Рішення

від 27.05.2014 по справі 918/514/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2014 р. Справа № 918/514/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод"

про стягнення в сумі 13 384 грн. 98 коп.

Представники:

позивача: Пожидаєв М.Ю. (довіреність № 633 від 12 грудня 2011 року) ;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" про стягнення в сумі 13 384 грн. 98 коп.

30 квітня 2014 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 13 травня 2014 року.

13 травня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла факсограма № 84 від 13 травня 2014 року, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду 13 травня 2014 року розгляд справи відкладено на 27 травня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27 травня 2014 року підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У судове засідання 27 травня 2014 року відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 40).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех" (надалі - постачальник) було укладено договір поставки № 49 (надалі - договір , а.с. 9 - 10), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, зазначений в рахунках і накладних (надалі - товар), а покупець - забезпечити прийняття і оплату товару в асортименті, кількості і по цінам згідно з накладними.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору, ціна договору визначається сумою цін на товар, вказаних в накладних. Розрахунок за товар здійснюється на умовах 100 % передплати в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 3.1. договору, умови даного договору викладені сторонами у відповідності до вимог правил ИНКОТЕРМС-2000, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером даного договору.

Поставка товару здійснюється на умовах: за згодою сторін (пункт 3.2. договору).

Пунктом 7.1. договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і продовжує свою дію до 31 грудня 2013 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Вищезазначений договір підписаний генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" і скріплений відтисками печаток сторін.

Статтею 204 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання Договору № 49 від 14 лютого 2013 року, зокрема відповідного судового рішення з цього приводу, господарському суду не надано.

Судом встановлено, на виконання умов договору, постачальник поставив покупцю, а останній отримав товар, на загальну суму 17 220 грн. 72 коп., що стверджується матеріалами справи, зокрема:

- рахунком на оплату № 1939 від 17 жовтня 2013 року на суму 6 500 грн. 00 коп.;

- видатковою накладною № 1939 від 17 жовтня 2013 року на суму 6 500 грн. 00 коп.;

- рахунком на оплату № 2004 від 30 жовтня 2013 року на суму 4 470 грн. 72 коп.;

- видатковою накладною № 2004 від 30 жовтня 2013 року на суму 4 470 грн. 72 коп.;

- рахунком на оплату № 2052 від 7 листопада 2013 року на суму 1 500 грн. 00 коп.;

- видатковою накладною № 2052 від 7 листопада 2013 року на суму 1 500 грн. 00 коп.;

- рахунком на оплату № 2090 від 13 листопада 2013 року на суму 3 250 грн. 00 коп.;

- видатковою накладною № 2090 від 13 листопада 2013 року на суму 3 250 грн. 00 коп.;

- рахунком на оплату № 2381 від 26 грудня 2013 року на суму 1 500 грн. 00 коп.;

- видатковою накладною № 2381 від 26 грудня 2013 року на суму 1 500 грн. 00 коп. (а.с. 11 - 20).

Зазначені вище видаткові накладні підписані повноважними представниками постачальника та покупця і скріплені відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

Відтак, позивачем умови договору було виконано своєчасно та в повному обсязі.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки № 49 від 14 лютого 2013 року також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Проте, в порушення умов договору, покупець не здійснив розрахунок в терміни та в повному обсязі за товар, як передбачає пункт 2.2. договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав обов'язок по оплаті товару - 31 жовтня 2013 року на суму 4 470 грн. 72 коп. призначення платежу за товар згідно рахунку № 2004 від 30 жовтня 2013 року та 27 грудня 2013 року на суму 1 500 грн. 00 коп. призначення платежу за товар згідно рахунку № 2381 від 26 грудня 2013 року, зазначене стверджується виписками з банку (а.с. 21 - 22).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за договором поставки № 49 від 14 лютого 2013 року становить 11 250 грн. 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу (надалі - ГК) України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (статті 193 ГК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на вищевикладене, в сукупності вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем стверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, і так як матеріали справи не містять доказів сплати боргу , суд прийшов до висновку, що вимога позивача, стосовно стягнення з відповідача 11 250 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар обґрунтована, а відтак, підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, на підставі пункту 5.3. договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 19 жовтня 2013 року по 11 квітня 2014 року в розмірі 654 грн. 72 коп., а також покликаючись на пункт 5.5. договору штраф в розмірі 5 процентів від вартості неоплаченого товару, що становить 562 грн. 50 коп. (розрахунок а.с. 8).

Згідно з пунктом 5.3. договору, у випадку прострочки оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 5.5. договору за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань за договором винна сторона виплачує потерпілій стороні штраф в розмірі 5 процентів від вартості неоплаченого (непоставленого) товару.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав вчасно та в повному обсязі, покладені на нього зобов'язання згідно договору по оплаті товару, і так як розмір вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідають вищезазначеним приписам законодавства, положенням договору, а також є арифметично вірним, тому вимога про стягнення з відповідача 654 грн. 72 коп. пені за період з 19 жовтня 2013 року по 11 квітня 2014 року та 5 процентів штрафу в сумі 562 грн. 50 коп. підлягають задоволенню.

Окрім того, через неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 10 процентів річних за період з 19 жовтня 2013 року по 11 квітня 2014 року в сумі 503 грн. 63 коп., а також інфляційні втрати за період з 19 жовтня 2013 року по 11 квітня 2014 року в сумі 414 грн. 13 коп. (розрахунок а.с. 8).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору визначено, що в разі прострочення виконання грошового зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 10 процентів річних від простроченої суми за весь період прострочки.

Отже вбачається, що позивач та відповідач встановили інший розмір відсотків ніж визначений в статті 625 ЦК України, а саме10 процентів річних.

З урахуванням зазначеного вище, розмір нарахованих позивачем 10 процентів річних в сумі 503 грн. 63 коп. за період з 19 жовтня 2013 року по 11 квітня 2014 року та інфляційних втрат в сумі 414 грн. 13 коп. за період з 19 жовтня 2013 року по 11 квітня 2014 року відповідають приписам законодавства, положенням договору, а також є арифметично вірними, а тому підлягають задоволенню.

З огляду на усе викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача 13 384 грн. 98 коп., з яких 11 250 грн. 00 коп. основна суми боргу, 414 грн. 13 коп. інфляційні втрати, 503 грн. 63 коп. 10 процентів річних, 654 грн. 72 коп. пеня, 562 грн. 50 коп. 5 процентів штрафу.

Оскільки позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі, на відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (35721, Рівненська область, Здолбунівський район, село Миротин, вулиця Дружби, 88-А, ідентифікаційний код 34119126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" (83004, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Треньова, 3, 32, ідентифікаційний код 21997523) - 11 250 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. основної суми боргу, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 13 коп. інфляційних, 503 (п'ятсот три) грн. 63 коп. 10 процентів річних, 654 (шістсот п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. пені, 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп. 5 процентів штрафу. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "29" травня 2014 року.

Суддя Торчинюк В.Г.