Рішення

від 20.05.2014 по справі 914/1482/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 р. Справа № 914/1482/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Н.Фартушку розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна фірма «Колорит Прес", м. Запоріжжя;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Трускавець, Львівська область;

про: стягнення 49 310 грн. 67 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Бубнова Л.С. - представник на підставі довіреності б/н від 16.05.2014 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 25.04.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна фірма «Колорит Прес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 49 310 грн. 67 коп. Розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

У судовому засіданні 20.05.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду виконав. Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив, клопотань не подавав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 20.05.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суть спору. Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна фірма «Колорит Прес" (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік" (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 49 310 грн. 67 коп. заборгованості, з яких 46 570 грн. основного боргу, 1 969 грн. 60 коп. пені, 317 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 453 грн. 67 коп. 3 % річних.

Підставою своїх вимог позивач називає неналежне виконання відповідачем умов договору поставки, укладеного між сторонами 17.01.2013 року, а саме в частині оплати отриманого товару.

Відповідач, належним чином повідомлений про порушення провадження у справі, про час і місце розгляду справи, явки представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, доказів спростування боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 17.01.2013 року сторони уклали договір поставки № 001-13 (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1 якого, постачальник постачає і передає у власність покупця, а останній приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товарно-супровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору. Відповідач надає замовлення постачальнику на підставі прайс-листів, в яких наведено список товарів, їхня ціна, асортимент.

Пунктом 2 договору сторони визначили строки та умови поставок. Зокрема, постачальник зобов'язався постачати товари вчасно та згідно із замовленням, у відповідній кількості та належній якості у наступні строки: в робочі дні з 8:00 до 15:00 год.

Згідно з п. 3.1 договору відповідач здійснює оплату вартості товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі (видатковій накладній) протягом 45 календарних днів.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме рахунками-фактурами № СФ-00405 від 18.09.2013 року на суму 1 360 грн., № СФ-00413 від 20.09.2013 року на суму 280 грн., № СФ-00422 від 01.10.2013 року на суму 270 грн., № СФ-00412 від 19.09.2013 року на суму 10 814 грн., № СФ-00469 від 25.10.2013 року на суму 14 905 грн., № СФ-00501 від 19.11.2013 року на суму 6 593 грн., № СФ-00388 від 05.09.2013 року на суму 14 535 грн., а також видатковими накладними № РН-32 вiд 18.09.2013 року на суму 1 360 грн., № РН-39 вiд 20.09.2013 року на суму 280 грн., № РН-06 вiд 01.10.2013 року на суму 270грн., № РН-23 вiд 11.10.2013 року на суму 10 814 грн., № РН-14 вiд 08.11.2013 року на суму 14 905 грн., № РН-35 вiд 20.12.2013 року на суму 6 593 грн., № РН-19 вiд 11.09.2013 року на суму 14 535 грн., копії яких долучені до позовної заяви, позивач поставив відповідачу товар на суму 49 117 грн. 00 коп.

Обов'язок по оплаті отриманого товару покупець виконав частково, оплативши лише 3 641 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 186 від 06.03.2014 року на суму 1 641 грн. та № 97 від 21.02.2014 року на суму 2 000 грн. Копії вказаних документів знаходяться в матеріалах справи. Відтак станом на момент подання позову несплаченою залишилась сума 45 476 грн. 00 коп.

З метою досудового порядку врегулювання спору позивач направляв відповідачу (вих. № 07 від 05.03.2014 року) претензію з вимогою погасити заборгованість, що виникла внаслідок неоплати поставленого товару, копія якої з доказами надіслання та отримання (06.03.2014 року) відповідачем знаходяться в матеріалах справи.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Сторони, уклавши договір поставки, визначили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, сторони визначили, що відповідач за умови виконання постачальником усіх вимог договору здійснює оплату вартості товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі (видатковій накладній) протягом 45 календарних днів. Платіжне зобов'язання вважається виконаним після списання коштів з рахунку відповідача. Відповідно до п. 3.3 покупець зобов'язався вчасно проводити розрахунки за товари. Постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари до складу покупця із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством, умовам замовлення, цього договору (п. 2.8 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи встановлено належне виконання постачальником своїх обов'язків. Жодних зауважень до поставленого товару та супровідних документів покупець не пред'являв, що не давало підстав для відстрочки оплати. Відтак, враховуючи дату поставки (зазначену в накладних), відповідач протягом 45 днів повинен був розраховуватись за отриманий товар.

Згідно з платіжними дорученнями № 186 від 06.03.2014 року та № 97 від 21.02.2014 року відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково на суму 3 641 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 45 476 грн. 00 коп., а не 46 570 грн., як зазначив позивач.

Наявність заборгованості в зазначеному розмірі підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними і платіжними дорученнями, описаними вище, та не спростована відповідачем. Відтак, суд вбачає достатні підстави для захисту права позивача на отримання коштів за поставлений товар шляхом стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 45 476 грн. 00 коп.

Стосовно позовної вимоги в частині стягнення пені за неналежне виконання обов'язків відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором (пп. 4.4.1) сторони встановили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених пп. 3.1 договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Здійснивши перерахунок суми пені у відповідності до вимог законодавства, встановивши момент прострочення по кожній видатковій накладній, врахувавши рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, зазначені в п. 1.7 Постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору), судом отримано суму інфляційних втрат у більшому, ніж зазначно позивачем, розмірі. Однак, суд не може виходити за межі заявлених вимог, відтак задоволенню підлягає вимога про стягнення пені в розмірі 1 969 грн. 60 коп.

Як вказано позивачем, ст. 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі даного положення та умов договору позивач заявляє до стягнення з відповідача 317 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 453 грн. 67 коп. 3 % річних. Розглядаючи наведені вимоги, суд звертає увагу на наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само, як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Перевіривши правильність підстав і порядку нарахування 3 % річних, суд вважає їх правомірними, порахованими математично правильно, а вимогу про їх стягнення - такою, що підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (82200, Львівська обл., місто Трускавець, вул. Стебницька, будинок 73, код ЄДРПОУ 19096149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна фірма «Колорит Прес" (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Волгоградська, будинок 27, код ЄДРПОУ 32756151) 45 476 грн. 00 коп. основного боргу, 1 969 грн. 60 коп. пені, 317 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 453 грн. 67 коп. 3 % річних, 1 790 грн. 46 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 1 094 грн. 00 коп. основного боргу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 26.05.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.