Рішення

від 27.05.2014 по справі 923/503/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 р. Справа № 923/503/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

до департаменту охорони здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації м.Херсон

3-я особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держказначейства в Херсонській області

про про стягнення 4366130грн. 14коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Кузьменко С.М.

від відповідача - уповноважені особи Кузнецова Н.В., Бортник С.М.

від третьої особи - уповноважена особа Дудчак П.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з департаменту охорони здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації (відповідач) 3 500 000грн. 00 коп. основного боргу, 122 500грн. 00 коп. втрат від інфляції, 130 890грн. 41 коп. - 3% річних, 612 739грн. 73 коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за отримані товари згідно з договором №29 від 21.11.2012року про закупівлю товарів за державні кошти.

Позивач в засіданні суду подав заяву відповідно до якої зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені і одночасно збільшує позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних. Всього позивач просить стягнути 4015123грн. 28коп. , в тому числі: 3 500 000грн.00коп. основного боргу, 238000грн.00коп. втрат від інфляції, 147287грн.67коп. 3% річних та 129835грн.61коп. пені.

Зазначена заява відповідає вимогам ст.. 22 ГПК України, тому вона приймається судом до розгляду у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 4015123грн. 28коп., в межах якої вирішується спір між сторонами.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що ним своєчасно, 07.12.2012року, були передані Головному управлінню державної казначейської служби України у Херсонській області платіжні доручення про перерахування суми за договором. Однак, із незалежних від відповідача причин кошти не були перераховані позивачу.

Відповідач, не заперечуючи факту наявності основного боргу, просить звільнити його від сплати пені, втрат від інфляції на 3% річних, посилаючись на відсутність його вини. Він також просить суд надати розстрочки або відстрочку сплати боргу.

Третя особа надала до суду пояснення по справі відповідно до яких нею підтверджено той факт, що 07.12.2012року відповідач надав договір та платіжні доручення №94 на суму 3048900грн.00коп. та № 95 на суму 451100грн.00коп., однак зазначені в платіжних дорученнях кошти не були перераховані через відсутність фінансового ресурсу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" (позивач) та управлінням охорони здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є департамент охорони здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації (відповідач) 21 листопада.2012року укладено договір №29 про закупівлю товарів за державні кошти.

Згідно з зазначеним договором позивач в строк до 31.12.2012року зобов'язався поставити відповідачу товар, найменування, кількість, ціна та загальна вартість якого зазначається в специфікації (додаток №1), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на передбачених договором умовах.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Виходячи із правовідносин, які склалися між сторонами, договір №29 від 21.11.2012року є договором поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 664 ЦК України моментом виконання обов'язку продавця по передачі товару є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Відповідно до умов договору (пункт 5.1) поставка товару здійснюється протягом 3 місяців з моменту отримання попередньої оплати, але не пізніше 31.12.2012року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої обов'язки і передав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень передбачений договором товар на суму 3500000грн.00коп. Зазначений факт підтверджується наданими до матеріалів справи видатковою накладною №СФ-000147 від 07.12.2012року, актом приймання-передачі від 07.12.2012року, рахунком-фактурою №СФ-000128 від 07.12.2012року та не заперечується представниками сторін.

Відповідно до пункту 4.1 договору від 21.11.2012року відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за отриманий товар шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підстави рахунку-фактури у термін до 31.12.2012року.

Таким чином відповідно до вимог ч.1 ст. 692 ЦК України, пункту 4.1 договору відповідач зобов'язаний здійснити повну оплату товару до 31.12.2012року.

Матеріалами справи та розрахунком суми позову підтверджується, що станом на день звернення позивача з позовом відповідач розрахунки за отриманий товар не здійснив взагалі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір №29 від 21.11.2012року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона за договором повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом України, іншими законами та договором.

Оскільки документального підтвердження погашення боргу відповідачем протягом розгляду справи суду не надано, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 3500000грн.00коп. підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання.

За загальним правилом, закріпленим в ч.1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання настає незалежно від його вини, тому суд не вбачає підстав звільнення відповідача від їх сплати. Судом також не приймаються, як належні докази звільнення від сплати втрат від інфляції та річних відсотків посилання відповідача про неможливість перерахування боргу та відсутність його вини.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються для невиробничого споживання і його найменший період визначення складає місяць.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само, як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утриманими коштами, належними до сплати кредитору.

З урахуванням зазначеного, посилання відповідача на звільнення його від сплати нарахованих позивачем річних відсотків та втрат від інфляції судом відхиляються як безпідставні.

На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 147287грн. 67коп. та 238000грн.00коп. втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені за затримку оплати вартості товару, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

При цьому статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Зазначена стаття має імперативний характер і сторони не можуть відступити від нього, оскільки виконання зобов'язання відповідно до ст. 548 ч.1 ЦК України забезпечується якщо це встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, сторони договором не встановлювали відповідальність щодо забезпечення виконання зобов'язання у виді сплати пені і розміру пені, яка підлягає стягненню за порушення відповідачем грошових зобов'язань, а лише зазначили пунктом 7.1, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену законом та договором.

Таким чином сторонами не визначено у встановленому законом порядку відповідальності відповідача у виді нарахування пені та її розміру.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, за нормами ГК України пеня не має тривалого характеру та через шість місяців після дня виникнення прострочки слід припинити її нарахування.

Суд також зазначає, що в силу статті 223 Господарського Кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо інші строки не встановлені Господарським Кодексом України.

Статтею 258 ЦК України визначені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином статті 258 ЦК України та 232 ГК України підлягають застосуванню одночасно, оскільки вони не суперечать, а доповнюють одна одну.

Період нарахування пені в силу ч.6 статті 232 ГК України починається з 01.01.2013року та закінчується 30.06.2013року. Строк позовної давності встановлений статтею 258 ЦК України позивачем також пропущено, оскільки з позовом позивач звернувся лише 09.04.2014року.

Крім того, відповідальність за чинним законодавством України ґрунтується на принципі вини.

Статтею 614 ЦК України (частина 1) встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При розгляді справи судом було встановлено, що відповідачем своєчасно, а саме - 7.12.2012року були передані ГУДКУ у Херсонській області платіжні доручення для перерахування позивачу вартості отриманого медичного устаткування відповідно до умов договору №29 від 21.11.2012року. Зазначене підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями №95 від 07.12.2012року на суму 451100грн.00коп. та №94 від 07.12.2012року №94 на суму 3 048 900грн.00коп.

Однак зазначені кошти не були перераховані з посиланням на відсутність підкріплення та повернуті до державного бюджету у зв'язку з закінченням бюджетного 2012року.

Присутній в засіданні суду представник Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області (третя особа) підтвердив факт отримання від відповідача договору №29 від 21.11.2012року та платіжних доручень №95 від 07.12.2012року на суму 451100грн.00коп. і №94 від 07.12.2012року на суму 3048900грн.00 коп. та зазначив, що дійсно зазначені платіжні доручення не були проплачені у зв'язку з обмеженістю фінансового ресурсу. Представник також підтвердив, що на теперішній час в Головному управлінні державної казначейської служби України у Херсонській області обліковується непогашена кредиторська заборгованість по КЕКВ 2110 (придбання обладнання предметів довгострокового користування) в сумі 3 674 876грн.00коп., яка зареєстрована та відображена в річному фінансовому звіті за формою 7 та надав до пояснень копію зазначеного звіту.

З урахуванням вищезазначеного, відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів щодо своєчасного виконання зобов'язання по розрахунках за отримане від позивача обладнання, однак кошти не були перераховані позивачу не з вини відповідача, тому підстав покладення на відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у виді сплати пені суд не вбачає.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону та умов укладеного між сторонами договору, правові підстави для стягнення з відповідача пені відсутні, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З відповідача на користь позивача стягується 3500000грн. 00 коп. основного боргу, 238 000грн. 00 коп. втрат від інфляції, 147 287грн.67коп. - 3% річних.

Розглядаючи клопотання відповідача про надання розстрочки або відстрочки сплати боргу суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання рішення та не обґрунтовано належними доказами підстави надання відстрочки або розстрочки. До того ж, необхідно враховувати, що обов'язок у відповідача сплатити кошти виник ще 01.01.2012року, що свідчить про те, що практично ним уже отримано відстрочку на день вирішення спору, тому підстави задоволення клопотання відповідача відсутні.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з департаменту охорони здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації м.Херсон, вул. 295 Стрілецької дивізії № 21, ідентифікаційний код 02013202 інші реквізити суду не відомі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Оксамитова № 9, ідентифікаційний код 34494612 інші реквізити суду не відомі - 3500000грн. 00 коп. основного боргу, 238000грн. 00 коп. втрат від інфляції, 147287грн. 67коп. - 3% річних та 70716грн. 83коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В задоволені позовних вимог про стягнення пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30 травня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова