Рішення

від 30.05.2014 по справі 910/4591/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4591/14 30.05.14 За позовом Приватного підприємства «База будівельних технологій»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія № 1»

про стягнення 168200,95 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Чечель А.С. - директор, Чечель М.А. - заступник директора, Чернецька Г.М. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія № 1» заборгованості за Договором № 14/10 від 14.10.2013 р. в розмірі 168200,95 грн., в т.ч. 93736,02 грн. основного боргу, 73144,10 грн. штрафу, 600,94 грн. 3% річних, 749,89 грн. інфляційної складової боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору № 14/10 від 14.10.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 порушено провадження по справі № 910/4591/14, розгляд справи призначено на 14.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 181405,18 грн., в т.ч. 93736,02 грн. основного боргу, 86266,30 грн. штрафу, 709,03 грн. 3% річних, 693,83 грн. інфляційної складової боргу та відкладено розгляд справи на 19.05.2014.

У судовому засіданні 19.05.2014 представник позивача подав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у справі № 910/4591/14 спливає 19.05.2014.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 відкладено розгляд справи на 30.05.2014.

26.05.2014 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 228143,54 грн., в т.ч. 93736,02 грн. основного боргу, 127510,15 грн. штрафу, 1048,03 грн. 3% річних, 5849,34 грн. інфляційної складової боргу.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 30.05.2014 підтримав заявлені позовні вимоги у редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача в судові засідання не з'являлися, хоча судом було вчинено всі належні дії для повідомлення їх про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду по даній справі надсилалися на адреси відповідача, які містяться в матеріалах справи та згідно з відомостями з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки його представників у судові засідання покладаються на відповідача.

Відзив на позов відповідач не подав.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та, відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.05.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2013 між Приватним підприємством «База будівельних технологій» (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія № 1» (генпідрядник) було укладено договір підряду № 14/10.

Згідно з п. 2.1 договору виконавець за цим договором зобов'язується якісно власними силами та залученими силами та зі своїх матеріалів виконати за завданням замовника у відповідності до умов договору та робочої проектної документації улаштування цементно-піщаної стяжки підлоги в будівлях на об'єкті і здати замовнику у встановлених цим договором строк, а замовник зобов'язується здійснити приймання та сплатити вартість виконаних виконавцем робіт та використаних ним при цьому матеріалів у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість робіт за цим договором визначається згідно договірної ціни (додаток № 1), які складається субпідрядником і затверджується генпідрядником. Договірна ціна є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з додатку № 1 до договору договірна ціна складає суму в розмірі 444221,21 грн.

Розрахунки за виконані роботи субпідрядником, генпідрядник проводить щомісячно, протягом 10 банківських днів після підписання уповноваженими представниками актів виконаних робіт форми КБ-3 і КБ-2в рахуванням авансового платежу по мірі виконання робіт, та передачі генпідряднику виконавчої документації (п. 4.5.1 договору).

Платежі здійснюються в розмірі 90% від виконаних робіт. Залишкова сума в розмірі 10% виплачується субпідряднику протягом 30 календарних днів після повного виконання робіт по цьому договору, передачі повного пакету документації генпідряднику з оформленням відповідного акту (п. 4.5.4 договору).

Даний договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків з врахуванням гарантійного терміну (п. 11.1 договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем було виконано роботи передбачені договором, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2013р. на суму 280236,02 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Також, на підтвердження передачі повного пакету документації генпідряднику позивач надав суду акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 14.11.2013, який підписаний тільки зі сторони позивача.

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи по договору в сумі 186500,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку: з 14.10.2013 до 15.10.2013, з 24.10.2013 до 24.10.2013, з 31.10.2013 до 31.10.2013, з 04.11.2013 до 04.11.2013, з 06.11.2013 до 06.11.2013, з 08.11.2013 до 08.11.2013, з 11.11.2013 до 11.11.2013, з 18.11.2013 до 18.11.2013, з 22.11.2013 до 22.11.2013, з 05.12.2013 до 05.12.2013.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 93736,02 грн., 127510,15 грн. штрафу, 1 048,03 грн. 3% річних, 5 849,34 грн. інфляційної складової боргу.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши укладений сторонами Договір підряду № 14/10, суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою даний договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На підтвердження виконання робіт по договору позивач надав суду підписані в двосторонньому порядку акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за грудень 2013р. на суму 280236,02 грн., а також на підтвердження передачі повного пакету документації генпідряднику позивач надав суду акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 14.11.2013, який підписаний та скріплений печаткою лише з боку позивача.

На доказ направлення акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 14.11.2013 відповідачу позивач надав суду конверт від 15.11.2013 з довідкою пошти про повернення кореспонденції за закінченням встановленого строку зберігання. Таким чином, позивач має право отримати 100% оплати виконаних робіт по договору.

Враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень або претензій до виконаних позивачем робіт та до переданих документів по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 14.11.2013, суд дійшов висновку, що роботи виконані позивачем належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.5.1, п. 4.5.4 договору, строк виконання зобов'язання по сплаті заборгованості за виконані позивачем роботи настав.

Матеріали справи також свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією № 13/01 від 13.03.2014 про сплату заборгованості. На доказ отримання направлення претензії позивач надав суду копію фіскального чеку № 5158 від 13.03.2014, опису вкладення в цінний лист та копію фіскального чеку № 5159 від 13.03.2014, опису вкладення в цінний лист.

Проте, відповідач відповіді на вимогу не надав, суму заборгованості не сплатив.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору підряду. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 93736,02 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 127510,15 грн. нарахованого на суму боргу у розмірі 65712,42 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.01.2014 по 12.04.2014 та стягнення з відповідача штрафу у розмірі 19896,76 грн. нарахованого на суму боргу у розмірі 28023,60 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 31.01.2014 по 23.06.2014.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, враховуючи домовленість сторін про застосування штрафних санкцій у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 9.6 договору та враховуючи вимоги ст. 549 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку що погоджена сторонами неустойка фактично є пенею.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Таким чином, враховуючи також, що згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, з відповідача за розрахунком суду підлягає стягненню пеня у розмірі 3723,94 грн.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 1048,03 грн. 3% річних нарахованих на суму боргу у розмірі 65712,42 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.01.2014 по 25.05.2014 та нарахованих на суму боргу у розмірі 28023,60 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 31.01.2014 по 12.04.2014; 5849,34 грн. збитків від інфляції нарахованих на суму боргу у розмірі 65712,42 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з січня по квітень 2014 та нарахованих на суму боргу у розмірі 28023,60 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з лютого по квітень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до вимог чинного законодавства за допомогою програми "Калькулятори" Інформаційно-аналітичного центру "ЛІГА" суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% на суму 948,99 грн. та інфляційних втрат на суму 5849,34 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 42, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія № 1» (03035, м. Київ, вул. Василя Сурікова, 3, ідентифікаційний код 34617712), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «База будівельних технологій» (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 20, корпус 2, ідентифікаційний код 35975961) 93736,02 грн. (дев'яносто три тисячі сімсот тридцять шість гривень 02 коп.) боргу, 3723,94 грн. (три тисячі сімсот двадцять три гривні 94 коп.) пені, 948,99 грн. (дев'ятсот сорок вісім гривень 99 коп.) 3% річних, 5849,34 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 34 коп.) збитків від інфляції та 2 085,18 грн. (дві тисячі вісімдесят п'ять гривень 18 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2014

Суддя Грєхова О. А.