Постанова

від 21.05.2014 по справі 805/5190/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р. Справа №805/5190/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Постановлена у нарадчій кімнаті.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Вітязь Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК МАРІО» (м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного

управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

за участю

представників сторін: від позивача: Голобородько С.О.

від відповідача: Городова Т.К., Мірошнік О.І.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК МАРІО» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області (надалі відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача в АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за період січень та лютий 2014 року та зобов'язання відповідача відновити в АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" показники податкової звітності з податку на додану вартість позивача за період січень та лютий 2014 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Проведення зустрічної звірки здійснено без наявності законних підстав. Відсутність позивача за юридичною адресою не може бути ознакою нереальності здійснення фінансово-господарських операцій. Податкове повідомлення - рішення відповідачем не приймалось. Відповідач не мав права самостійно змінювати показники податкової звітності, які були вже задекларовані позивачем. Зміна цих показників порушує права позивача та має безпосередній вплив на його інтереси, зазначена невідповідність має також певні негативні наслідки.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та послався на наступне. До проведення зустрічної звірки відповідачем був складений акт про незнаходження за податковою адресою, тому запит про проведення зустрічної звірки вирішили не надсилати. До відповідача надійшов запит про проведення зустрічної звірки від іншого податкового органу, а також акти перевірок контрагентів позивача. У зв'язку із тим, що позивач не знаходиться за податковою адресою та ним не надано пояснень на обов'язковий письмовий запит неможливо зробити висновок про реальність операцій купівлі-продажу товарів за період січень, лютий 2014 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач є юридичною особою, ЄДРПОУ 38907847, перебуває на податковому обліку у відповідача, згідно свідоцтва № 200147804 є платником податку на додану вартість (надалі ПДВ).

20.03.2014 року на адресу відповідача надійшов запит СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУМД № 5919/7/28-03-39 щодо проведення зустрічної звірки позивача, що перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Алкогольні традиції».

26.03.2014 року відповідачем складено акт за № 175/05-66-15-01 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СК Маріо» (ЄДРПОУ 38907847) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПДВ за січень, лютий 2014 року».

Згідно висновків акту зустрічної звірки за вказаний період діяльність позивача має ознаки нереальності здійснення, неможливо провести зустрічну звірку та підтвердити реальність здійснення діяльності з питань придбання та подальшої реалізації товарів та послуг за січень 2014 року на суму податкових зобов'язань 10741445 грн., податкового кредиту - 9123991 грн., за лютий 2014 року на суму податкових зобов'язань 3913145 грн. та податкового кредиту - 3853930 грн.

На підставі висновків вказаного акту зустрічної звірки відповідачем до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» були внесені зміни сум податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ за січень 2014 року. Згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року позивачем був визначений податковий кредит у сумі 9123991 грн. та податкові зобов'язання - 10741445 грн.

Крім цього, до вказаної бази були внесені зміни сум податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ за лютий 2014 року. Згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 року позивачем був визначений податковий кредит у сумі - 3853930 грн. та податкові зобов'язання - 3913145 грн.

Зазначені коригування підтверджуються відповідними витягами із вказаної бази, згідно яких відповідачем були зменшені за січень 2014 року податкові зобов'язання позивача з ПДВ на суму 10741445 грн., податковий кредит - 9123991 грн., за лютий 2014 року податкові зобов'язання 3913145 грн. та податковий кредит - 3853930 грн.

Суд зазначає, що згідно п.п. 39.5.2.14. п. 39.5. ст. 39 ПК України посадові особи, які проводять перевірку контрольованих операцій, мають право надіслати запит платникам податків, які є сторонами контрольованих операцій, що перевіряються, про надання документів (інформації) щодо операцій та/або провести зустрічну звірку в порядку, передбаченому статтею 73 цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 73.3. ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі проведення зустрічної звірки.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що зазначений письмовий запит позивачеві не був вручений. Представник відповідача пояснив суду, що 24.03.2014 року був складений акт «Про незнаходження юридичної особи за податковою адресою» № 182/05-66-22-01-11-11/38907847, тому було вирішено недоцільним надсилати позивачеві письмовий запит поштою листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до вимог п.73.5. ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Аналіз наведнних норм доводить, що зустрічні звірки проводяться лише з метою отримання податкової інформації та лише певних суб'єктів господарювання. Зустрічна звірка не є перевіркою. За результатами зустрічних звірок складається довідка.

З матеріалів справи вбачається наступне. На підставі вказаного запиту зустрічна звірка повинна була бути проведена по взаємовідносинам позивача не зі всіма контрагентами, а лише із одним контрагентом позивача - ТОВ «Алкогольні традиції». За результатом проведеної зустрічної звірки замість довідки відповідачем був складений акт.

