Рішення

від 26.05.2014 по справі 912/775/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 рокуСправа № 912/775/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 912/775/14

за позовом: приватного підприємства "Компанія Росток-Агро";

до відповідача: фермерського господарства "Ленд";

про стягнення 15 402 грн. 49 коп.

Представники:

позивача - у засіданні 12.05.14 - директор Карабанов І.В.;

позивача - у засіданні 12.05.14 - Шеремет А.М., довіреність № 207 від 12.05.14;

позивача - у засіданні 26.05.14 - Цигульський М.Ф., довіреність № 219 від 13.05.14;

відповідача - у засіданні 12.05.14, 26.05.14 - Ліпкіна Т.В., довіреність б/н від 14.04.14.

Приватне підприємство "Компанія Росток-Агро" (далі по тексту - Підприємство) звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з фермерського господарства "Ленд" (далі по тексту - Господарство) 11 250 грн. боргу за товар (насіння кукурудзи "Солонянський - 298СВ), поставленого по договору № ДГ-170113 від 17.01.13, 1 686 грн. 49 коп. пені, 2 466 грн. річних у розмірі 20 процентів, всього - 15 402 грн. 49 коп., 1827 грн. судового збору.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити заявникові у задоволенні вимог повністю, посилаючись на те, що

строк виникнення зобов'язання покупця за договором поставки не є визначеним взагалі;

згідно розписки від 28.07.13 кошти від Господарства у сумі 11 250 грн. передані ОСОБА_5 - комерційному директору Підприємства для зарахування на банківський рахунок останнього, тобто зобов'язання по оплаті товару покупцем виконані.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне.

Сторонами укладений договір поставки № ДГ-170113 від 17.01.13 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Підприємство - постачальник зобов'язується передати у власність покупця - Господарства продукцію, а останній зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), передбачені Договором у порядку, визначеному в додатках до нього.

Згідно з додатком № СФ-0000012 від 17.01.13, поставці підлягає "Насіння кукурудзи "Солонянський - 298СВ" 1п" на суму 11 250 грн. (з ПДВ) за умов 100-відсоткової попередньої оплати такої продукції (товару). Строки поставки, як і строк попередньої оплати, сторонами такої поставки сторонами не встановлювалися.

Як вбачається з видаткової накладної № РН-0000007 від 17.01.13, відповідач отримав від позивача обумовлену додатком № СФ-0000012 від 17.01.13 продукцію (товар). Факт отримання товару саме на виконання Договору, кількість і вартість такого товару Господарством не заперечуються.

За доводами покупця ним сплачена вартість товару шляхом передання 11 250 грн. комерційному директору Підприємства ОСОБА_5 Позивач заперечує отримання коштів. Представники такої сторони у засіданні 12.05.14 та 26.05.14 зазначили про відсутність у Підприємства РРО, внаслідок чого ним не проводяться розрахунки у готівковій формі; кошти від ОСОБА_5, який за власним бажанням звільнений з посади комерційного директора з 29.07.13 і який не був уповноважений на отримання грошей від Господарства, за прибутковим касовим ордером не надходили; 11 250 грн. на рахунок Підприємства у банківській установі ОСОБА_5 не сплачувалися.

Господарський суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем здійснення розрахунку із постачальником за отриманий по Договору вищеназваний товар.

Договором не передбачена умова про можливість проведення його сторонами розрахунків у готівковій формі. Відповідно до п. 3.6 Договору перерахування коштів за товар здійснюється покупцем за платіжним дорученням, в якому зазначається договір та додаток до нього, згідно якого здійснений платіж.

Відповідач не довів підстав для передання коштів ОСОБА_5 та не надав доказів на підтвердження наявності повноважень у такої особи, зокрема як комерційного директора Підприємства, отримувати готівку від Господарства в якості розрахунку за товар, поставлений по Договору.

Докази отримання позивачем 11 250 грн. за товар, переданий ним відповідачу по видатковій накладній відсутні. Докази, надані Господарством на підтвердження здійснення розрахунку, а саме видаткового касового ордера від 28.07.13 та розписки ОСОБА_5 в отриманні коштів, датованої 28.07.13, господарський суд не вважає належними. Видатковий касовий ордер не містить зазначення підстав (номер і дату Договору, додатку до нього, документ про повноваження ОСОБА_5, отриманий від Підприємства) передачі 11 250 грн. Розписка комерційного директора Підприємства ОСОБА_5 в отриманні від Господарства 28.07.13 11 250 грн. не містить посилання на повноваження, за якими перший діє від імені Підприємства. Секретар виконавчого комітету Мар'ївської сільської ради, 14.04.14, тобто після порушення господарським судом провадження у даній справі, посвідчував не документи про повноваження ОСОБА_5, який станом на цю дату звільнився за власним бажання з посади комерційного директора Підприємства, а справжність підпису громадянина ОСОБА_5 без зазначення підстав та причин засвідчення 14.04.14 підпису зробленого 28.07.13.

