Рішення

від 27.05.2014 по справі 902/421/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2014 р. Справа № 902/421/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Прокурора Літинського району в інтересах держави

в особі Літинської районної державної адміністрації

до : Микулинецької сільської ради

до: Приватного підприємства «ПултАгро-РИТМ»

про визнання договору недійсним та повернення землі

при секретарі судового засідання Cолоненко Т.В.

за участю прокурора Таранюк І.Ю. та представників сторін :

позивача: Заваденко А.О. за довіреністю № 217-1/16 від 23.04.2014 року;

І відповідача: Бондар О.М. за дорученням б/н. від 26.05.2014 року;

ІІ відповідача: Юрченко О.А. керівник витяг з ЄДР № 17653501 від 26.11.2013 року;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Літинського району Вінницької області звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах Літинської районної державної адміністрації до Микулинецької сільської ради та приватного підприємства «ПултАгро-РИТМ» з позовними вимогами наступного змісту:

- визнати недійсним договір на управління спадщиною, укладений 20 березня 2013 року між Микулинецькою сільською радою та приватним підприємством «ПултАгро-РИТМ» в частині передачі приватному підприємству «ПултАгро-РИТМ» в управління земельної ділянки за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні АДРЕСА_1;

- зобов'язати приватне підприємство «ПултАгро-РИТМ» повернути Літинській районній державній адміністрації Літинського району земельну ділянку площею 3,4030 га за номером АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевіркою встановлено, що 05.02.2013 року 15 сесією 6 скликання Микулинецької сільської ради прийнято рішення № 155 «Про укладання договору управління спадковим майном (не переоформленими земельними частками (паями)». На підставі даного рішення 20.03.2013 року між Микулинецькою сільською радою та приватним підприємством «ПултАгро-РИТМ» укладено договір на управління спадщиною. Даний договір не відповідає вимогам закону у повному обсязі, а саме в частині передачі Микулинецькою сільською радою приватному підприємству «ПултАгро-РИТМ» земельних ділянок померлих громадян, які у встановленому законом порядку право власності на земельні ділянки не оформили, а лише отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). Відповідно до додатку до договору управління спадщиною - опису майна на управління спадщиною, земельна ділянка, яку отримала ОСОБА_4 АДРЕСА_1 площею 3,4030 га незаконно передана управителю, як неоформлена спадщина. За інформацією відділу Держземагенства у Літинському районі громадянка ОСОБА_4 сертифікат на право власності на землю не отримала, відповідно право власності у встановленому законом порядку не оформила, не виготовила та не оформила державний акт на право власності на земельну ділянку, а її спадкоємці у встановленому законом порядку спадщину не отримали.

Крім того прокурор зазначає, що укладаючи спірний договір Микулинецька сільська рада вийшла за межі своїх повноважень, оскільки земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 3,4030 га знаходиться за межами населеного пункту, і в силу ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Літинської районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 09.04.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/421/14 та призначено до розгляду.

Розгляд справи ухвалою від 29.04.2014 року відкладено на 27.05.2014 року з метою виконання сторонами вимог суду в частині надання доказів в повному обсязі.

І відповідач - Микулинецька сільська рада в листі № 95 від 21.05.2014 року повідомляє, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 року № 119 «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)» та на виконання Указу Президента України від 03.12.1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» Микулинецькою сільською радою 05.02.2013 року на 15 сесії 6 скликання прийнято рішення № 155 «Про заключення договорів управління спадковим майном». Відповідно до даного рішення з сільськогосподарськими підприємствами, які орендують земельні частки (паї) на території сільської ради, було укладено типові договори на управління спадковим майном. Згідно подання прокуратури Літинського району Микулинецька сільська рада визнає спірний договір недійсним та внесла зміни, як в договір , так і в рішення № 155 від 05.02.2013 року.

26.05.2014 року до суду надійшло клопотання № 75-691 вих-14 від 22.05.2014 року за підписом в.о. прокурора Літинського району про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання можливості відповідачам добровільно виконати позовні вимоги.

Суд відхиляє дане клопотання з підстав в ньому викладених, оскільки вимога про визнання договору недійсним не може бути виконана в добровільному порядку. Крім того, до клопотання не додано доказів в підтвердження повноважень особи, яка його підписала.

При розгляді справи 27.05.2014 року представником Микулинецької сільської ради подано заяву (вх. № 08-46/5241/14 від 27.05.2014 року) про визнання позову прокурора Літинського району в повному обсязі.

Аналогічного змісту заяву (вх. № 08-46/5242/14 від 27.05.2014 року) в судовому засіданні подано і представником приватного підприємства «ПултАгро-РИТМ».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням Літинської районної державної адміністрації № 251 від 28.04.2005 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні частки (паї) на території Микулинецької сільської ради» вирішено:

- затвердити протокол розподілу земельних ділянок між власниками сертифікатів на земельні частки (паї) на території Микулинецької сільської ради;

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні частки (паї) власникам сертифікатів на території Микулинецької сільської ради;

- передати у власність земельні ділянки, в розмірі земельної частки (паю), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видати державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів (згідно з додатком 1);

- видати державні акти на право власності на землю спадкоємцям померлих власників відповідно до чинного законодавства України (згідно з додатком 2);

- структурному підрозділу Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам в Літинському районі провести реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки на території Микулинецької сільської ради;

- районному відділу земельних ресурсів внести зміни в земельно-облікові документи.

Рішенням 15 сесії 6 скликання Микулинецької сільської ради від 05.20.2013 року № 155 «Про заключення договорів управління спадковим майном» вирішено заключити з приватним підприємством «ПултАгро-Ритм» договір на управління спадковим майном (земельні ділянки) загальною площею 37,4145 га громадян, які померли, а спадкоємці не оформили спадщину (згідно додатку).

20 березня 2013 року між Микулинецькою сільською радою в особі голови Власенка С.М., який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення 15 сесії 6 скликання Микулинецької сільської ради від 05.02.2013 року (Установник управління) та приватним підприємством «ПултАгро-Ритм» в особі директора Юрченка О.А. (Управитель), на підставі статті 1285 Цивільного кодексу України, з метою утримання (догляду) та збереження частини спадкового майна, що залишилось після смерті громадян згідно акту опису, що додається, укладено договір на управління спадщиною, відповідно до якого Установник управління передає, а Управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду) згідно акту його опису, що додається, та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1 договору).

Управитель зобов'язаний здійснювати управління зазначеним майном в інтересах спадкоємців померлих громадян згідно акту опису що додається (п. 2 договору).

Передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього до Управителя (п. 3 договору).

Управитель вправі вчиняти стосовно майна юридичні та фактичні дії, що не протирічать вимогам чинного законодавства, в тому числі дії по утриманню, догляду майна, зазначаючи при цьому, що він діє як Управитель. У разі відсутності цієї вказівки Управитель є зобов'язаним перед третіми особами особисто і несе перед ними відповідальність тільки належним йому майном (п. 4 договору).

Строк дії цього договору з 20 березня 2013 року до дня оформлення спадщини спадкоємцями померлих громадян (п. 7 договору).

Додатком до договору на управління спадщиною від 20.03.2013р. є опис майна (земельних ділянок), в якому зазначені прізвища, ім'я по батькові померлих осіб, площі, номери за схемою поділу ділянок при паюванні та нормативно грошова оцінка.

Відповідно до цього опису, в управління ПП «ПултАгро-Ритм» передано земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу земельних ділянок при паюванні: №№ 572, 573, 575, 576, 577, 578, 581, 582, АДРЕСА_1, 584, 569а, 569б.

За твердженням прокурора, даний договір суперечить чинному законодавству в частині передачі земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 3,4030 га, яку отримала ОСОБА_4.

