Рішення

від 26.05.2014 по справі 912/908/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 рокуСправа № 912/908/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/908/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська виробнича лабораторія ветеринарних препаратів", м. Кіровоград

до державного підприємства "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів", м. Кіровоград

про стягнення 460552,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, договір про надання адвокатcьких послуг від 10.04.2014, посвідчення адвоката НОМЕР_1 від 28.04.2009;

від відповідача - Медуниця О.А., довіреність № 8-37 від 16.04.2014.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" (далі - ТОВ "Кіровоградська виробнича лабораторія ветеринарних препаратів") подано до суду позов про стягнення з державного підприємства "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" (далі - ДП "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів") 460552,56 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договору позики (товарного кредиту) від 20.09.2013. Судові витрати позивач просить покласти на позивача.

Також позивачем 25.03.2014 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Ухвалою від 27.03.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи та заяви про забезпечення позову призначено на 17.04.2014 о 14:30.

У судових засіданнях 17.04.2014, 13.05.2014, 20.05.2014 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви до 15:30 13.05.2014, 10:00 20.05.2014, 15:30 26.05.2014 відповідно.

Відповідач у своєму відзиві на позов просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої доводи, відповідач посилається, зокрема, на те, що постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 29.10.2013 у справі №405/8940/13-п (3/405/2348/13), яка залишена без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 16.12.2013, керівника відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого статтею 172-7 КУпАП, а тому, за висновком відповідача, договори купівлі-продажу з позивачем, які укладались від імені відповідача ОСОБА_3, є нікчемними в силу вимог пункту 2 статті 24 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції". Крім того, відповідач зазначає про те, що всі документи фінансової звітності та бухгалтерського обліку у підприємства вилучені за ухвалою Кіровського районного суду від 17.12.2013 і не повернуті підприємству.

Розглянувши наявні матеріали справи, оглянувши оригінали наданих позивачем документів, копії яких додано до позовної заяви, та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2013 між ТОВ "Кіровоградська виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" (позикодавець) та ДП "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" (позичальник) укладено договір позики (товарного кредиту), відповідно до якого сторони домовились, що борг в сумі 460552,56 грн., який виник в зв'язку з несплатою коштів за договорами купівлі-продажу, що укладені між сторонами у 2010-2013 роках є безпроцентною позикою (далі - Договір позики, т. І, а.с.7).

За умовами розділу 1 договору сума заборгованості позичальника перед позикодавцем в сумі 460552,56 грн. виникла за договорами: №1 від 04.01.2010, № 2а від 06.01 2011, № 1а від 04.01.2012 та №3 від 08.01.2013.

Пунктом 3.3. Договору позики сторони узгодили терміни повернення позики, а саме: до 01.03.2014 - 100000,00 грн., до 01.09.2014 - 100000,00 грн., до 01.03.2015 - 100000 грн., до 01.09.2015 - 100000 грн., до 31.12.2015 - 50552,56 грн.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору позики товар надано згідно договорів №1 від 04.01.2010, № 2а від 06.01 2011, № 1а від 04.01.2012 та №3 від 08.01.2013 у порядку визначеному чинним законодавством та оформлюється відповідно актом прийому-передачі.

В пункті 5.2. Договору позики сторони погодили, що у випадку прострочення сплати чергової частини позики за цим договором, позикодавець має право вимагати повернення всієї суми позики.

За твердженням позивача, що не оспорюється відповідачем, станом на 01.03.2014 відповідач не сплатив суму коштів, що передбачена пунктом 3.3. Договору позики.

05.03.2014 у зв'язку із простроченням платежу позивач звернувся із претензією № 1 про погашення заборгованості в сумі 460552,56 грн. (т. І, а.с. 9).

Відповідач не відповів на претензію позивача, заборгованість в сумі 460552,56 грн. не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся із позовом до господарського суду.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступне.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

А відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того стаття 1053 Цивільного кодексу України передбачає, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Так між сторонами були укладені договори купівлі-продажу: № 1 від 04.01.2010 (т. І, а.с. 30), № 2а від 06.01.2011 (т. І, а.с. 31), № 1а від 04.01.2012 (т. І, а.с. 32), № 3 від 08.08.2013 (т. І, а.с. 33), відповідно до яких, на підставі видаткових накладних та довіреностей (т. І, а.с. 37- 173), позивачем поставлено товар відповідачу на суму 460552,56 грн.

17.09.2013 сторонами складено акт приймання-передачі товару (ветпрепаратів) (т. ІІ, а.с. 2), відповідно до якого позивач передав, а відповідач отримав на виконання договорів купівлі-продажу від 04.01.2010 № 1, від 06.01.2011 № 2а, від 04.01.2012 № 1а, від 08.01.2013 № 3 ветеринарні препарати з відстрочкою платежу на загальну суму 460552,56 грн. Також сторони домовились (згідно вказаного акту) вважати вартість отриманого товару безвідсотковою позикою (товарним кредитом) з оформленням відповідного договору.

Враховуючи положення статей 1053 та 604 Цивільного кодексу України сторони замінили борг, що виник із договорів купівлі-продажу позиковим зобов'язанням і уклали, у відповідності до частини 2 статті 1053 та статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики (товарного кредиту) від 20.09.2013.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

А у відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

За викладених обставин господарський суд вважає доведеним та не спростованим відповідачем твердження щодо того, що останнім порушені умови виконання Договору позики, зокрема не сплачено до 01.03.2014 100000,00 грн., а тому згідно статей 615, 1050 Цивільного кодексу України та пункту 5.2. Договору позики позивач має право вимагати повернення всієї суми позики в розмірі 460552,56 грн.

Доводи відповідача щодо відмови в задоволенні позову з огляду на нікчемність договорів купівлі-продажу не приймаються до уваги господарським судом з огляду на наступне.

По-перше, в постанові Ленінського районного суду міста Кіровограда від 29.10.2013 у справі №405/8940/13-п (3/405/2348/13), яка залишена без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 16.12.2013, йдеться про укладення внаслідок корупційного правопорушення лише договору №1 від 08.01.2013. Тому, в силу вимог пункту 2 статті 24 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", можна говорити лише про нікчемність цього договору. Щодо інших договорів, на підставі яких позивачем поставлявся товар відповідачу, їх нікчемність відповідачем не доведена.

По-друге законодавством не передбачено, що договір, який укладено на підставі нікчемного договору є також нікчемним. Тому господарський суд виходить з того, що укладений між сторонами Договір позики є правомірним відповідно до вимог статті 204 Цивільного кодексу України.

Крім того, господарський суд враховує, що до нікчемного правочину мають застосовуватись наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, частиною 2 якої встановлено, що, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, за нікчемним договором купівлі-продажу №1 від 08.01.2013 відповідач зобов'язаний повернути позивачу отриманий за договором товар або відшкодувати його вартість.

Саме заборгованість за отриманий товар, в тому числі за договором купівлі-продажу №1 від 08.01.2013, зобов'язався повернути відповідач за Договором позики.

Враховуючи зазначене позов ТОВ "Кіровоградська виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" до ДП "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" про стягнення 460552,56 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать відповідачу, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, застосування заходів забезпечення позову обумовлюється наявністю достатньо обґрунтованого припущення про те, що в подальшому виконання рішення суду може бути утруднено чи унеможливлено.

Вичерпний перелік способів забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, серед яких, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Тобто дана стаття не передбачає одночасного накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви в сумі 9211,06 грн. покладається на відповідача, судовий за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1827,00 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" (25000, м. Кіровоград, вул. Преображенська, 92-А, ідентифікаційний код 23679034) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" (25000, м. Кіровоград, вул. Преображенська, 92-А, ідентифікаційний код 34448765) - 460552,56 грн. боргу та 9211,06 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 30.05.2014.

Суддя О.Б. Шевчук