Ухвала

від 15.05.2014 по справі 813/1372/13а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 876/8072/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі за позовом українсько-великобританського спільного підприємства «Нот» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2013 року позивач українсько-великобританського спільного підприємства «Нот» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 року № НОМЕР_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС № НОМЕР_1 від 15.01.2013 року.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з неправильним та неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить таку скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова проведена планова виїзна перевірка українсько-великобританського спільного підприємства «Нот» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.10.2012 року №291/22-10/13799855, згідно якого встановлено порушення п.п. 14.1.185, п. 14.1.191, п. 14.1.ст. 14 п. 185.1, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 210.10 ст. 210 Податкового кодексу України, чим занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість загалом на 386055 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумоб податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2011 року у сумі 34726 грн.

На підставі зпазначеного акту відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 29.10.2012 року №0003532320, яким збільшена сума грошового зобов'язання з ПДВ на 579082,50 грн. В процедурі адміністративного оскарження згаданого рішення скаргу платника було часткового задоволено, внаслідок чого прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 15.01.2013 року №0000112210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 474376,50 грн., в т.ч. 316251 грн. - за основним платежем, 158125,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія судддів не погоджується з висновками податкового органу про наявність зазначених порушень, виходячи з наступного.

В пункті 3.2.1 акту «Податкові зобов'язання» розділу 3.2 «Податок на додану вартість» зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ встановлено їх заниження за липень 2011 року на суму 89448,42 грн., оскільки товар на суму 570480 грн. (в т.ч. ПДВ 89448,42 грн.), який в липні 2011 року згідно бухгалтерського обліку реалізовано ТОВ «БК АТР Груп» на залишках УВ СП «НОТ» у формі ТОВ відсутній; відповідно, товар на суму 570480 грн. (в т.ч. ПДВ 89448,42 грн.) реалізовано невстановленим особам. Тому, «…на порушення вимог п.п.14.1.185, п.14.1.191 п.14.1.ст.14 п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. M2755-VI (із змінами та доповненнями), враховуючи факти, викладені в листі слідчого управління ДПС у Львівській області відсутності передачі поставки товарів УВ СП «НОТ» у формі ТОВ безпосередньому замовнику (ТОВ "БК АТР Груп"), підприємством завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість з реалізації вищезазначеного товару на суму 89448,42 грн., в тому числі: за липень 2011 року в сумі 89448,42 грн.» (а.с.37). Такий висновок податковий орган зробив із посиланням на те, що відображена ТЗОВ УВ СП «НОТ» в досліджуваних документах господарська операція з ТОВ «БК АТР Груп» немає достатньої доказовості фактичного здійснення, відповідно не підтверджується факт передачі даного товару безпосередньому покупцю ТОВ «БК АТР Груп». Такі висновки ґрунтуються на наявній в податкового органу інформації про те, що в період 2010-2012 років підприємство за юридичною та фактичною адресою не знаходилось, трудовими ресурсами, виробничими потужностями для здійснення господарської діяльності не володіло, а отже операцій з контрагентами не проводило.

З акта перевірки та долучених до справи письмових доказів вбачається, що у липні 2011 року позивач як посередник операторів мобільного зв'язку (ЗАТ «Київстар», ЗАТ «Український мобільний зв'язок» «Український радіозв'язок», ТОВ «Нейшнл пеймент», ТОВ «Астеліт») мав господарські правовідносини з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» щодо продажу цьому підприємству товару (скретч-карток, стартових пакетів) на загальну суму 570480 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 89448,42 грн., що підтверджується податковими накладними №3 від 01.07.2011 року та №5 від 07.07.2011 року (а.с. 80-81). Податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 89448,42 грн. включене позивачем до загальної суми податкових зобов'язань за липень 2011 року, що відображена у розділі І «Податкові зобов'язання» податкової декларації з ПДВ (а.с.66), а також у рядку 3 розділу І «Податкові зобов'язання» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», рядках 3, 6 розділу І «ОСОБА_1 податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року.

