Рішення

від 19.05.2014 по справі 910/7764/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7764/14 19.05.14

За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКАРГО"

Про стягнення 50 455,39 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача: Лихота А.В. дов. 07/01-17 від 16.01.2014р.

Від відповідача: Коваленко В.В. - директор відповідно до виписки серія АГ №218453

Обставини справи:

Позивач - Державне публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКАРГО" про стягнення з останнього заборгованості за договором у розмірі 50 455,39 грн. з яких 26 810,90 - основного боргу, 4 772,43 грн. - пені, 17 519,30 грн. - штрафу, 1 352, 76 грн. - інфляційних збитків, крім того просив судові витрати у розмірі 1827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати згідно умов Договору оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства обладнання "Будівельна компанія "Укрбуд" №КР/13-0129 від 01.12.2012. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 суддя Митрохіна А.В. порушила провадження у справі №910/7764/14 та призначила розгляд справи на 19.05.2014.

Представник позивача у судове засідання 19.05.2014 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.2014 з'явився, надав пояснення по справі, відповідно до яких не заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/7764/14.

В судовому засіданні 19.05.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2012 між Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" (Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРКАРГО" (Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства обладнання "Будівельна компанія "Укрбуд" №КР/13-0129 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (далі - "Майно"), площею в розмірі та за цільовим призначенням згідно з актом приймання-передачі Майна (Додаток 1), яке розташоване у - адміністративному будинку за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23 (далі - "Адмінбудинок"), що належить Орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004р. № 897.

За змістом п.п. 2.1-2.3. Договору сторони погодили, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном не раніше дати підписання сторонами акту приймання- передачі Майна в оренду (Додаток 1) і користується ним протягом узгодженого цим Договором строку оренди. Передача Майна в оренду не надає Орендарю права власності на це Майно. У разі припинення дії цього Договору Орендар, зобов'язується негайно повернути Майно Орендодавцю. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі Майна з оренди, за умови здійснення орендарем повних розрахунків за цим Договором.

Згідно п. 3.3 Договору орендар зобов'язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця відповідно до узгоджуваного розміру щомісячного платежу та рахунку-фактури, який орендар не пізніше п'ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендодавця. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку-фактури у орендодавця не звільняє орендаря від зобов'язання вчасно сплачувати орендні платежі.

Відповідно до п. 6.1 Договору Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю в оренду майно по акту приймання-передачі Майна згідно з цим Договором.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця, а у разі несплати орендних платежів до 28 число поточного місяця, орендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 25% від суми простроченого платежу (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України),

Відповідно до п. 10.1. Договору він діє з 01.12.2012 до 30.11.2013 включно.

На виконання умов Договору Позивачем передано Відповідачу в платне користування нерухоме майно, загальною площею 42,90 кв. м., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» в адмінбудинку за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23 від 01 грудня 2012 року (Додаток 1 до Договору, копія знаходиться в матеріалах справи).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по сплаті платежів за Договором у період з грудня 2012 року по листопад 2013 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 26 810,90 грн.

Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі орендованого майна, рахунками-фактури та актом звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.02.2012 по 14.05.2014) підтверджується факт передачі нежилого приміщення в оренду та існування заборгованості Відповідача перед Позивачем по сплаті орендних платежів з грудня 2012 року по листопад 2013 року у розмірі 26 810,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 3 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п. 3.3, 3.4 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних та комунальних платежів за Договором на момент подачі позову настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги Позивача.

За таких обставин, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 26 810,90 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у розмірі 4 772,43 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, штрафу у розмірі 17 519,30 грн. та інфляційних у розмірі 1 352,76 грн.

Судом встановлено, що Відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця, а у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, орендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 25% від суми простроченого платежу (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України),

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої по кожному платежу кожного місяця окремо у загальний період з грудня 2012 року по листопад 2013 року на суму, яка підлягає сплаті по кожному платежу окремо, за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у визначений період, проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладені положення вбачається, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 р. у справі №5002-2/5109-2010.

Суд відзначає, що в даному випадку частина 2 статті 231 Господарського кодексу України не застосовується, оскільки дана санкція може бути застосована за наявності двох умов:

а) вона підлягає застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту;

б) вона підлягає застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання - стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 30.05.2006 р. про стягнення штрафних санкцій підтверджено правильність застосування законодавства.

Таким чином, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за Договором правомірним є нарахування пені у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

По-друге, судом встановлено, що грошове зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати мало було бути виконано до 10 чисел поточних місяців, а відтак з 11 чисел таких місяців відповідача є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за користування об'єктом оренди у період з грудня 2012 року по листопад 2013 року. При цьому, 10 числа лютого, березня, серпня та листопада 2013 року (останні дні виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за користування об'єктом оренди у лютому, березні, серпні та листопаді 2013 року) припадають на вихідні дні, а тому згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переносять на перші робочі дні. Проте сторонами у Договорі самостійно визначено період нарахування пені з 16 числа по 28 число кожного місяця.

За перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 371,37 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (4 401,06 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України).

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 17 519,30 грн. суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом приймається до уваги, часткова сплата орендних платежів у розмірі 53 621,50 грн. та те, що Відповідач доклав всіх залежних від нього зусиль для вирішення та врегулювання питання щодо вчасного здійснення платежів

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що Відповідачем було вжито всіх заходів щодо повного та своєчасного виконання зобов'язання за договором оренди № КР/13-02129 від 01.12.12, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 6 702,76 грн. (25% від суми заборгованості).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 352,76 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКАРГО" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" заборгованості у розмірі 26 810,90 грн., пені у розмірі 371,37 грн., штрафу у розмірі 6 702,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 352,76 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 4 401,06 грн. та штрафу у розмірі 10 816,24 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд відзначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКАРГО" (02206, м. Київ, вул. А. Малишка, 27, кв. 98; код ЄДРПОУ 31954293) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (02002, м. Київ, вул. Раскової, 23; код ЄДРПОУ 33298371) заборгованості за договором оренди нерухомого майна Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» №КР/13-0129 від 01.12.2012 у розмірі 26 810,90 грн., пені у розмірі 371,37 грн., штрафу у розмірі 6 702,76 грн. та інфляційних у розмірі 1 352,76 грн.

3. В іншій частиині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКАРГО" (02206, м. Київ, вул. А. Малишка, 27, кв. 98; код ЄДРПОУ 31954293) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (02002, м. Київ, вул. Раскової, 23; код ЄДРПОУ 33298371) 1 667,64 грн. - судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного рішення 23.05.2014р.

Суддя А.В. Митрохіна