Викладене свідчить про отримання 11 250 грн. від Господарства не Підприємством, а громадянином ОСОБА_5, який не є стороною Договору та не діяв від імені постачальника товару.

Спір, переданий позивачем на вирішення господарського суду, підлягає розгляду по суті.

За своєю правовою природою Договір є договором поставки, визначення якого викладене у ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 такої статті Кодексу, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Виходячи з ст. 526, ч. 1 ст. 530 названого Кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

У додатку № СФ-0000012 від 17.01.13 не встановлені ні строк виконання зобов'язання Підприємства поставити узгоджений сторонами асортимент продукції, ні строк (термін), в який Господарство зобов'язано здійснити 100-відсоткову попередню оплату. При відсутності узгодження про зазначені строки (терміни) позивача поставив, а відповідач прийняв без заперечень товар. Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику (продавцю) вартість (ціну) отриманого товару.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, що передбачено у ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України. За ч. 1 ст. 251, ст. 253 зазначеного Кодексу строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, за відсутності доведення сторонами того, що Договором або актами цивільного законодавства встановлений строк оплати товару, господарський суд прийшов до висновку про те, що відповідач як покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття його від позивача як продавця по видатковій накладній № РН-0000007 від 17.01.13, тобто - 18.01.13.

Докази оплати товару відсутні, тому позов про стягнення його вартості у сумі 11 250 грн. визнаний господарським судом таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.7 Договору сторони погодили умову, що в разу невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього Договору він, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 20 процентів річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до Договору; річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача річні, нараховані ним у сумі 2 466 грн. за період з 18.01.13 по 21.02.14 включно у розмірі 20 відсотків.

Господарський суд, після проведення перерахунку річних у розмірі 20 відсотків за названий період прострочення сплати 11 250 грн., задовольняє позов в цій частині у сумі 2465 грн. 75 коп.

Крім сум боргу і річних позивач просить стягнути з відповідача 1 686 грн. 49 коп. пені, розраховуючи її за період прострочення платежу з 18.01.13 по 21.02.14 включно.

Сторони договору є суб'єктами господарювання, тому відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, між ними виникають майново-господарські зобов'язання. Статтею 230 названого Кодексу встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, повинний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пені; суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з умовами підп. 7.1.1 Договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення. Такі умови не протирічать ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або Договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У п. 7.8 Договору сторони домовилися про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Господарський суд визнає, що позов про стягнення з відповідача пені поданий з належних підстав, однак, за п. 3 частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд при прийнятті рішення у даній справі в частині, яка стосується пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, як винятковий випадок, зважаючи на обставини, які мають істотне значення, а саме на доводи, викладені у відзиві на позов та докази, що їх підтверджують, тобто на обставини, що свідчать про відсутність ухилення Господарством від проведення розрахунків за товар, отриманий по Договору, вважає за можливе застосувати право на зменшення неустойки (пені). При цьому враховується рівність учасників судового процесу перед законом і судом, закріплена у ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України, тому у конкретному випадку господарський суд обмежує розмір пені, яка підлягає стягненню періодом її нарахування з 18.01.13 по 18.07.13, тобто за шість місяців з дня виникнення зобов'язання, тому задовольняє позов про стягнення пені у сумі 824 грн. 79 коп.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню у судовому порядку частково.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті 1 827 грн. судового збору покладаються на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір, повністю і стягуються з нього за судовим рішенням.

Рішення підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У засіданні 26.05.14 господарським судом проголошені вступна і резолютивна частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Ленд" (адреса: 28420, Кіровоградська область, Компаніївський район, с. Криничувате, вул. Садова, 5а; і. к. 38306617) на користь приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" (адреса: 25031, м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова 5, кв. 79; і. к. 36585182) 11 250 грн. боргу, 824 грн. 79 коп. пені, 2 465 грн. 75 коп. річних, 1 827 грн. судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.05.14.

Суддя Н. В. Болгар