Згідно виписок про рух коштів на поточних рахунках, ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» перерахувало позивачу 01.07.2011 року кошти на загальну суму 300000 грн., 05.07.2011 року кошти на загальну суму 115480 грн. та 07.07.2011 року кошти на загальну суму 155000 грн. з призначенням платежів «За картки поповнення зг. Договору №Н-00083 від 14.03.2011 року, в т.ч. ПДВ», що загалом складає 570480 грн., тобто розрахунки проведено у безготівковій формі в повному обсязі, про що також зазначено в акті перевірки та не заперечується відповідачем. Договір та інші документи щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» знищені пожежею, яка сталась 01.11.2011 року в орендованому позивачем приміщенні, що підтверджується довідкою від 02.11.2011 року №4/701, виданій Личаківським районним відділом міста Львова Головного управління Держтехногенбезпеки в Львівській області та актом комісії позивача від 01.11.2011 року. Станом на дату виникнення спірних правовідносин покупець (ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп») був зареєстрований як суб'єкт господарювання та як платник ПДВ, що підтверджується наданими позивачем документами. З пояснень позивача вбачається та відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджується, що ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» 20.02.2012 року ліквідовано господарським судом в процедурі банкрутства

В п. 14.1.179 Податкового кодексу України визначено поняття «податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу» як загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з пп. «а» п. 185.1 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до пунктів 201.7 та 201.10 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судячи зі змісту акту відповідача від 11.10.2012 року №291/22-10/13799855, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом ґрунтуються лише на листі від 28.09.2011 року №5891/09-03 слідчого управління ДПС у Львівський області із інформацією про наявність на виконанні слідчого управління кримінальної справи №41/0279.

Разом з тим, за наведеними вище нормами ПК України виникнення таких зобов'язань пов'язано із зарахуванням коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг або із датою відвантаження товарів чи послуг та не пов'язано із доказами провадження будь-якими їх постачальниками господарської діяльності по всьому ланцюгу товарообігу. Також норми ПК України стосуються лише конкретного платника цього податку і встановлюють порядок сплати ним ПДВ у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам. При цьому платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, оскільки таке прямо не встановлено законом.

Стосовно тверджень апелянта про неправомірне заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ внаслідок передачі товарів невстановленим особам із посиланням на заперечення реальності господарських операцій позивача саме із названим вище контрагентом, колегія суддів зазначає, що відповідач жодним чином не зазначив конкретних осіб, яким нібито було передано товари позивачем, але одночасно зазначає, що позивачем отримані грошові кошти від ТОВ «БК АТР Груп» на банківський рахунок. За таких обставин відсутні підстави для тих висновків, яких дійшов податковий орган за наслідками перевірки. Аргументи апелянтча зводяться до безтоварності операцій позивача з ТОВ «БК АТР Груп» з підстав, про які зазначено вище, а відтак колегія суддів вважає, що висновки відповідача в цій частині є надуманими, оскільки зводяться до необхідності повторного оподаткування одних і тих же операцій з продажу товарів, що є неприпустимим.

Позивач виконав свій обов'язок по декларуванню податкових зобов'язань за наслідками господарських операцій з ТОВ «БК АТР Груп» і повторне оподаткування тих же операцій, лише на основі непідтверджених доводів податкового органу, на переконання суду, суперечить вимогам законодавства. Відтак необґрунтованим є висновок відповідача про порушення вимог пунктів 185.1 188.1 ПК України та збільшення як наслідок податкового зобов'язання із ПДВ.

В пункті 3.2.1 акту відповідача «Податкові зобов'язання» розділу 3.2 «Податок на додану вартість» (а.с. 38) зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ встановлено їх заниження за липень 2011 року на суму 60000 грн. із висновком про те, що «підприємством в декларацію за липень 2011 року включено обсяг операцій, що оподатковуються за основною ставкою у сумі 700468 грн. УВ СП «НОТ» у формі ТОВ не включено до обсягів операцій, що оподатковуються за основною ставкою, реалізацію товару кінцевому споживачу» із посиланнями на порушення пунктів 185.1 і 187.1 Податкового кодексу України та на те, що «згідно представлених до перевірки журналів ордерів по рах. 28 «Товари», журнали ордери по рах.311 «Рахунки в банку», по рах.361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», по рах. 64 «Розрахунки за податками та платежами», по рах. 70 «Дохід від реалізації» та аналізів рахунків 28, 311, 361, 64, 70 встановлено, що в липні 2011 року обсяг операцій, що оподатковуються за основною ставкою, склав 1000468 грн. В бухгалтерському обліку проведено: Дт 361 Кт 702 (реалізація товару), Дг 702 Кт 641 (відображені податкові зобов'язання по ПДВ), Дт 902 Кт 281 (списана собівартість товарів), Дт 702 Кт 902 (списана на фінансовий результат собівартість реалізованого товару), ДтЗІ 1 Кт 361 (отримана оплата за відвантажені товари)».

Позивачем подана звітна нова податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2011 року, в якій у розділі І «Податкові зобов'язання» відображено загальні обсяги постачання (без ПДВ) в розмірі 1000468 грн. (а не 700468 грн., як зазначено в акті перевірки) та загальна сума ПДВ в розмірі 200094 грн., що відповідає загальній сумі ПДВ, відображеній в розділу І «Податкові зобов'язання» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та підсумку розділу І «ОСОБА_1 податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року.

В складі загальної суми ПДВ 200094 грн. за липень 2011 року, відображеної в розділі І «ОСОБА_1 податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних, містяться окремі суми податкових зобов'язань щодо продажу товарів покупцям, які не мають індивідуального податкового номеру (рядок 2: ПП ОСОБА_3 - 404,97 грн., рядок 12: ПП Карпин - 292,07 грн., рядок 17: кінцевий споживач - 68983,55 грн., рядок 18: кінцевий споживач - 2946,28 грн., рядок 19: чеки - 6833,75 грн., рядок 20: кінцевий споживач - 833,33 грн.), що загалом складає 80293,94 грн. та співпадає із сумою таких же податкових зобов'язань, зазначених в рядку «Інші» розділі І «Податкові зобов'язання» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Також за даними звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за липень 2011 року, сума ПДВ визначена із загальної суми розрахунків, проведених через 10 належних позивачу РРО, становить 78765,53 грн.

Наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 року №984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772) затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, пунктом 3 якого визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 4 розділу І цього Порядку встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а за пунктом 6 розділу І того ж Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Також за пунктом 5.2 розділу ІІ того ж таки Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Таким чином, при проведенні будь-яких перевірок господарської діяльності платників податків обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття актів податкового органу, покладається саме на такий податковий орган. Ці обставини можуть доводитись, зокрема, матеріалами документальних перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником податку, посиланням на первинні облікові документи із зазначенням реквізитів цих останніх (назва, дата, номер тощо) або із долученням до матеріалів перевірки оригіналів чи належно завірених копій таких документів. При цьому твердження щодо відсутності первинних документів також повинні ґрунтуватись на конкретному переліку того, що відсутнє, а також на детальному аналізі показників поданих платником податкових декларацій та конкретному переліку всіх наявних у платника первинних документів.

Твердження апелянта про те, що позивач не включив до податкової звітності з ПДВ обсягів операцій за липень 2011 року, що оподатковуються за основною ставкою ПДВ, обсягів реалізації товару кінцевому споживачу є необгрунтованими, оскільки відсутні будь-які докази того, які саме операції не було включено до обсягу оподатковуваних операцій, а також відсутні конкретні посилання на первинні документи чи на детальний аналіз показників податкових декларацій у порівнянні із переліком наявних первинних документів, що позбавляє такі твердження доказової сили. З огляду на це висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання по ПДВ за липень 2011 року в сумі 60000 грн. не знайшов документального підтвердження.