Відповідачі позов визнають в повному обсязі, про що надали суду відповідні заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачами позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

До внесення змін до названої норми кодексу Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок», статтею 125 Земельного кодексу було передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною першою ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), визначено, що право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), суб'єктами права власності на землю зокрема є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (ч. 2 ст. 83 ЗК України ).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч. 1 ст. 84 ЗК України ).

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, на земельну ділянку за номером згідно схеми поділу ділянок при паюванні АДРЕСА_1, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI) не виникло право приватної власності, оскільки сертифікат на право власності на землю серії ВН № 0184406 площею 2,26 за (умовні гектари) ОСОБА_4 не отримала, оскільки вказаний сертифікат, за інформацією відділу Держземагенства у Літинському районі, знаходиться у відділі Держземагенства.

За таких обставин, право власності у встановленому законом порядку на виділену земельну ділянку під зазначеним номером ОСОБА_4 не оформила, не виготовила та не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, а спадкоємці у встановленому законом порядку спадщину не отримали.

Отже, виходячи з положень ст. 125 Земельного кодексу України, право приватної власності на вказані земельні ділянки не виникло, у громадян виникло право власності лише на земельний пай в умовних кадастрових гектарах. Таким чином, спадщина на конкретні земельні ділянки після смерті громадян не відкрита, а відтак вони не можуть бути об'єктом договору на управління спадковим майном, що є предметом спору, а відносяться до невитребуваних земельних ділянок.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно довідки Микулинецької сільської ради від 15.01.2014 року земельна ділянка за АДРЕСА_1, а тому, виходячи зі змісту ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та відповідно до ст. п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, перебуває у віданні Літинської районної державної адміністрації Вінницької області.

Отже Микулинецька сільська рада укладаючи з відповідачем спірний договір на управління спадщиною не мала права розпоряджатися цією земельною ділянкою на свій розсуд, крім того, спадщина стосовно цієї земельною ділянки не відкрита, а тому договір на управління спадщиною від 20.03.2013р. не відповідає законодавству в частині передачі приватному підприємству «ПултАгро-РИТМ» в управління земельної ділянки за номером згідно схеми поділу ділянок при паюванні АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1285 Цивільного кодексу України, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, в разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управлянні спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З урахуванням наведеного, оспорюваний договір на управління спадщиною від 20.03.2013 року укладений між Микулинецькою сільською радою та приватним підприємством «ПултАгро-РИТМ» слід визнати недійсним в частині передачі приватному підприємству «ПултАгро-РИТМ» в управління земельної ділянки за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні АДРЕСА_1.

Щодо вимоги про повернення Літинській районній державній адміністрації земельної ділянки площею 3,4030 за номером АДРЕСА_1, суд не вбачає правових підстав для її задоволення, оскільки дана вимога не узгоджується з приписами ст. 216 Цивільного кодексу України за якою, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З урахуванням встановлених обставин, в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 4.6 Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З урахуванням цього, судовий збір стягується за результатами розгляду справи пропорційно задоволеним вимогам як з позивача так й з відповідачів в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір на управління спадщиною, укладений 20 березня 2013 року між Микулинецькою сільською радою та приватним підприємством «ПултАгро-РИТМ» в частині передачі приватному підприємству «ПултАгро-РИТМ» в управління земельної ділянки за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні АДРЕСА_1.

3. В позові в частині зобов'язання приватного підприємства «ПултАгро-РИТМ» повернути Літинській районній державній адміністрації Літинського району земельну ділянку площею 3,4030 га за номером АДРЕСА_1 відмовити.

4. Стягнути з Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області (вул.. Малиновського, 17, с. Микулинці, Літинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326431) до державного бюджету 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з приватного підприємства «ПултАгро-РИТМ» (с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37262093) до державного бюджету 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Літинської районної державної адміністрації (вул.. Леніна, 7, смт. Літин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084718) до державного бюджету 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.05.2014р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи