Ухвала

від 15.05.2014 по справі 813/1429/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 876/9508/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Аверс» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2013 року позивач ОСОБА_2 підприємство «Аверс» звернувся до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 року № НОМЕР_1 щодо стягнення податку на прибуток в сумі 15559 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3890 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 р. № НОМЕР_2 щодо стягнення податку на додану вартість в сумі 12447 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3112 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 14.02.2013 р. № НОМЕР_1 та від 14.02.2013 р. № НОМЕР_2.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам справи, просить таку скасувати і прийняти нову, якою відмовиити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби у період з 15.01.2013р. по 21.01.2013р. проводилась документальна позапланова виїзна перевірка діяльності приватного підприємства «Аверс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у ФОП ОСОБА_3 за період 01.02.2010р. по 31.12.2010р. товарів (робіт, послуг) та подальшого їх використання у господарській діяльності.

За результатам вказаної перевірки Дрогобицькою ОДПІ 28.01.2013 року складено акт № 38/22-2/32117635, згідно якого встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 15 559 грн., в тому числі за І квартал 2010 року у сумі 278 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 2 583 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 1 094 грн., за ІV квартал 2010 року в сумі 11 604 грн; порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 12447 грн., у тому числі за лютий 2010 року у сумі 94 грн., за березень 2010 року в сумі 129 грн., за червень 2010 року в сумі 2066 грн., за липень 2010 року в сумі 875 грн., за жовтень 2010 року в сумі 9283 грн.

Згідно з актом перевірки, виявлені відповідачем порушення податкового законодавства стосуються лише частини господарських операцій між ПП «Аверс» та ФОП ОСОБА_3, зокрема, поставки товарів у лютому 2010 року, березні 2010 року, червні 2010 року, липні 2010 року та жовтні 2010 року. Реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 у інші періоди 2010 року відповідачем не оспорюється.

На підставі зазначеного актуперевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 15559 грн., нараховано штрафні санкції у розмірі 3 890 грн. та від 14.02.2013 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12 447 грн., нараховано штрафні санкції у розмірі 3 112 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2010 року між ПП «Аверс» (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір поставки №0101/10. Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього згідно з умовами цього договору.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 продав, а ПП «Аверс» придбало та фактично отримало наступні товарно-матеріальні цінності: у лютому 2010 року будівельні матеріали на суму 2116, 54 грн. (в т.ч. ПДВ 352,76 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000041 від 26.02.2010р. та податковою накладною №41 від 26.02.2010 року; у березні 2010 року будівельні матеріали та автозапчастини на суму 2588, 90 грн. (в т.ч. ПДВ 431, 48 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000097 від 31.03.2010 року та податковою накладною №97 від 31.03.2010 року; у червні 2010 року будівельні матеріали на суму 34 327,84 грн. (в т.ч. ПДВ 5721,31 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000223 від 30.06.2010 року та податковою накладною №223 від 30.06.2010 року; будівельні матеріали на суму 7 553,39 грн. (в т.ч. ПДВ 1 258,90 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000253 від 30.06.2010 року та податковою накладною №253 від 30.06.2010 року; товар на суму 407,28 грн. (в т.ч. ПДВ 67,88 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000251 від 15.06.2010 року та податковою накладною № 251 від 15.06.2010 року; у липні будівельні матеріали (асфальт) на суму 5 250,00 грн. (в т.ч. ПДВ 875,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000295 від 27.07.2010 року та податковою накладною №295 від 27.07.2010 року; у жовтні 2010 року будівельні матеріали на суму 21 458,80 грн. (в т.ч. ПДВ 3576,47 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000574 від 28.10.2010 року та податковою накладною №574 від 28.10.2010 року; будівельні матеріали та автозапчастини на суму 6 378,36 грн. (в т.ч. ПДВ 1 063,06 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000573 від 28.10.2010 року; будівельні матеріали на суму 68 939,16 грн. (в т.ч. ПДВ 11 489,86 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000534 від 29.10.2010 року та податковою накладною №534 від 29.10.2010 року; будівельні матеріали (пісок) на суму 1 296,00 грн. (в т.ч. ПДВ 216 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000572 від 29.10.2010 року та податковою накладною № 572 від 29.10.2010 року.

Зазначені у видаткових накладних №РН-0000041, №РН-0000097, №РН-0000223, №РН-0000253, №РН-0000295, № РН-0000574, №РН-0000573, №РН-0000534, №РН-0000572 товари отримувались позивачем в особі ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреностей, які видавались ПП «Аверс» для отримання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_3, що вбачається зі змісту цих видаткових накладних та журналу реєстрації видачі довіреностей ПП «Аверс».

Зазначені у видатковій накладній №РН-0000251 товари отримувались позивачем в особі директора ОСОБА_4, який діяв без довіреності, на підставі наданих йому статутом підприємства повноважень. Транспортування товарів здійснювалось транспортними засобами, що належать позивачеві на правах оренди. А саме, ПП «Аверс» у господарській діяльності використовувало: вантажний автомобіль НОМЕР_3, що підтверджується договором оренди вантажного автомобіля №1 від 02.01.2009 року та актом приймання-передачі від 02.01.2009 року; вантажний автомобіль НОМЕР_4, що підтверджується договором оренди вантажного автомобіля №2 від 04.01.2010 року та актом приймання-передачі від 04.01.2010 року; вантажний автомобіль НОМЕР_5, що підтверджується договором оренди вантажного автомобіля №1 від 04.01.2010 року та актом приймання-передачі від 04.01.2010 року; бульдозер ДЗ-42Г, реєстраційний номер 07794ВС, що підтверджується договором оренди №3 від 04.01.2010 року; вантажно-пасажирський автомобіль марки VOLKSWAGEN T4, д.н.з ВС8739ВМ, що підтверджується договором оренди вантажного автомобіля №4 від 04.06.2010 року та актом приймання-передачі від 04.06.2010 року.

Крім того, реальність використання позивачем у господарській діяльності зазначених вантажних транспортних засобів на підставі договорів оренди підтверджується складеними між орендодавцем та орендарем актами виконаних робіт (послуг) по оренді від 26.02.2010 року, від 31.03.2010 року, від 30.06.2010 року, від 20.07.2010 року, від 29.10.2010 року, рахунки №02 від 26.02.2010 року, №03 від 31.03.2010 року, №06 від 30.06.2010 року, №07 від 20.07.2010 року, №12 від 29.10.2010 року, платіжні доручення на оплату послуг оренди №59 від 17.03.2010 року, №89 від 15.04.2010 року, №97 від 26.04.2010 року, №100 від 28.04.2010 року, №108 від 12.05.2010 року, №110 від 17.05.2010 року, №145 від 14.06.2010 року, №167 від 05.07.2010 року, №187 від 20.07.2010 року, №212 від 10.08.2010 року, №213 від 13.08.2010 року, № 230 від 17.08.2010 року, №255 від 09.09.2010 року №337 від 03.11.2010 року, №338 від 04.11.2010 року, №360 від 16.11.2010 року, №364 від 17.11.2010 року, №302 від 14.10.2010 року, №330 від 27.10.2010 року, №381 від 09.12.2010 року, №402 від 28.12.2010 року, виставленими орендодавцем рахунками та платіжними дорученнями на оплату послуг оренди.

Крім того, обставини транспортування ПП «Аверс», придбаних у ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей підтверджується представленими позивачем товарно-транспортними накладними (надалі - ТТН) та подорожніми листами.

Так, придбані позивачем у лютому 2010 року товари перевозились: т/з УАЗ-3303, д.н.з ВС3490АТ (подорожній лист №10 від 26.02.2010 року); т/з КамАЗ-5511 ВС0197АВ (подорожній лист №2 від 26.02.2010 року, ТТН №006290 від 26.02.2010р., ТТН №006289 від 26.02.2010р., ТТН №006290 від 26.02.2010р., подорожній лист №4 від 26.02.2010р., ТТН №006291 від 26.02.2010р.). Придбані позивачем у червні 2010 року товари перевозились: т/з КаМАЗ-5511, д.н.з. НОМЕР_6, що підтверджується наступними документами: подорожнім листом №01 від 07.06.2010р., ТТН від 07.06.2010р., подорожнім листом від 14.06.2010р., ТТН від 14.06.2010р., подорожнім листом №03 від 15.06.2010р., ТТН від 15.06.2010р., подорожнім листом №04 від 16.06.2010р., ТТН 16.06.2010р., подорожнім листом №05 від 17.06.2010р., ТТН 17.06.2010р., ТТН від 17.06.2010р., подорожнім листом №06 від 18.06.2010р., ТТН від 18.06.2010р., подорожнім листом №07 від 21.06.2010р., ТТН від 21.06.2010р., подорожнім листом №08 від 22.06.2010р., ТТН від 22.06.2010р., подорожнім листом №09 від 23.06.2010р., ТТН від 23.06.2010р.; т/з УАЗ-3303, д.н.з. НОМЕР_7, що підтверджується: ТТН від 23.06.2010р., подорожнім листом №3 від 03.06.2010р., ТТН від 03.06.2010р., ТТН від 23.06.2010р., подорожнім листом №21 від 30.06.2010р., ТТН від 30.06.2010р. Придбані позивачем у липні 2010 року товари перевозились: т/з КаМАЗ-5511, д.н.з. ВС16928АТ, що підтверджується подорожнім листом №14 від 27.07.2010р. Придбані позивачем у жовтні 2010 року товари транспортувались: т/з УАЗ-3303 д.н.з. НОМЕР_7 , що підтверджується подорожнім листом №16 від 22.10.2010р., ТТН від 22.10.2010р., подорожнім листом №10 від 14.10.2010р., ТТН від 14.10.2010р.; т/з КаМАЗ-5511 д.н.з. НОМЕР_8, що підтверджується ТТН від 04.10.2010 року, подорожнім листом №12 від 18.10.2010р., ТТН від 18.10.2010р., подорожнім листом №13 від 19.10.2010р., ТТН від 19.10.2010р., подорожнім листом №16 від 22.10.2010р., ТТН від 22.10.2010р., подорожнім листом №02 від 04.10.2010р., ТТН від 04.10.2010р, подорожнім листом №03 від 05.10.2010р., ТТН від 05.10.2010р., подорожнім листом №04 від 06.10.2010р., ТТН від 06.10.2010р., подорожнім листом №05 від 07.10.2010р., ТТН від 07.10.2010р., подорожнім листом №06 від 08.10.2010р., ТТН від 08.10.2010р., подорожнім листом №08 від 11.10.2010р., ТТН від 11.10.2010р., подорожнім листом №11 від 15.10.2010р., ТТН від 15.10.2010р., подорожнім листом №15 від 21.10.2010р., ТТН від 21.10.2010р., подорожнім листом №17 від 25.10.2010р., ТТН від 25.10.2010р., подорожнім листом №19 від 27.10.2010р., ТТН від 27.10.2010р., подорожнім листом №20 від 28.10.2010р., ТТН від 28.10.2010р., подорожнім листом №21 від 29.10.2010р., ТТН від 29.10.2010р.

На підтвердження доводів щодо реальності фінансово-господарських операцій між ПП «Аверс» та ФОП ОСОБА_3, також свідчить факт оплати позивачем товарно-матеріальних цінностей (надалі - ТМЦ), отриманих згідно з видатковими накладними.

Факт оплати вартості, отриманих від ФОП ОСОБА_3 ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями № 83 від 14 квітня 2010 р., № 175 від 14 липня 2010 р., № 176 від 14 липня 2010 р., № 186 від 20 липня 2010 р., № 192 від 27 липня 2010 р., № 371 від 26 листопада 2010 р., № 359 від 16 листопада 2010 р., № 339 від 04 листопада 2010 р., № 363 від 17 листопада 2010 р.

Крім того, стан взаєморозрахунків між ПП «Аверс» та ФОП ОСОБА_3 по господарських операціях з поставки товарів додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 року та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2011 року.

Придбані у ФОП ОСОБА_3 будівельні матеріали використовувались позивачем у господарській діяльності: виконання будівельних робіт на замовлення КП «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради.

Так, згідно з договором б/н від 04.01.2010 року ПП «Аверс» виконувало роботи по будівництву 216 кв. ж. б. по вул. м. Дрогобич вул. Коновальця, 27. Виконання будівельних робіт за договором на об'єкті по вул. Коновальця 27 підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в, а саме: №1 за лютий 2010, №1 за березень 2010, б/н за квітень 2010 року, №1 за червень 2010 року, №1 за липень 2010 року.

Згідно з договором №51 від 01.06.2010 року ПП «Аверс» виконувало роботи по будівництву 32 (28) кв. ж. б. по вул. м. Дрогобич вул. Шептицького, 9. Виконання будівельних робіт за договором на об'єкті по вул. Шептицького 9 підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в, а саме: №1 за червень 2010 року, б/н за липень 2010 року, б/н за серпень 2010 року, №1 за жовтень 2010 року.

Крім того, у жовтні 2010 року ПП «Аверс» виконувало на замовлення ДП «Прикарпатзахідтранс» роботи по переобладнанню під душеві промислову будівлю та ямковий ремонт під'їзної дороги до ЛВДСК-1к, що підтверджується актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року форми №КБ-2в та актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року форми №КБ-2в.

Зазначені у видатковій накладній №РН-0000097 від 31.03.2010 року ТМЦ (автозапчастини) використовувались для ремонту орендованих т/з, про що свідчать лімітна картка за березень 2010 року на відпуск зі складу матеріалів та запчастин та лімітна картка №6 за березень 2010 року про витрату матеріалів, запчастин.

Безпідставним є висновок відповідача щодо відсутності документів, які б підтверджували факт подальшого використання позивачем ТМЦ отриманих за видатковою накладною №РН-0000251 від 15.06.2010 року. Зазначений в акті перевірки висновок відповідача про фіктивність господарської операції за поставкою від 15.06.2010 року обґрунтований тим, що у позивача відсутні документи щодо подальшого використання, отриманих за такою поставкою ТМЦ. Натомість, судом встановлено, що отримані у ФОП ОСОБА_3 за видатковою накладною №РН-0000251 товари були передані Дрогобицькому професійному політехнічному ліцею в якості спонсорської допомоги.

Передання ТМЦ від ПП «Аверс» набувачу Дрогобицькому професійному політехнічному ліцею підтверджується накладною №01 від 17.06.2010 року, з якої також вбачається, що від імені Дрогобицького професійного політехнічного ліцею зазначені ТМЦ отримувались особою ОСОБА_5 по довіреності №84 від 16.06.2010 року. Крім цього, реальність господарської операції підтверджується виданою ПП «Аверс» податковою накладною №10 від 17.06.2010 року. Жодних інших доказів на спростування обставини використання позивачем, придбаних у ФОП ОСОБА_3 ТМЦ відповідачем не представлено.

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта щодо відсутності у позивача таких документів як сертифікати якості, паспортів відповідності та товарно-транспортних накладних у зв'язку з ненаданням таких податковому інспектору під час проведення перевірки.

Згідно п.п.44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Із системного аналізу положень ч.1 та ч.6 ст. 44 ПК України вбачається, що обов'язковими до надання для перевірки платником податків є лише документи, що підтверджують показники, відображені цим платником податків у податковій звітності, а саме первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Сертифікати якості, паспорти відповідності та товаросупровідні документи не є документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності чи які підтверджують ці показники. Обов'язковість ведення цих документів в контексті здійснення бухгалтерського та податкового обліку чинним законодавством не передбачено.

Проте, зазначені документи (сертифікати якості, паспорти відповідності, товарно-транспортні накладні, подорожні листи) у системному зв'язку з іншими доказами додатково підтверджують реальність фінансово-господарських операцій ПП «Аверс» та ФОП ОСОБА_3, а тому підставно взяті до уваги судом першої інстанції при вирішенні справи.

