидві такі дати.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що в орендну плату не входять, а сплачуються окремо відшкодування вартості комунальних послуг, а саме відшкодування вартості спожитої електроенергії, води та газу для опалення; експлуатаційні витрати, в тому числі витрати на освітлення місць загального користування об'єкту оренди, витрати на охорону місць загального користування об'єкту оренди, інші витрати, пов'язані з утриманням Об'єкту оренди в належному стані; маркетинговий платіж, що включає оформлення зовнішнього вигляду будівлі ТЦ до календарних свят, витрати, пов'язані з проведенням рекламних та маркетингових заходів, спрямованих на позиціювання та просування Об'єкту оренди в цілому, в тому числі, але не виключно рекламні, святкові, призові та інші акції, музичні, розважальні та інші заходи.

Згідно пункту 5.3. договору суборендарі зобов'язані здійснювати перерахування вартості комунальних послуг, експлуатаційних витрат та маркетингових платежів протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання рахунку пропорційно займаній площі: 25% від загальної суми - Суборендар-1, 75% - Суборендар-2.

Відповідно до пункту 9.1. договору у випадку прострочення сплати сум суборендної плати та/або відшкодування вартості комунальних послуг, експлуатаційних витрат та маркетингового платежу орендар вправі вимагати, а суборендарі зобов'язані сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки. встановленої Національним Банком України, від простроченої суми за кожен день прострочення платежів.

Пунктом 9.10. договору передбачено що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Актом приймання-передачі від 01.11.2013 року орендар передав, а суборендар-1 та суборендар-2 прийняли у строкове платне користування об'єкт оренди за договором. Вказаний Акт підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін (належним чином завірена копія Акту в матеріалах справи).

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, в період з листопада 2013 року по лютий 2014 року включно надавав послуги відповідачу, та, за обсягом наданих послуг в календарних місяцях, виставляв відповідачу до оплати рахунки за спожиті останнім послуги, що підтверджується долученим до матеріалів справи Рахунками-фактурами від 27.11.2013 року №117 та №138, від 28.11.2013 року №140, від 07.12.2013 року №191, від 09.12.2013 року №260, від 25.12.2013 року №340 та №358, від 09.01.2014 року №37 та №100, від 24.01.2014 року №182 та №199, від 06.02.2014 року №246 та №311, від 26.02.2014 року №399 та №416, а також Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.11.2013 року №146 та №166, від 30.11.2013 року №90, від 31.12.2013 року №213, №281, №362 та №379, від 03.01.2014 року №101, від 31.01.2014 року №31, №182 та №199, від 25.02.2014 року №245 та №303, від 28.02.2014 року №406 та №423 (належним чином завірені копії Актів та Рахунків-фактур долучено до матеріалів справи).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за вказаний період не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 138 076 грн. 77 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

28.05.2014 року позивачем подано розрахунок суми заборгованості відповідача (вх. №23188/14), з якого вбачається, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 139 061 грн. 77 коп.

Заяви про збільшення розміру позовних вимог у встановленому статтею 22 ГПК України порядку станом на час розгляду справи по суті позивачем до суду не подано, в матеріалах справи така заява відсутня.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за користування майном, відшкодування експлуатаційних витрат та вартості комунальних послуг за договором становить 138 076 грн. 77 коп., станом на момент розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між позивачем та відповідачем з господарського Договору суборенди нерухомого майна від 01.11.2013 року №60/2013-СО, що відповідає вимогам статті 174 ГК України.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 934 грн. 76 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 9.1. договору (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 677 грн. 25 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок суми трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: сплачений позивачем Платіжним дорученням від 04.03.2014 року №94 судовий збір в розмірі 2 833 грн. 78 коп. покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 833 грн. 78 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати та інших передбачених договором платежів.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «М РИТЕЙЛ КОМПАНІ» (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Данилишина, буд. 6; код ЄДРПОУ 38821299) 138 076 грн. 77 коп. суми основної заборгованості за договором, 2 934 грн. 76 коп. пені, 677 грн. 25 коп. трьох відсотків річних та 2 833 грн. 78 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

27.05.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 29.05.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.