Рішення

від 20.05.2014 по справі 905/2482/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.2014 Справа № 905/2482/14 Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Геологія», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік», м.Донецьк

про: стягнення пені у розмірі 60654,74 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат, посвідчення від 05.05.2014 р.

від відповідача: Добригін І.П. за довіреністю від 30.04.2014 р.

В судовому засіданні 05.05.2014р.

оголошено перерву до 20.05.2014р. до 09:45 год.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Геологія», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік», м. Донецьк про стягнення пені в розмірі 60654,74 грн. за договором № 98-2 від 01.10.2010 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 98-2 від 01.10.2010 р., додаткові угоди від 01.10.2010 р. до договору № 98-2 від 01.10.2010 р., претензію №1 від 31.03.2014 р., акт звіряння станом на 1 квартал 2014 р., додатки до договору № 98-2 від 01.10.2010 р., специфікації до договору № 98-2 від 01.10.2010 р., видаткові накладні, довіреності.

05.05.2014 р., 20.05.2014 р. через канцелярію суду відповідач надав відзиви на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечував з огляду на сплив строку позовної давності на позовні вимоги про стягнення пені. Надав контр розрахунок пені, розрахований в межах шестимісячного терміну. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог через наявність обставин непереборної сили у відношенні зобов'язань відповідача із договору № 98-2 від 01.10.2010 р. Зазначив, що товар за договором № 98-2 від 01.10.2010 р. був прийнятий відповідачем без заперечень та частково оплачений.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

01.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Геологія» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Механік», (Покупець) був укладений договір поставки № 98-2 (надалі Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах цього договору передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (товар).

Означений договір підписаний та скріплюється печатками обох сторін без заперечень.

За умов п.п. 1.2. договору кількість, найменування, вартість товару та строки поставки оговорюються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

За умов п. 2.5. Договору право власності на товар переходить до покупця в момент поставки товару.

Згідно п. 3.4. Договору розрахунки за даним договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 банківських днів з моменту передачі товару покупцю загальної вартості товару, зазначеної в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору, якщо інше не передбачено в специфікаціях тощо.

До обов'язків покупця, зокрема, згідно п. 4.2.1. договору віднесено оплату товару на умовах цього договору.

На виконання умов зазначеного договору позивач за період з 28.08.2012 р. по 30.07.2013 р. поставив відповідачу продукцію обумовлену наявними в матеріалах справи специфікаціями.

Факт поставки продукції за наведеними специфікаціями та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, з відмітками про отримання - підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства та довіреностями належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи. Означені накладні підписані сторонами без заперечень.

Згідно до наявного у матеріалах справи, підписаного та засвідченого печатками з боку обох сторін акту звіряння станом на 1 квартал 2014 р. сторонами досягнуто згоду щодо наявного за відповідачем розміру суми основного боргу після проведення часткових оплат відповідачем.

Предметом судового розгляду є стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік», пені в розмірі 60654,74 грн. за прострочення виконання зобов'язань за договором № 98-2 від 01.10.2010 р.

Пунктом 5.3. договору сторони визначили, що при визначенні розміру неустойки (пені) керуються положеннями ч. 2 ст. 551 ЦК України.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію оплатив без дотримання встановлених договором № 98-2 від 01.10.2010 р. строків оплати.

Як вже зазначалось вище, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 60654,74 грн. за договором № 98-2 від 01.10.2010 р. згідно до умов п.п. 1, 2 додаткової угоди від 01.10.2010 р. до договору № 98-2 від 01.10.2010 р.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 1 додаткової угоди від 01.10.2010 р. до договору № 98-2 від 01.10.2010 р. сторони визначили, що за затримку виконання зобов'язань з оплати товару за договором № 98-2 від 01.10.2010 р. постачальник вправі вимагати від покупця уплати неустойки у вигляді пені, що розраховується в розмірі 0,1 процент річних від вартості несвоєчасно оплаченого товару - за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 1 додаткової угоди від 01.10.2010 р. до договору № 98-2 від 01.10.2010 р. сторони визначили, що сторони прийшли до угоди про необхідність договірного збільшення встановленого ч.2 ст.258 ЦК України річного строку позовної давності для вимог зі стягнення неустойки, збільшивши на підставі ст.. 259 ЦК України позовну давність для стягнення передбаченої п.1 цієї додаткової угоди до 3 років.

Заперечення відповідача не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Виходячи з вищенаведеного, в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін лише порядок обчислення позовної давності.

Отже, умовами п.п. 1, 2 додаткової угоди від 01.10.2010 р. до договору № 98-2 від 01.10.2010 р. сторони фактично збільшили позовну строк позовної давності, що не заборонено вищенаведеними нормами закону.

Заявлений до стягнення розмір пені у сумі 60654,74 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Зважаючи на вищенаведене, заперечення відповідача щодо пропуску строку позовної давності до уваги судом не приймаються.

Що стосується посилань відповідача щодо наявності обставин непереборної сили у відношенні зобов'язань відповідача із договору № 98-2 від 01.10.2010 р., суд виходить з наступного.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки № 98-2 від 01.10.2010 р. в частині порушення строків оплати поставленого товару, сталося внаслідок утворення форс - мажорних обставин, які склалися внаслідок невиконання зобов'язань з оплати контрагентами відповідача

Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На підтвердження відповідності закону змішування в одному переліку обставин непереборної сили та обставин, що залежать від волі людей, свідчить також позиція Вищого господарського суду України, викладена у листі від 09 вересня 2001 року №01-2.2/279 (п.30). Так, суд критикуючи сучасні теоретичні підходи до нормативного регулювання даного питання статтею 218 Господарського кодексу України зазначає наступне. Визначення категорії форс-мажорних обставин у частині 2 цієї статті може охоплювати не тільки події суспільного життя, тобто неможливість виконання зобов'язань у результаті цілеспрямованих дій осіб, які перебувають поза межами зобов'язання (наприклад, ембарго на експортно-імпортні операції, воєнні дії, страйки, масові безладдя), але й стихійні природні явища, які ставляться до іншої категорії обставин, що звільняють від відповідальності, а саме непереборної сили. Ототожнення цих принципово різних по своїй природі причин для звільнення від відповідальності є юридично неправильним. Категорія непереборної сили втілює в собі лише стихійні природні явища, які внаслідок їхньої винятковості, невідворотності й непередбачуваності визначають обмеження відповідальності за заподіяння шкоди у випадках, визначених законом. Причому непереборна сила як підстава для обмеження відповідальності може мати місце лише в позадоговірних (деліктних) правовідносинах й у випадках порушення договірних зобов'язань, якщо це прямо передбачено законом (наприклад, у випадках, передбачених статтею 418 ГК). У той же час категорія форс-мажору охоплює лише виняткові події суспільного життя, які сторони самі на диспозитивних підставах визначають у договорі як право на звільнення від подальшого виконання зобов'язання за згодою, якщо такі події будуть відбуватися в період дії договору. Сторони можуть передбачити в договорі безвинну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, але обмежити її випадками передбачених у договорі форс-мажорних обставин. Загальним для обставин непереборної сили й форсу-мажору є лише їхній зовнішній

Отже, форс-мажорною обставиною є зовнішня обставина, яку можна передбачити під час укладання договору, запобігти її виникненню, проте яку не можна уникнути, або ж попередити її наслідки, і яка не викликана з вини жодної зі сторін і створює неможливість виконання договору, його частини або конкретного зобов'язання, але теоретично можливо уявити. Також, треба зазначити, що форс-мажорні обставини можуть містити декілька типів подій, такі як стихійні природні явища, обставини соціального характеру та дії влади (юридичний форс-мажор).

Також, відповідно до ч.4 ст.219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За умов п. 7.2. договору до обставин непереборної сили відносяться події та явища, виникнення та припинення яких сторони не можуть попередити або припинити, а саме: стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, воєнні події, втручання з боку органів влади та інші, настання яких робить неможливим виконання (повне або часткове) сторонами своїх обов'язків за договором.

Отже, суд дійшов висновку, що як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, утворення обставин, які склалися внаслідок невиконання зобов'язань з оплати контрагентами відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за даним договором.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Геологія», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік», м.Донецьк про стягнення пені в розмірі 60654,74 грн. за договором № 98-2 від 01.10.2010 р. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік» (83059, м. Донецьк, пр.Ілліча, 105, код ЄДРПОУ 25118889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Геологія» (83023, м. Донецьк, вул.. Харитонова, 2А, код ЄДРПОУ 35293312) пеню в розмірі 60654,74 грн., судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко