Постанова

від 28.05.2014 по справі 903/1463/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа № 903/1463/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність в справі

відповідача 1 - ОСОБА_2, довіреність в справі, ОСОБА_3, директор

відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Скорпіон ФрейтВ»

на рішення господарського суду Волинської області від 03.02.14 р.

у справі № 903/1463/13 (суддя Сур'як О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВестАвтоТрейдВ»

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю В«Скорпіон ФрейтВ»

до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 37907,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.02.2014 року по справі №903/1463/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВестАвтоТрейдВ» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Скорпіон ФрейтВ» (далі - відповідач 1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач 2) про стягнення 37907,50 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіон Фрейт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд" 36334,55грн. (з них: 35636,00 грн. боргу, 698,55 грн. 3% річних), а також 1697,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіон Фрейт" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд" 500,00 грн. боргу, а також 23,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу припинено.

В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до ст. 929 ЦК України, ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Окрім того, згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Cуд першої інстанції встановив, що на день розгляду спору заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіон Фрейт" склала 36 136 грн., вона не погашена та не оспорена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Рішенням господарського суду провадження у справі в частині стягнення 1000 грн. боргу припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки, відповідно до платіжного доручення №24 від 28.01.2014р. відповідач 1, під час розгляду справи у суді, перерахував позивачу 1000 грн.

Керуючись ст.554 ЦК України, з відповідача 1 та відповідача 2 стягнуто солідарно 500 грн.

Згідно ст.49 ГПК України сплата судового збору покладена на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорпіон Фрейт" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково і стягнути з відповідача 1 на користь позивача 31 000,00 грн.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що з оскаржуваного рішення та матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 не знав про судовий спір, оскільки судом першої інстанції не було вжито достатніх заходів для повідомлення апелянта про розгляд судової справи. Таким чином, було порушено право відповідача на участь у судовому засіданні.

Окрім того, скаржник вказує на те, що господарський суд припинив провадження в частині стягнення суми в розмірі 1 000 грн., але залишив поза увагою інші платежі, які здійснив відповідач на виконання Договору (26.09.2013 р. - 1000 грн., 05.12.2013 р. - 1000 грн., 28.01.2014 р. - 1000 грн., 26.02.2014 р. - 1000 грн.), що підтверджуються платіжними дорученнями. Скаржник зазначає, що позивач приховав від суду наявність таких платежів.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин» (далі - Закон), розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Скаржник вважає, що норми Закону не були застосовані господарським судом, оскільки встановлення пені у розмірі 100 євро за день йому суперечить.

Також, скаржник заперечує, що договір поруки є трьохстороннім правочином, як вказується в рішенні суду, оскільки вказаний договір укладений без відома відповідача 1, не містить реквізитів та підпису відповідача 1. Окрім того, вказує, що договір поруки фактично не забезпечує виконання зобов'язань за основним договором, оскільки поручитель несе відповідальність лише у межах 500 грн., саме тому цей договір має фіктивний характер.

У письмовому відзиві від 14.05.2014р. на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві, і підлягає лише зміні в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Скорпіон ФрейтВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВестАвтоТрейдВ» 1000,00 грн. основної суми боргу.

Представники відповідача в судовому засіданні 28.05.2014 р. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції від 03.02.2014р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу, 3136,00 грн. штрафу за простій, 698,55грн. 3% річних та солідарного стягнення боргу в сумі 500,00 грн. , а тому просять його в цій частині скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2014 р. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 03.02.2014р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить його змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Скорпіон ФрейтВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВестАвтоТрейдВ» 1000,00 грн. основної суми боргу та 500 грн. солідарного стягнення, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання 28.05.2014 р. не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача 2, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача 2 та за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скорпіон Фрейт" (далі - Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд" (далі - Перевізник) укладений Договір №11/13 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування (далі - Договір) (а.с.9-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору, останній регулює взаємини сторін при виконанні перевізником доручень експедитора по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги.

Вартість транспортних послуг вказується в заявці (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1.5. Договору, Перевізник зобов'язаний доставити вантаж в пункт доставки в термін вказаний в заявці, забезпечуючи його цілісність і збереження з моменту затвердження для перевезення, і до моменту видачі одержувачеві.

Пунктами 3.2.2. Договору передбачено, що Експедитор повинен забезпечити до прибуття автотранспорту під завантаження готовність вантажу для перевезення; забезпечити завантаження (розвантаження) вантажу, своєчасне і повне оформлення в установленому порядку товарно-транспортних, митних і інших вантажосупровідних документів протягом нормативного часу.

Згідно п. 3.2.8. Договору, Експедитор повинен організовувати розвантажувально-вантажні роботи і оформлення документів на прийом вантажу до перевезення і його здачу не більше, ніж: за - 48 годин на завантаження/замитнення і 48 годин на розмитнення/розвантаження (за винятком вихідних і святкових днів, якщо автомобіль був поданий не менше, ніж за 36 годин до початку таких).

Відповідно до п. 4.1. Договору, Експедитор оплачує рахунки Перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 10 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, СМR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлене в заявці.

Експедитор оплачує Перевізникові додатково у випадку порушення термінів, вказаних в п. 3.2.8 штраф за простій автомобіля на завантаженні/замитненні, розмитненні/розвантаженні в розмірі 50 Євро (по курсу НБУ) - на території України і 100 Євро (по курсу НБУ) на території інших країн за кожну повну добу простою (п. 4.2. Договору).

Пунктом 2.4. Договору визначено, що конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в заявці є невід'ємною частиною даного договору. Умови, що зазначені в заявці мають переважну силу від цього договору.

Заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №02 від 14.02.2013р. (далі - заявка) встановлено: маршрут Польща-Україна, вантаж - метал листовий корабельний, вагою 20,505 кг; дата завантаження - 18.02.2013 р.; дата доставки - 22.02.2013 р.; особливі умови при перевезенні - простої (24 години на території Європи та 72 години на території України); марка автомобільного транспорту, державні номери - Mercedes-Benz АС0089АІ/АС9430ХХ; сума оплати - 35 000 грн. Оплата здійснюється протягом 15 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, СМR-накладної з відміткою про отримання вантажу,

Також, заявкою визначені додаткові умови за запізнення на завантаження та розвантаження - штраф 100 євро за добу, більше 3-х діб - 150 євро за добу (а.с.11).

На виконання умов договору та заявки позивач надав послуги з перевезення вантажу, а саме надав ТОВ В«Скорпіон ФрейтВ» автомобіль НОМЕР_1/АС4690ХХ для здійснення міжнародного перевезення вантажу (метал листовий корабельний, вага 20,505кг.) маршрутом Сосновец (ОСОБА_2) - Керч (Україна), дата завантаження 18.02.2013р., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №В-00000054 від 19.02.2013р., який підписаний позивачем та відповідачем 1 (а.с.14).

Також, позивачем згідно договору та заявки 16.04.2013 р. надіслано відповідачу рахунок-фактура №В-00000047 від 27.02.2013р. та рахунок-фактура №В-00000048 від 27.02.2013р., які отримані останнім 18.04.2013р, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4302506607010 (а.с. 20).

Однак, відповідач 1 свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги з перевезення вантажу та завантаження вантажу у встановлені в заявці строки належним чином та в повному обсязі не виконав.

Так, згідно заявки завантаження мало відбутись 18.02.2013 р., однак завантажили автомобіль позивача лише 19.02.2013р. - на першому місці, а на другому місці завантаження автомобіля відбулось 22.02.2013р., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR А№089762 та А№162958, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні (а.с.12-а.с.133).

Відтак, відповідно до умов договору та заявки понаднормативний простій на завантаженні складає три дні.

14.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд" (далі - Кредитор), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скорпіон Фрейт" (далі - Боржник) укладено Договір поруки №14/02/13 (а.с.18-а.с.19).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язується перед Кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань Боржником, по проведенню розрахунків за виконані роботи згідно договору №11/13 від 11.02.2013 р. про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування та заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №02 від 14.02.2013 р. в розмірі 500 грн.

У випадку невиконання Боржником своїх обов'язків перед Кредитором по оплаті заборгованості згідно договору №11/13 від 11.02.2013 р. та заявки №02 від 14.02.2013 р., останній має право звернутись до Поручителя з вимогою про виконання Поручителем зобов'язань Боржника по оплаті зазначеної заборгованості, а Поручитель зобов'язується виконати за Боржника його зобов'язання перед Кредитором, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Кредитора суми заборгованості (п.2.1).

Строк дії договору поруки - до 14.02.2015 р. (п.3.1).

Договір поруки скріплений печатками та підписами директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

У зв'язку з наведеним, позивач - ТОВ В«ОСОБА_5 ТрейдВ» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 1 - ТОВ В«Скорпіон ФрейтВ» 40 805,24грн., з них: 36636 грн. основного боргу за надані послуги згідно договору №11/13 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування від 11.02.2013р., 673грн. - 3% річних та 2996грн. пені, а також стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 500грн. заборгованості.

31.01.2014 р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 1 - 36636грн. основного боргу та 771,50грн. 3% річних за період з 15.05.2013р. по 15.01.2014р., всього 37407,50грн., а також стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 - 500грн. заборгованості (а.с.40).

За приписами ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про зменшення позовних вимог подана до прийняття рішення, відповідає вимогам ст.22 ГПК України, а тому прийнята судом першої інстанції.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір №11/13 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування від 11.02.2013р.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві (Швейцарія), до якої Україна приєдналась Законом від 01.08.2006 (далі - Конвенція).

Статтею 307 ГК України, зокрема, встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).

За приписами ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Конвенцією встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Згідно статей 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, і є підтвердженням прийняття вантажу перевізником.

За приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач виконав свої зобов'язання згідно договору та заявки, надав послуги з перевезення вантажу, а саме надав ТОВ В«Скорпіон ФрейтВ» автомобіль НОМЕР_1/АС4690ХХ для здійснення міжнародного перевезення вантажу (метал листовий корабельний, вага 20,505кг.) маршрутом Сосновец (ОСОБА_2) - Керч (Україна), що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №В-00000054 від 19.02.2013р., який підписаний позивачем та відповідачем 1 (а.с.14).

Крім того, позивачем надіслано відповідачу рахунок-фактура №В-00000047 від 27.02.2013р. та рахунок-фактура №В-00000048 від 27.02.2013р., які отримані останнім 18.04.2013р, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4302506607010 (а.с.20), що і не оспорюється відповідачем 1.

Відповідно до заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №02 від 14.02.2013р., акту №В-00000054 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.02.2013р. та рахунку-фактури №В-00000047 від 27.02.2013р. загальна вартість робіт становить 35000грн., яку відповідач 1 повинен був сплатити до 15.05.2013 р. включно.

Однак, відповідач не надав господарському суду належних доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо оплати за надані послуги з перевезення.

Згідно платіжних доручень №268 від 26.09.2013р. та №340 від 05.12.2013р. відповідачем 1 здійснено проплату згідно договору перевезення в сумі 2000,00 грн. (а.с.96,а.с.97).

Отже, на день пред'явлення позову заборгованість відповідача 1 перед позивачем за надані послуги згідно договору №11/13 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування від 11.02.2013р. та заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №02 від 14.02.2013р. становила 33 000,00грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем 1 здійснено проплату згідно договору №11/13 від 11.02.2013р. та заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №02 від 14.02.2013р. в сумі 1000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №24 від 28.01.2014р. (а.с.99), у зв'язку з чим місцевим судом припинено провадження у справі в частині стягнення 1000грн. основного боргу, з чим погоджується судова колегія.

Таким чином, на момент прийняття рішення судом першої інстанції заборгованість відповідача 1 перед позивачем становила 32 000,00грн..

Однак, судом першої інстанції прийняте рішення про стягнення з відповідача 1 на користь позивача основного боргу за договором №11/13 від 11.02.2013р. в сумі 32 500,00грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення основного боргу в сумі 32 500,00грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача 1 на користь позивача основного боргу в сумі 32 000,00грн..

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

В порядку ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, ч. 1 ст. 230 ГК України та п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Експедитор оплачує Перевізникові додатково у випадку порушення термінів, вказаних в п. 3.2.8 штраф за простій автомобіля на завантаженні/замитненні, розмитненні/розвантаженні в розмірі 50 Євро (по курсу НБУ) - на території України і 100 Євро (по курсу НБУ) на території інших країн за кожну повну добу простою.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в заявці є невід'ємною частиною даного договору. Умови, що зазначені в заявці мають переважну силу від цього договору.

Заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №02 від 14.02.2013р. визначені додаткові умови за запізнення на завантаження та розвантаження - штраф 100 євро за добу, більше 3-х діб - 150 євро за добу (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль перевізника приїхав на перше місце завантаження згідно заявки 18.02.2013р., але завантажили його лише 19.02.2013р. На другому місці завантаження автомобіль завантажили 22.02.2013р.

Отже, відповідно до умов договору та заявки понаднормативний простій на завантаженні складає три дні.

Згідно офіційного курсу ЄВРО за 2013 р., станом на 19.02.2013р., 20.02.2013р. та 21.02.2013р. розмір останнього складав 1067, 2254 грн., 1066,9856 грн. та 1068,6641 грн. Таким чином, штрафні санкції за простій складають 3202,88 грн.

Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення штраф в меншому розмірі в розмірі 3136, 00 грн., який обрахований станом на 27.02.2013р. згідно рахунку-фактури (а.с.16), то до стягнення підлягає саме такий розмір штрафу за невиконання відповідачем 1 зобов'язання щодо завантаження вантажу 18.02.2013 р..

Поряд з цим, щодо твердження скаржника що стягнення з відповідача завищеної суми неустойки, а саме пені, то судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає штраф в якості неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня визначена як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, принципова різниця між штрафом і пенею полягає в тому, що пеня стосується виключно грошового зобов'язання та сплачується за кожний день прострочення виконання зобов'язання, у той час як штраф стосується будь-якого зобов'язання і може сплачуватися одноразово за кожний факт невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання негрошового зобов'язання (порушення строків завантаження вантажу), що виключає можливість застосування у даному випадку такої штрафної санкції як пеня, оскільки остання застосовується, як зазначалось вище, лише у випадку невиконання грошового зобов'язання.

Отже, посилання скаржника на необхідність застосування статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин" апеляційним судом до уваги не приймаються.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1 штрафу за простій в розмірі 3136,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами ст. 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування трьох процентів річних виступає самостійним передбаченим законом способом захисту майнового права кредитора та має іншу правову природу ніж господарські санкції у вигляді штрафу та пені. При цьому, підстав для зменшення розміру чи звільнення боржника від сплати річних та інфляційних, заявлених до стягнення кредитором з боржника чинним законодавством не передбачено.

Позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення за період з 15.05.2013р. по 26.09.2013р. 374,50грн. 3% річних, за період з 27.09.2013р. по 15.01.2014р. - 397грн. 3% річних, всього 771,50грн..

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що до стягнення підлягає 698,55грн. 3% річних (з суми боргу 35000грн. з 15.05.2013р. по 26.09.2013р. - 388,36грн.; з суми боргу 34000грн. з 27.09.2013р. по 15.01.2014р. - 310,19грн.), в стягненні 72,95грн. 3% річних необхідно відмовити в зв'язку з помилкою в розрахунку.

Колегія суддів, перевіривши та зробивши новий розрахунок 3% річних, вважає правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягає до стягнення розмір 3% річних в сумі 700,59 грн.: з 16.05.13р. по 25.09.13 з суми боргу 35000,00грн. - 388,36грн.; з 26.09.13р. по 0412.13р. з суми боргу 34000,00грн. - 198,41грн.; з 05.12.13р. по 15.01.14р. з суми боргу 33000,00грн. - 113,82грн., в стягненні 70,91грн. 3% річних необхідно відмовити.

Згідно зі статтями 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Якщо правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, такий є нікчемним.

14.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд» (далі - Кредитор), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скорпіон Фрейт» (далі - Боржник) укладено Договір поруки №14/02/13.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язується перед Кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань Боржником, по проведенню розрахунків за виконані роботи згідно договору №11/13 від 11.02.2013 р. про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування та заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №02 від 14.02.2013 р. в розмірі 500 грн.

У випадку невиконання Боржником своїх обов'язків перед Кредитором по оплаті заборгованості згідно договору №11/13 від 11.02.2013 р. та заявки №02 від 14.02.2013 р., останній має право звернутись до Поручителя з вимогою про виконання Поручителем зобов'язань Боржника по оплаті зазначеної заборгованості, а Поручитель зобов'язується виконати за Боржника його зобов'язання перед Кредитором, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Кредитора суми заборгованості (п.2.1).

Строк дії договору поруки - до 14.02.2015 р. (п.3.1).

Договір поруки скріплений печатками та підписами директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВестАвтоТрейд" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

За приписами частини 1 та 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, у зв'язку із неналежним виконанням позивачем (боржником) свого зобов'язання щодо оплати послуг за договором перевезення згідно чинного законодавства та діючого договору поруки з з відповідача 1 та відповідача 2 необхідно стягнути солідарно 500грн. боргу.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно 500грн. боргу.

З урахуванням вищевикладених встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, надавши юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 03.02.2014 року по справі №903/1463/13 підлягає зміні в частині стягнення в 35 636 грн., 3% річних в сумі 698,55 грн. та судового збору з прийняттям в цій частині нового рішення, яким стягнути з ТОВ "Скорпіон Фрейт" основний борг в сумі 32 000 грн., 700,59 грн. 3% річних, штрафних санкцій в сумі 3136 грн. та судовий збір в сумі 1682,82 грн., в решті рішення слід залишити без змін.

У зв'язку із частковою зміною рішення суду першої інстанції від 03.02.2014 року та прийняттям судовою колегією в цій частині нового судового рішення по справі №903/1463/13, відповідно до ст. 49 ГПК України здійснено перерозподіл судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Скорпіон ФрейтВ» задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 03.02.2014 року по справі №903/1463/13 в частині стягнення в 35 636 грн., 3% річних в сумі 698,55 грн. та судового збору скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення: "Стягнути з ТОВ "Скорпіон Фрейт" (03083, м.Київ, вул.Червонопрапорна, 46, код ЄДРПОУ 36482551) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«ВестАвтоТрейдВ» (43000, м.Луцьк, вул.Вахтангова, 2-а, код ЄДРПОУ 36407488) основний борг в сумі 32 000 грн., 700,59 грн. 3% річних, штрафних санкцій в сумі 3136 грн. та судовий збір в сумі 1682,82 грн.".

В решті рішення залишити без змін.

2. Стягнути з позивача ТОВ "ВестАвтоТрейд" (43000, м.Луцьк, вул.Вахтангова, 2-а, код ЄДРПОУ 36407488) на користь ТОВ "Скорпіон Фрейт" (03083, м.Київ, вул.Червонопрапорна, 46, код ЄДРПОУ 36482551) судовий збір в сумі 20,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

3. Доручити видачу наказів господарському суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.