В пункті 3.2.2 акту відповідача «Податковий кредит» розділу 3.2 «Податок на додану вартість» зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ встановлено його завищення за березень 2012 року на суму 92333 грн. з огляду на порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України. Такий висновок податкового органу ґрунтується на твердженні про те, що: «…станом на 01.07.2011 року по 631 рахунку обліковується заборгованість ТзОВ ФЦС «Ліфт КП» перед УВ СП «НОТ» Дт 631 768500 грн., станом на 30.06.2012 року - Дт 631 768500 грн. дана дебеторська заборгованість виникла в травні 2008 року. ТЗОВ УВ СП «НОТ» перерахувало попередню оплату на розрахунковий рахунок ТзОВ ФЦС «Ліфт КП» 768500 грн. за ліфт для встановлення його за адресою м. Львів, пл. Петрушевича, 3. На балансі ТзОВ УВ «НОТ» відсутні будівлі, в яких передбачено встановлення ліфтів. Ліфт придбано для встановлення за адресою м. Львів, пл. Петрушевича, 3, яка ТзОВ «Компанія «Бізнес-Центр» здається частково в оренду ТзОВ УВ «НОТ» (кабінетні приміщення). Відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в Деклараціях по ПДВ встановлено, що до складу податкового кредиту ТЗОВ УВ СП «НОТ» включено суму ПДВ 92333 грн. в травні 2008 року. по розрахунках з ТзОВ ФЦС «Ліфт КП». ТЗОВ УВ СП «НОТ» подано позовну 02.02.09 р №1656 до господарського суду Львівської області. Господарський суд Львівської області рішенням від 17.02.09 р. по справі №33/1 ухвалив стягнути з ТзОВ ФЦС «Ліфт КП» на користь ТЗОВ УВ СП «НОТ» суму заборгованості, пеню та % за користування коштами. Рішення набрало законної сили 02.03.2009 року. Станом на 30.06.2012 року заборгованість не погашалась. Згідно даних ЦБД стан ТзОВ ФЦС «Ліфт КП» - до СДР внесено запис про відсутність платника за місцезнаходженням. Відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в Деклараціях по ПДВ коригування податкового кредиту підприємством не проводилось. Отже, надані до перевірки документи по даній операції, свідчать про податкову вигоду У А СП «НОТ» - несплата ПДВ в бюджет».

В тому ж пункті 3.2.2 акту відповідача «Податковий кредит» розділу 3.2 «Податок на додану вартість» зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ встановлено його завищення за січень 2012 року внаслідок порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України шляхом завищення задекларованих позивачем показників у рядку 12.1 «ПДВ, сплачений митним органам» у сумі 59000 грн. Такий висновок податкового органу ґрунтується на твердженні про те, що: «…згідно договору найму нежитлових приміщень №02/01-12Е УВ СП «НОТ» у формі ТзОВ (наймач) орендує приміщення площею 964 м. кв. в ТзОВ «Компанія «Бізнес-Центр» ЄДРПОУ 25549193 (наймодавець) розташоване в будівлі бізнес-центру «Емеральд» за адресою м. Львів, пл. Петрушевича, 3. Згідно з п.3.4.3 вищевказаного договору наймач зобов'язується використовувати та зберігати майно відповідно до умов договору та його цільового і функціонального призначення, не змінювати без погодження з наймодавцем технічний стан майна, яке передане у користування У відповідності до п.3.4.4 вищевказаного договору наймач зобов'язується в період користування за свій рахунок утримувати майно в належному стані, а також проводити заходи щодо запобігання псування майна, при потребі проведення якихось незначних робіт в приміщенні в якості поточного ремонту попередньо надати наймачеві кошторис робіт та отримати письмовий дозвіл наймодавця…УВ СП «НОТ» в січні 2012p придбано у KLEMANN HELLAS S.A. (Греція) ліфт пасажирський вартістю 26600 євро для встановлення його за адресою м. Львів, пл. Петрушевича,3. Митним органам сплачено ПДВ в сумі 59000 гри. В бухгалтерському обліку проведено Дт 10 Дт 64 Кт 632. На балансі ТзОВ УВ «НОТ» відсутні будівлі, в яких передбачено встановлення ліфтів. Ліфт придбано для встановлення за адресою м. Львів, пл. Петрушевича,3, яка ТзОВ «Компанія «Бізнес-Центр» здається частково в оренду ТзОВ УВ «НОТ» (кабінетні приміщення). Крім того ТзОВ «Компанія «Бізнес-Центр» не є платником ПДВ, ТзОВ «Компанія «Бізнес-Центр» та УВ СП «НОТ» пов'язані особи. Отже, надані до перевірки документи по даній операції, свідчать про податкову вигоду УВ СП «НОТ» - несплата ПДВ в бюджет».

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ТОВ «Компанія «Бізнес-центр» уклали договір найму нежитлових приміщень від 25.12.2007 року №18/01-08Е, за яким позивач прийняв у строкове користування за плату окремі ізольовані приміщення загальною площею 730,7 кв. м. розташовані в будівлі бізнес-центру за адресою: м. Львів, пл. Петрушевича, 3, які згідно додатку до договору найму - поверхового плану будівлі - розташовані на третьому та четвертому поверхах. Згідно листа від 16.05.2008 року №85 ТОВ «Компанія «Бізнес-центр» у відповідь на лист позивача від 14.05.2008 року №134 надало згоду на придбання та встановлення двох пасажирських ліфтів як покращення орендованих приміщень згідно пунктів 3.5.2 та 4.4 договору найму від 25.12.2007 року, якими передбачено право позивача як наймача проводити за власний рахунок за погодженням з наймодавцем капітальні роботи по переплануванню, переобладнанню, реконструкції майна, а у разі наміру наймача провести поліпшення винаймуваного ним майна обов'язок попередньо отримати письмовий дозвіл наймодавця.

Відповідно до цього позивачем укладено договір поставки від 28.05.2008 року №28/3-2008 із корпоративним підприємством «ФЦС ОСОБА_3», за яким цей контрагент взяв на себе зобов'язання поставити позивачу два пасажирських ліфти електронного типу П-630 на 7 зупинок виробництва фірми KLEEMANN. Поставка товару мала бути здійснена не пізніше 14-ти тижнів з моменту поступлення авансового платежу в розмірі 70% вартості товару на поточний рахунок постачальника.

Внаслідок порушення КП «ФЦС ОСОБА_3» умов зазначеного вище договору, позивач змушений був звернутись із позовом до господарського суду Львівської області, яким рішенням від 17.02.2009 року в справі №33/1 позов задоволено та стягнуто на користь позивача 847518,65 коп., з яких: 768500 грн. - сума попередньої оплати, оплачена позивачем; 70238 грн. - пеня; 8779,85 грн. - проценти за користування грішми, 8475,19 грн. - державне мито та 118 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В цьомк рішенні суду, зокрема, зазначено, що позивачем була здійснена 29.05.2008 року передоплата в сумі 554000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №464 від 29.05.2008 року. Вказане рішення господарського суду Львівської області набрало законної сили, про що свідчить виданий цим судом наказ від 03.03.2009 року та відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження щодо примусового стягнення коштів, проводилися виконавчі дії. Проте сплачені позивачем КП «ФЦС ОСОБА_3» кошти не повернуті до теперішнього часу, що визнається відповідачем.

Згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2008 року, до складу податкового кредиту позивачем зокрема включена сума ПДВ 92333 грн. за господарською операцією із КП «ФЦС ОСОБА_3» з суми попередньої оплати за договором поставки від 28.05.2008 року №28/3-2008 згідно виданої податкової накладної.

Разом з тим в податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року у розділі ІІ «Податковий кредит» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та в розділу ІІ «Отримані податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних відсутні будь-які суми ПДВ за господарськими операціями з КП «ФЦС ОСОБА_3».

Також позивач та ТОВ «Компанія «Бізнес-центр» уклали договір найму нежитлових приміщень від 25.12.2011 року №02/01-12Е, за яким позивач прийняв у строкове користування за плату окремі ізольовані приміщення загальною площею 900 кв. м. розташовані в будівлі бізнес-центру «Емеральд» за адресою: м. Львів, пл. Петрушевича, 3, які згідно додатку до договору найму - поверхового плану будівлі розташовані на третьому та четвертому поверхах. Згідно листа від 25.12.2011 року ТОВ «Компанія «Бізнес-центр» повторно надало згоду на придбання та встановлення двох пасажирських ліфтів як покращення орендованих приміщень згідно пунктів 3.5.2 та 4.4 договору найму від 25.12.2011 року, якими передбачено право позивача як наймача проводити за власний рахунок за погодженням з наймодавцем капітальні роботи по переплануванню, переобладнанню, реконструкції майна, а у разі наміру наймача провести поліпшення винаймуваного ним майна обов'язок попередньо отримати письмовий дозвіл наймодавця.

Оскільки поставка позивачу пасажирських ліфтів за договором поставки від 28.05.2008 року №28/3-2008 із КП «ФЦС ОСОБА_3» не відбулась, то позивач уклав контракт від 29.01.2010 року №1 NOT із фірмою-виробником KLEMANN Hellas S.A. (Кілкіс, Греція) щодо придбання двох пасажирських повністю комплектних ліфтів з електричною системою керування вартістю 16000 та 26600 євро відповідно на умовах поставки EXW (Кілкіс, Греція) у термін п'ять тижнів з дня підтвердження замовлення та попередньої оплати.

Фактичне ввезення поставленого фірмою KLEMANN Hellas S.A. одного з ліфтів вартістю 26600 євро здійснено за вантажною митною декларацією від 23.01.2012 року №209140000/2012/0003822, в якій в графі 47 «Нарахування платежів» нараховано до сплати ПДВ в сумі 59364,24 грн., яка сплачена позивачем митному органу в розмірі 59000 грн. згідно платіжного доручення від 23.01.2012 року №1, що підтверджено штампом «Львівська митниця. СПЛАЧЕНО 23.01.2012 року» на митній декларації.

В податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року у розділі ІІ «Податковий кредит» в рядок 12.1 «Обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам» позивачем відображена сума ПДВ 59000 грн., а вартість придбаного в січні 2012 року пасажирського ліфта віднесена до складу необоротних активів згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 10.4; в подальшому на вартість вказаного ліфта нараховувалась амортизація.

Відповідно до п. 8.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного в 2008 році) у разі, коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язував або дозволяв орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті (тобто у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду), включалась таким орендарем до балансової вартості: відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди). При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Так само, відповідно до п. 146.19 ст. 146 ПК України, чинного у 2012 році, у разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов'язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об'єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абз. 2 п. 146.11 та п. 146.12 цієї статті (тобто у сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року) амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об'єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується.

За п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, в силу п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Отже, чинними нормами ПК України передбачено коригування суми податкового кредиту винятково у разі повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг. Проте у даному випадку в перевіреному періоді постачальник КП «ФЦС ОСОБА_3», незважаючи на наявність рішення господарського суду, ще не повернув кошти, сплачені позивачем за ліфти, а тому відсутні підстави для коригування суми податкового кредиту. Суд також враховує, що сума ПДВ з перерахованих КП «ФЦС ОСОБА_3» коштів не включалась позивачем до податкового кредиту березня 2012 року, тому висновок податкового органу про завищення платником податку податкового кредиту березня 2012 року на суму 92333 грн. є безпідставним.

Згідно пп. в) п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування зокрема є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт). За пунктом 187.8 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. За пунктом 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. За пунктом 198.2 ПК України, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Враховуючи, що позивач належними та допустимими доказами довів факт придбання в січні 2012 року ліфта та його встановлення для обслуговування орендованого приміщення, яке знаходиться на третьому та четвертому поверхах будівлі, здійснив покращення орендованого приміщення (за наявності передбаченої договором згоди орендодавця), таке покращення обліковується позивачем як необоротний актив (з нарахуванням амортизації), тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що понесені позивачем на таке покращення витрати є пов'язаними з його господарською діяльністю; відповідно, у платника податку виникло право на віднесення сплаченого в січні 2012 року при ввезенні на митну територію України ліфта ПДВ у сумі 59000 грн. до податкового кредиту звітного періоду.

Саме по собі посилання відповідача на п. 198.3 ПК України повністю спростовує твердження про неправомірне включення суми ПДВ 59000 грн. до податкового кредиту за січень 2012 року, сплата якої підтверджена належною вантажною митною декларацією; з огляду на наведені вище висновки суду сума 59000 грн. сплаченого митним органам ПДВ правомірно включена позивачем до податкового кредиту січня 2012 року.

В пункті 3.2.2 акту відповідача «Податковий кредит» розділу 3.2 «Податок на додану вартість» зазначено, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 120000 грн. (в т. ч. за липень 2011 року у сумі 18039 грн., серпень 2011 р. у сумі 51765 грн., жовтень 2011 р. у сумі 50196 грн.) із посиланнями на пункти 198.6 і 210.10 ПК України. Такий висновок податкового органу ґрунтується на твердженні про те, що: «…під час перевірки не було представлено наступних податкових накладних: за липень 2011 року №102251412 від 07.06.11р. (ПАТ «Київстар») із сумою ПДВ 18039,21 грн.; за серпень 2011 року №102255514 від 29.06.11р. (ПАТ «Київстар»), сума ПДВ 51764,71 грн.; за жовтень 2011 року №102226528 від 02.02.11р. (ПАТ «Київстар»),сума ПДВ 18823,53 грн. №102227864 від 08.02.11р. (ПАТ «Київстар»), сума ПДВ 31372,55 грн.)».

Платник долучив перелічені накладні до заперечень на акт перевірки. За результатами адміністративного оскарження відповідачем до уваги взяті податкові накладні від 07.06.2011 року №102251412 на суму ПДВ 18039,21 грн. та від 29.06.2011 року №102255514 на суму ПДВ 51764,71 грн. З результатів розгляду заперечень на акт перевірки вбачається, що податкові накладні від 01.02.2011 р. та від 07.02.2011р. не беруться до уваги, оскільки такі вже включено до податкового кредиту лютого 2012 року.

З додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в розділі ІІ «Податковий кредит» та в розділу ІІ «Отримані податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року позивачем зазначені сума ПДВ 18823,53 грн. згідно податкової накладної від 01.02.2011 №102226528 та сума ПДВ 31372,55 грн. згідно податкової накладної від 07.02.2011 №102227864, які відсутні в реєстрі податкових накладних за лютий 2011 року.

За п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацами 1, 10, 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відтак, наведеними вище нормами передбачено загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно із якими право платника податку на податковий кредит пов'язується із датами списання коштів або отримання товарів/послуг, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні.

Наведене випливає із аналізу положень ч. 1-3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Крім того, за частинами 1 і 2 пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, право на віднесення податку до складу податкового кредиту зберігається протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, й при цьому норми ПК України не містять положень щодо необхідності будь-якого документального підтвердження причин невключення сум ПДВ у відповідному звітному періоду.

Крім того, за ч. 1 п. 44.7 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У даному випадку позивачем до заперечення на акт перевірки від 11.10.2012 року додавались належні копії податкових накладних від 01.02.2011 року №102226528 та від 07.02.2011 року 102227864, що не було взято до уваги. Відтак суд вбачає, що позивачем правомірно включені суми ПДВ згідно цих податкових накладних до податкового кредиту за жовтень 2011 року.

Позивач зазначає про протиправність застосування відповідачем за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням штрафної санкції в розмірі 50% від сум грошового зобов'язання з донарахованих податків, тобто як за повторне порушення згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України. Відповідно до вказаної норми у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Вищим адміністративним судом України «Щодо застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року» від 24.11.2011 року №2198/11/13-11 з метою однакового застосування адміністративними судами приписів ПК України роз'яснено, що п. 123.1 ст. 123 ПК України у редакції Закону 3609-VI передбачено нарахування підвищеного до 50 відсотків штрафу в разі відповідно повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування. Щодо застосування підвищених розмірів штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 ПК України, судам слід мати на увазі таке - визначені розглядуваною законодавчої нормою санкції застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України. Тому повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування слід застосовувати в розрізі кожного окремого з податкових порушень, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54. Тобто повторним у розумінні статті 123 ПК України є визначення контролюючим органом податкових зобов'язань внаслідок вчинення одного й того самого порушення: або неподання податкової декларації, або заниження податкових зобов'язань з окремого виду податку, або завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість тощо. У разі повторного визначення податкових зобов'язань за вчинення різних податкових порушень (наприклад, спочатку внаслідок виявлення заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а згодом протягом 1095 днів через виявлення завищення суми бюджетного відшкодування) підвищений розмір відповідальності застосовуватися не повинен.

В даному випадку податковим органом не надано суду будь-яких доказів (податкових повідомлень-рішень тощо) наявності підстав для застосування штрафних санкцій по ПДВ у підвищеному розмірі, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що викладені в акті перевірки від 11.10.2012р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України (в частині, що стосується податку на додану вартість) є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення, яким визначено позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ, є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі № 813/1372/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2014