Крім цього, з акту звірки також вбачається, що перевіряючим первинні документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, не надані, відповідно вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складання звітності. Звірка проводилась у приміщенні податкового органу на підставі наявних баз даних та податкових декларацій позивача. Господарські операції позивача с контрагентами-покупцями не спрямовані на настання реальних подій, оскільки відсутній факт отримання товару від контрагентів-продавців. Операції позивача не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), нереальність здійснення господарських відносин за перевіряє мий період між позивачем та покупцями. Проведення транзитних фінансових потоків є ознаками, спрямованими на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту. Встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупців не має можливості. Вищенаведене вказує на неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій позивача та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

З наведеного вбачається, що по суті відповідач визнав господарські операції, між позивачем та усіма його контрагентами, недійсними, нікчемними. При цьому, в акті є посилання відповідача статті Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та вимоги Господарського кодексу України (надалі ГК України).

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання із невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

З наведенного вбачається, що недійсність правочину не може бути встановлена актом зустрічної звірки податкового органу. Вказані ж в акті висновки є суто суб`єктивною думкою державного податкового інспектора, тобто припущеннями.

Крім цього, у постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Крім цього, п. 18 вказаної постанови передбачено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

За таких обставин, податкові органи мають право лише звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх недійсність.

Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати недійсними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем суду також не доведена, тобто не надано належних доказів, наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів.

До того ж, ст. 20 ПК України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними, тобто такими, що не спричинили реального настання правових наслідків.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, акт є лише документом, у якому зафіксовані певні обставини, є одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність, яких оцінюється судом при розгляді справ. Акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції.

Крім цього, позивачем до суду вибірково, у зв`язку із багатою кількістю контрагентів, у якості доказу наявності, були надані договори із деякими своїми контрагентами та відповідні первинні документи, на підтвердждення фактичного виконання договорних зобов`язань. Усі первинні документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі обов'язкові реквізити, як того вимагає чинне законодавство України. Невідповідність вказаних документів фактичним господарським відносинам позивача з боку відповідача не доведена.

Таким чином, висновки акту зустрічної звірки, не знайшли підтвердження при розгляді справи, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Суд також зазначає, що відповідачем була встановлена відсутність у позивача розумних економічних або інших причин (ділової мети) та реальність господарських операцій позивача без перевірки будь-яких первинних документів.

Проведення зустрічної звірки регулюється Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1232 (надалі Порядок).

Як вже зазначалося, відповідачем був порушений Порядок, оскільки не був вручений запит, зустрічна звірка проводилась по всім контрагентам позивача, зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів не проводилось.

П. 9 Порядку визначено, що матеріали зустрічної звірки надсилаються до органу державної податкової служби (ініціатора).

З наведеного вбачається, що єдиним результатом проведеної зустрічної звірки є надіслання матеріалів зустрічної звірки до органу державної податкової служби (ініціатора). Інших дій податкового органу, після проведення зустрічних звірок, Порядком, законом, ПК України не передбачно. Тим більш не передбачено право податкового органу на здійснення будь-яких коригувань показників податкової звітності платника податків.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність його дій у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому податкового зобов`язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Таким чином, відповідачем безпідставно були внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з ПДВ за січень, лютий 2014 року.

Суд також зазначає, що самостійна зміна відповідачем в базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з специфіки ПДВ, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, а саме у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Тому невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Як вже зазначалося, відомості, відображені у базі, повинні відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності. Податкові органи використовують базу у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок, зустрічних звірок суб'єктів господарської діяльності.

Крім цього, ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права порушені або порушуються, створено або створюють перешкоди для їх реалізації або мають місце інше ущемлення прав.

Суд також зазначає, що у данному випадку порушення прав позивача виникло у зв`язку із внесенням результатів зустрічної звірки до бази.

Згідно ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності податкових органів, який у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Деталізована інформація по планику ПДВ щодо результатів автоматичного спвставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, є одним із різновидів податкового контролю, тому вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 805/11617/13-а від 15.01.2014 року, № 805/2982/13-а від 19.06.2013 року, , № 2а/0570/12474/2012 від 15.01.2013 року, № 805/449/13-а від 29.03.2013 року, № 805/8139/13-а від 27.08.2013 року, а також в постановах Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року № К/9991/74156/12 та 14.11.2012 року № К/9991/50772/12, від 04.03.2014 року № К/800/46922/13.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору частково у сумі 73 грн. 08 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Постановою Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1232, ст. 6, 71, 94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАРІО" в АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за період січень та лютий 2014 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" показники податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАРІО" за період січень та лютий 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК МАРІО» 73 грн. 08 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 21.05.2014 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення буде виготовлено 26 травня 2014 року.

Суддя Маслоід О.С.