Рішення

від 13.05.2014 по справі 917/557/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 р. Справа №917/557/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт - Автогаз", вул. Зіньківська, 19-б, м. Полтава, 36009

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокондитер", юридична адреса: вул. Гвардійська, буд. 20, кв. 56, м. Кременчук, 39623, фактична адреса: вул. Целиноградська, 3А, м. Кременчук, 39628

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Шкурпела І.П., довіреність № 24 від 17.01.2014 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання скрапленого газу № 335/Г від 01.10.2013 р. у розмірі 42 907,96 грн, з яких: основний борг - 33 200,00 грн; 30% річних - 982,44 грн; пеня - 452,52 грн; штраф - 8 300,00 грн.

13.05.2014 р. позивач подав до суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення суми позовних вимог у зв'язку зі сплатою позивачем частини основного боргу в розмірі 6 700,00 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 36 207,96 грн заборгованості, з яких: 26 500,00 грн - сума основного боргу, 982,44 грн - 30% річних, 425,52 грн - пеня, 8 300,00 грн - штраф.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.10. Постанови від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Суд приймає до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та вирішує спір, виходячи з нової ціни позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі, направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою, зазначеною в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "за зазначеною адресою не знаходиться".

Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 17.04.2014 р., отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (у матеріалах справи).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокондитер" є: вул. Гвардійська, буд. 20, кв. 56, м. Кременчук, 39623 , що співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив :

01.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТАНДАРТ-АВТОГАЗ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокондитер" (Покупець) було укладено договір постачання скрапленого газу № 335/Г (а.с. 17 - 19).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник зобов'язався у відповідності із замовленням передавати партіями у власність Покупцеві скраплений вуглеводневий газ марки СПБТ ДСТУ 4047-2001 та/або газ вуглеводневий скраплений марок Євро для двигунів внутрішнього згоряння ТУ У 23.2-36956615-001:2010 (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Згідно з п. 2.2. договору, Покупець оплачує Товар за ціною та на умовах, встановлених Постачальником в додаткових угодах до даного договору.

Відповідно додаткової угоди № 1855 від 03.02.2014 р. до договору М335/Г від 01.10.2013 р. Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець оплатити та прийняти Товар (скраплений газ) на суму 43 200,00 грн з ПДВ (а.с. 20).

У п. 4 вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили, що Покупець здійснює оплату Товару протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту відвантаження Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач відвантажив Товар Покупцю, що підтверджується видатковою накладною № 1855 від 03.02.2014 р. та товарно-транспортною накладною № Р1855 від 03.02.2014 р. (а.с. 20 - 21).

Як зазначає позивач, відповідачем здійснено частково попередню оплату за Товар у сумі 10 000,00 грн, але після відвантаження товару розрахунки в повному обсязі не проведені.

Отже, на момент подання позовної заяви за ТОВ "Єврокондитер" рахувалася заборгованість перед позивачем у розмірі 33 200,00 грн.

Як зазначає позивач, 21.03.2014 р. на адресу відповідача направлялася вимога про сплату заборгованості в сумі 33 200,00 грн та 8 300,00 грн штрафу (вих. № 102) за договором постачання скрапленого газу № 335/Г від 01.10.2013 р., але відповіді на вказану вимогу на адресу позивача не надходило, оплати не здійснено.

З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідачем перерахована частково сума основного боргу в розмірі 6 700,00 грн на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.04.2014 р., 17.04.2014 р. (копії в матеріалах справи).

Таким чином, станом на 13.05.2014 р. сума основного боргу відповідача складає 26 500,00 грн.

Вказану суму основного боргу відповідач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до п. 8.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за поставлений Товар, тому вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 26 500,00 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно ст. 546 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що у випадку порушення Покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлений припис, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 425,52 грн за період з 14.02.2014 р. по 21.03.2014 р. є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п. 4.4. договору у випадку якщо термін прострочення Покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, Покупець зобов'язаний сплатити, Постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги Постачальника.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 8 300,00 грн штрафу.

Слід зазначити, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.

У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (вказаної правової позиції дотримується Верховний суд України в Постановах № 06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 р., № 20/246-08 від 09.04.2012 р.).

Також, відповідно до п. 4.5. договору у випадку прострочення Покупцем терміну здійснення взаєморозрахунку передбаченого договором або додатковою угодою до договору, Покупець зобов'язаний на вимогу Постачальника сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять процентів) річних від простроченої суми за користування грошовими коштами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 982,44 грн за період з 14.02.2014 р. по 21.03.2014 р.

Відповідно до ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань по договору поставки суду не надав.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокондитер", юридична адреса: вул. Гвардійська, буд. 20, кв. 56, м. Кременчук, 39623, фактична адреса: вул. Целиноградська, 3А, м. Кременчук, 39628 (код ЄДРПОУ 37812750), Св-во плат. ПДВ 200052793, ІПН 378127516037 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт - Автогаз", вул. Зіньківська, 19-б, м. Полтава, 36009 (р/р 2600930638201 в АБ "Банк Кредит Дніпро" у м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ЄДРПОУ 37958775) - 26 500,00 грн основного боргу, 982,44 грн - 30% річних, 425,52 грн пені, 8300,00 грн штрафу, 1827,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.