ОСОБА_6 в суді першої інстанції пояснив, що у 2010 році працював у ПП «Аверс» на посаді водія та здійснював керування транспортним засобом КамАЗ-5511. Свідок пояснив, що він у 2010 році за завданням директора ПП «Аверс» ОСОБА_4 здійснював перевезення будівельних матеріалів (асфальт, щебінь, бетон, розчини, пісок, залізобетонні кільця та ін.) вантажним автомобілем КамАЗ на об'єкти, що розташовані у м. Дрогобичі по вул. Коновальця та Шептицького, де позивачем велись будівельні роботи. Свідок також зазначив, що йому під час перевезення будівельних матеріалів, підприємством надавались документи на вантаж, а саме подорожні листи та товарно-транспортні-накладні. Крім того, свідок вказав на те, що такі будівельні матеріали як асфальт та бетон транспортувались безпосередньо із заводів виробника поблизу м. Дрогобич.

ОСОБА_3 в судовому засідання суду першої інстанції підтвердив факт здійснення господарських операцій щодо поставки позивачу ТМЦ у 2010 році. Свідок пояснив, що працює з ПП «Аверс» на ринку поставки будівельних матеріалів уже близько 5 - 6 років. Свідок зазначив, що ПП «Аверс» за придбані товари розраховувалось із ФОП ОСОБА_3, товари отримувало у ФОП ОСОБА_3 згідно з укладеним договором поставки, а також підтвердив факт повної оплати позивачем, отриманих у 2010 році ТМЦ, вказав на відсутність будь-якої заборгованості ПП «Аверс» перед ним за фінансово-господарськими операціями у 2010 році. З приводу транспортування придбаних позивачем ТМЦ свідок пояснив, що такі товари перевозились переважно транспортним засобами ПП «Аверс». З приводу поставки асфальту та бетону додатково пояснив, що такі матеріали придбавав безпосередньо у виробників, отримуючи від них знижку, внаслідок того, що постачає їм щебінь та інші будівельні матеріали. Таким чином, ціни на асфальт та бетон, придбані позивачем у ФОП ОСОБА_3 на 4-5% нижчі, аніж ціни виробника. Основним чинником, що впливав на закупівлю асфальту та бетону ПП «Аверс» у ФОП ОСОБА_3, а не безпосередньо у виробника, було те, що ФОП ОСОБА_3 продавав ці товари ПП «Аверс» невеликими партіями із відтермінуванням оплати їх вартості, що мало важливе значення у здійсненні ПП «Аверс» господарської діяльності по виконанню будівельних робіт. Таким чином, в результаті допиту свідків підтверджено факт фінансово-господарських операцій, що реально відбувалися між ПП «Аверс» та ФОП ОСОБА_3 з урахуванням обсягу матеріальних та трудових ресурсів, часу, місця, способів та засобів їх здійснення.

Суд першої інстанції вірно не погодився з висновками відповідача про безтоварність господарських операцій ПП «Аверс» та ФОП ОСОБА_3 на підставі актів перевірки інших податкових органів, в яких зафіксовано порушення податкового законодавства контрагентами останнього по ланцюгу постачань.

Чинне законодавство України право платника податку на податковий кредит та право на віднесення сум до валових витрат підприємства не пов'язується в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу операцій. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат. Платник податку (покупець товарів (робіт, послуг) не має в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагентів по ланцюгу до кінцевого виробника.

Право платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат не може ставиться у залежність від проведення податкових перевірок контрагентів платника по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для корегування сум грошових зобов'язань по сплаті податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а можуть ґрунтуватись лише на належних та достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено жодного належного доказу на обґрунтування нереальності господарських операцій по всьому ланцюгу товарообігу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_3

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог п.п.7.2.3, 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами розуміються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормою п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Як встановив суд першої інстанції, між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду. Враховуючи підстави позову та висновки акту перевірки, спір виник лише щодо реальності господарських операцій між ПП «Аверс» та ФОП ОСОБА_3

Щодо доводів апелянта про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_3, то як вбачається з матеріалів справи, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи його контрагента ФОП ОСОБА_3 відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_3 не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд першої інстанції дійшов вірного переконання, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущено порушення податкового законодавства в межах цього спору. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 року № НОМЕР_1 та податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 року № НОМЕР_2, є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі № 813/1729/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2014