Рішення

від 26.05.2014 по справі 906/333/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" травня 2014 р. Справа № 906/333/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Миколенко Р.Л. - довіреність №04-14АКВ від 08.01.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" (смт. Глухівці Козятинський район Вінницька область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фліт Моторс" (м. Житомир)

про стягнення 154359,69 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 154359,69грн., з яких 141371,28грн. - основний борг, 9035,61грн. - пеня, 1867,66грн. - інфляційні, 2085,14грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фліт Моторс" (Постачальник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" (покупець/позивач) укладено договір поставки (а.с.10-11), за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати товари для автомобілів (надалі за текстом Товар), на умовах визначених цим Договором (п.1.1 договору).

Поставка Товару здійснюється партіями. Кількість, номенклатура та ціна Товару в партії визначаються виходячи з замовлення покупця та з урахуванням наявності Товару на складі постачальника. Кількість, номенклатура та ціна Товару в партії вказуються у рахунку-фактурі та накладній і специфікації, які надає постачальник на кожну партію Товару, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Товар, купівля-продаж якого здійснюється за цим договором, поставляється покупцеві за його замовленням (п.1.2 договору).

Строк поставки Товару складає 21 добу від дати прийняття замовлення до виконання. Підтвердженням прийняття замовлення до виконання є проплата по рахунку, надіслана постачальником покупцю (п.2.2 договору).

Приймання Товару здійснюється за накладною представником покупця, який має відповідні повноваження, підтверджені документально (п.2.3 договору).

Згідно п.2.5 договору датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній Постачальника.

Відповідно до п.3.1 продаж Товару здійснюється на умовах попередньої оплати у повному розмірі згідно виставленого рахунку.

Оплата товару здійснюється безготівковим переводом на поточний рахунок постачальника (п.3.2 договору).

Позивач стверджує, що на виконання вказаних положень договору на підставі виставлених відповідачем рахунків №№349, 350 від 14.08.2013р., ним було здійснено попередню оплату за товар на на загальну суму 145871,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3359 від 22.08.2013 на суму 37170,00грн. і №3412 від 27.08.2013 на суму 108701,00грн. та актом звірки розрахунків №ТО-00028 від 31.10.2013, підписаним представниками сторін Договору (ас.15, 16, 17).

Проте Постачальник не виконав зобов'язання за Договором та не здійснив поставку оплачених Покупцем товарів для автомобілів.

Оскільки поставка товарів була прострочена і неможлива, TOB "АКВ Українське каолінове товариство" звернулося до відповідача з претензією вих.№ 275-13 АКВ від 31.10.2013 року з вимогою повернути сплачені кошти в розмірі 145871,28 грн. та сплатити пеню в розмірі 2589,06 грн. (а.с.13-14).

Відповідач надсилав на адресу позивача гарантійні листи від 10.12.2013р. та від 24.02.2014р. (а.с.25-26), якими гарантував повернення одержаних ТОВ "Фліт Моторс" за товари, поставка яких не відбулася.

За даними позивача, ТОВ "Фліт Моторс" було перераховано на рахунок ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство 4500,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 13.11.2013р. та від 21.02.2014р. (а.с.18-24).

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав вказане положення договору та вчасно не здійснив поставку товару, у зв'язку з чим він просить суд стягнути з останнього суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 141371,28грн. та штрафні санкції в сумі 12988,41грн.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень п.3.1 договору поставки позивач мав здійснити попередню оплату за товар згідно виставлених відповідачем рахунків.

22.08.2013 року та 27.08.2013 року позивач здійснив 100% попередню оплату за товар на суму 145871,28 грн. на підставі виставлених відповідачем рахунків від 14.08.2014р., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №3412 від 27.08.2013р., №3359 від 22.08.2013р. (а.с.15-16).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати за договором поставки перед відповідачем.

Що стосується виконання відповідачем передбаченого договором поставки обов'язку щодо поставки товару, суд зазначає наступне.

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З огляду на положення п.2.2 договору, відповідач мав поставити позивачу товар протягом 21 доби від дати оплати рахунків.

Позивач стверджує, що відповідач в строк, визначений п. 2.2 договору поставку товару не здійснив.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази здійснення ним поставки позивачу товару, обмовленого договором.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки, що призвело до прострочення поставки відповідного товару позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи прострочення відповідачем строків поставки позивачу товару, обумовленого договором поставки, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 141371,28 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.2 договору визначено, що постачальник за порушення строку поставки Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості Товару за кожен день прострочення.

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем строків поставки товару, перевіривши розмір нарахованої позивачем неустойки та з урахуванням частково повернутих сум попередньої оплати, дійшов висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 9154,79грн., зокрема, нарахованої:

- в сумі 66,19грн. за період з 13.09.13р. по 18.09.13р. на суму заборгованості 37170,00грн.;

- в сумі 2909,43грн. за період з 18.09.13р. по 13.11.13р. на суму заборгованості 145871,28грн.;

- в сумі 5195,42грн. за період з 13.11.13р. по 21.02.14р. на суму заборгованості 141871,28грн.;

- в сумі 983,75грн. за період з 21.02.14р. по 12.03.14р. на суму заборгованості 141371,28грн.

Проте, позивачем до стягнення заявлено пеню в сумі 9035,61грн., що є меншою, ніж правомірно нарахована. Враховуючи, що позивачем заява про збільшення позовних вимог не подавалась, суд приходить до висновку про стягнення пені в заявленому розмірі, а саме - 9035,61грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних в сумі 1867,66грн. та 3% річних в сумі 2085,14грн. за користування коштами, господарський суд приймає до уваги наступне.

Згідно частини 2 статті 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.12.2011р. № 16/164(2010) та ч.2 п.3 листа Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. № 01-06/224/2012 "Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" встановлено, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар, присуджену до стягнення рішенням господарського суду, є грошовим зобов'язанням, а відтак його невиконання тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України".

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару.

В даному випадку, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України

При цьому, судом також враховується й наведене в п. 5.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, у даному випадку правові підстави для стягнення інфляційних та трьох процентів річних відсутні. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1867,66грн. та 3% річних в сумі 2085,14грн. суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 141371,28грн. - основного боргу та 9035,61грн. - пені обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фліт Моторс" (10029, м.Житомир, вул. Ватутіна, 55-А, код 37546851)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" (22130, Вінницька область, Козятинський район, смт. Глухівці, вул.Заводська, 1, код 33697003) - 150406,89грн. заборгованості, з яких: 141371,28грн. - основний борг, 9035,61грн. - пеня, а також 3008,14грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30 травня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою: 22130, Вінницька область, Козятинський район, с. Глухівці, вул. Заводська, 1)

3 - відповідачу (рек. з повід.)