Постанова

від 27.05.2014 по справі 910/1623/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа№ 910/1623/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Сказко О. М. - представник за довіреністю № 2 від 16.11.2012

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач»

на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014

у справі № 910/1623/14 (суддя Ломака В. С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гревніч»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач»

про стягнення 191 927,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 190 689,01 грн. за договором про переведення боргу від 08.11.2013 та 3 % річних в сумі 1 238,17 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2014, повний текст якого складений 31.03.2014, у справі № 910/1623/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по перерахуванню позивачу грошових коштів за умовами спірного договору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/1623/14 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» посилається на те, що у оскаржуваному рішенні вказується, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте за час розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/1623/14 керівництвом та уповноваженими особами відповідача жодних повідомлень, ухвал та інших документів у справі не отримано.

Також відповідач зазначив про те, що про існування спірного договору відповідачу відомо не було, так як колишнім керівництвом відповідача оригінал вказаного договору переданий не був, а відповідач на вимогу суду готовий надати всі необхідні документи, якими зафіксований момент передачі документів від старого керівника новому.

Ухвалою від 07.05.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач в судове засідання представників не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

08.11.2013 відповідач як первісний боржник, позивач як новий боржник та Товариство з обмеженою відповідальністю «Європроект Україна» (далі Товариство) як кредитор уклали договір про переведення боргу (далі Договір), відповідно до якого відповідач переводить на позивача борг (грошове зобов'язання) у розмірі 190 689,01 грн., що виник відповідно до видаткових накладних: від 28.03.2013 до рахунку-фактури № РФ/У/003154 на суму 94 847,41 грн. та від 28.08.2013 до рахунку-фактури № РФ/У/003155 на суму 95 841,60 грн. до договору поставки № 169-25/05 УМ від 25.05.2010, укладеного між відповідачем та Товариством, а позивач погоджується виконати зазначене зобов'язання.

На підтвердження факту поставки Товариством відповідачу товарів за договором поставки № 169-25/05 УМ від 25.05.2010 позивачем до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії видаткових накладних № ВН/У/003255 від 28.08.2013 на суму 94 847,41 грн. та № ВН/У/003252 від 28.08.2013 на суму 95 841,60 грн., рахунків-фактур № РФ/У/003154 від 28.08.2013 та № РФ/У/003155 від 28.08.2013 та податкових накладних (а.с. 33-40).

Загальна вартість товарів, що їх поставлено Товариством відповідачу за вказаними накладними, становить 190 689,01 грн.

Відповідно до п. 6 Договору позивач, підписуючи Договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана з договором поставки № 169-25/05 УМ від 25.05.2010, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за вказаним договором між відповідачем та Товариством.

В пункті 3 Договору погоджено, що Товариство не заперечує проти замінити первісного боржника новим боржником в договорі поставки № 169-25/05 УМ від 25.05.2010 і, підписуючи зі своєї сторони Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 4 Договору, за передане грошове зобов'язання відповідач сплачує позивачу компенсацію у розмірі зазначеного грошового зобов'язання 190 689,01 грн. у строк, що не перевищує один банківський день з моменту підписання Договору.

З врахуванням того, що Договір підписаний 08.11.2013, а 09 та 10 листопада 2013 року є вихідними днями, відповідач мав виконати вказане в п. 4 Договору зобов'язання у строк по 11.11.2013 включно.

Отже, за умовами спірного Договору, позивач прийняв на себе зобов'язання оплатити Товариству поставлений ним відповідачу товар на загальну суму 190 689,01 грн., а відповідач - в установлений Договором строк перерахувати позивачу в порядку компенсації 190 689,01 грн.

Відповідач прийняте на себе за Договором грошове зобов'язання перед позивачем не виконав, обумовлені Договором кошти в сумі 190 689,01 грн. у встановлений строк не перерахував, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції задовольнив заявлені позові вимоги, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків э, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, тобто у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло боргове зобов'язання, яке передається новому боржнику.

Укладений між відповідачем, позивачем та Товариством у встановленому чинним законодавством порядку Договір є договором про переведення боргу, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання у строк по 11.11.2013 включно перерахувати позивачу грошові кошти в сумі 190 689,01 грн.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем договірного зобов'язання з перерахування позивачу грошових коштів в сумі 190 689,01 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 238,17 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач розраховує 3 % річних за період з 12.11.2013 по 29.01.2014, що є правомірним.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 1 238,17 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Посилання відповідача на те, що про існування Договору відповідачу відомо не було, так як колишнім керівництвом відповідача оригінал вказаного договору переданий не був, жодним чином не спростовують наявності у відповідача обов'язку виконувати умови такого договору та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку виконувати прийняті на себе за Договором зобов'язання.

Крім того, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи відсутність доказів визнання Договору недійсним у встановленому законодавством порядку, колегія суддів виходить з того, що Договір є дійсним, з огляду на що, відповідно до приписів ст. 629 ЦК України, яка встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідач має обов'язок виконати прийняте на себе за Договором зобов'язання з перерахування у встановлений строк позивачу грошових коштів в сумі 190 689,01 грн.

Посилання відповідача на те, що за час розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/1623/14 керівництвом та уповноваженими особами відповідача жодних повідомлень, ухвал та інших документів у справі не отримано, колегія суддів до уваги не приймає як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на таке.

Пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що:

- відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена;

- дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалу суду від 07.02.2014, якою порушено провадження у справі №910/1623/14, а розгляд справи призначено на 21.02.2014, судом першої інстанції сторонам направлено 12.02.2014.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 3) слідує, що зазначена ухвала направлена на адресу відповідача: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 29 (адреса реєстрації відповідача та адреса, яка самим відповідачем зазначена в апеляційній скарзі) та вручена відповідачу 14.02.2014, проте відповідач в судове засідання 21.02.2014 представників не направив.

Ухвалу суду від 21.02.2014, якою цю справу прийнято до свого провадження суддею Ковтуном С. А. та призначено до розгляду на 24.03.2014, судом першої інстанції сторонам направлено 04.03.2014.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17) слідує, що зазначена ухвала направлена на адресу відповідача: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 29 (адреса реєстрації відповідача та адреса, яка самим відповідачем зазначена в апеляційній скарзі) та вручена відповідачу 06.03.2014, проте відповідач в судове засідання 24.03.2014 представників не направив.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином повідомлено відповідача про розгляд цієї справи по суті, в той час як відповідач наявним в нього процесуальним правом участі у судових засіданнях не скористався.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/1623/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/1623/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/1623/14 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1623/14.

Повний текст постанови складено: 29.05.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна