Рішення

від 12.05.2014 по справі 296/542/14-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/542/14-ц

2/296/1131/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

Судді - Адамовича О.Й.,

За участю секретаря судового засідання - Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ЕКО" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ЕКО" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 29908,28 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 1304,11 грн. та моральної шкоди в сумі 4000,00 грн.

Згідно заяви від 26.03.2014 року позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ЕКО" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 36028,44 грн. (а.с.50,51).

Крім того, згідно заяви від 16.04.2014 року позивач зменшив до 1092,54 грн. позовні вимоги щодо стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати (а.с. 73).

Відповідно до п.2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 15.05.2009 року був прийнятий на роботу водієм у товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ-ЕКО». 10.08.2011 року звільнився з роботи за згодою сторін. На день звільнення з роботи товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ-ЕКО» не в повній мірі виплатило йому заробітну плату за святкові та надурочні години роботи за період з 15 травня 2010 року по 10 серпня 2011 року в розмірі 12032,51 грн. В серпні місяці 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ЕКО" остаточно розрахувалося по заробітній платі, однак, не виплатило компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997року №1427 та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001року №159, а також середній заробіток за час затримки розрахунку.

В судове засідання представник позивача не з'явилися, 12.05.2014 року подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач у своїх письмових запереченнях від 20.02.2014р. позов не визнав, вказав на пропуск позивачем визначеного статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с. 24,25).

В подальшому, в клопотанні від 09.04.2014р. (а.с. 55) та в поясненнях наданих в судових засіданнях представники відповідача визнали позов частково, а саме в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, однак не погодилися щодо нарахованої позивачем суми, оскільки у структуру суми заробітної плати за два останні повні місяці роботи (червень, липень 2012р.) входили суми компенсації невикористаної відпустки, яка не має враховуватися при розрахунку середнього заробітку.

Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати, то представники відповідача вказали, що виходячи з розрахунку (перерахунку) святкових, надурочних годин зробленого позивачу за період роботи з 15.05.2009р. по 10.08.2011р., колишнім керівником та головним бухгалтером товариства не було враховано, що з даних виплат потрібно було утримати єдиний соціальний внесок та податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 1846,92грн. Таким чином, позивач при розрахунку отримав 12032грн. 51коп. з яких невиплачена заробітна плата за святкові та надурочні становить 10185,59грн. Тобто, позивач при розрахунку отримав надлишково 1846,92грн. і саме в цю суму входить компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати.

З метою надання доказів в підтвердження зазначених вище обставин, в судовому засіданні 16.04.2014р. оголошувалась перерва, а після перерви, у зв'язку з неявкою представника відповідача та виходячи з поданого клопотання від 16.04.2015р. (а.с. 77) розгляд справи було відкладено на 12.05.2014р. Проте, в дане судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив, розгорнутого розрахунку проведених позивачу виплат з підтверджуючими первинними документами відповідачем надано не було.

Враховуючи, що відповідач належними чином був повідомлений про судове засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 83), причини неявки суд не повідомив, зважаючи на використану сторонами можливість участі в розгляді справи та в наданні доказів в підтвердження своїх вимог та заперечень, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, за наявними в матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом №16-К від 15.05.2009 року позивач був прийнятий на роботу водієм до ТОВ «СВІТ-ЕКО» (а.с.5).

Наказом №40-К від 10.08.2011 року позивач звільнений з посади за згодою сторін (а.с.5).

В день звільнення відповідач не здійснив виплату належних позивачу сум. Дана обставина підтверджується наказом № 28-К від 19.06.2012 року «Про порядок проведення виплати та нарахування святкових, надурочних, нічних годин звільненим працівникам», яким виплату заборгованості розподілено здійснити в три етапи: 1-й етап до 25.07.2012 року, 2-й етап до 25.08.2012 року та 3-й етап до 25.09.2012 року (а.с.10); розрахунковим листом по заробітній платі за червень 2012 року (а.с.9) та перерахунком святкових, надурочних годин за період роботи з 15.05.2009 року по 10.08.2011 року (а.с.8).

Зокрема, судом встановлено, що станом на червень місяць 2012 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 12032,51грн.

Згідно довідки від 28.02.2014р. №259 (а.с. 39) остаточний розрахунок з позивачем було проведено 10.08.2012 року. Дана обставина також визнана представниками сторін в судовому засіданні.

Відповідно до статті ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективним договором.

Відповідно до вимог ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відповідно до вимог ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розмір середньої заробітної плати розраховується у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 p. № 100.

Виходячи з заяви про збільшення позовних вимог, здійснюючи розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку позивач виходив з довідки відповідача від 28.02.2014р. №258 (а.с. 38) про розмір заробітної плати та з довідки від 28.02.2014р. №259 (а.с. 39) про остаточний розрахунок.

З довідки від 28.02.2014р. №258 вбачається, що заробітна плата позивача за останні два повні робочі місяці перед звільненням становила: у червні місяці 2011р. 2359,29 грн.; у липні місяці 2011р. 3502,67 грн., що в сумі становить 5861,96 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки становитиме: 2359,29 грн. (заробітна плата позивача за червень 2011 року) + 3502,67 грн. (заробітна плата позивача за липень 2011 року ) : 41 робочий день (19 робочих днів за червень 2011 року та 22 робочі дні за липень 2011 року ) = 142 грн. 97 коп. (середній заробіток за день). Період не виплати належної заробітної плати з 10.08.2011 року по 10.08.2012 року становить 252 днів. Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 36028,44 грн. (142,97 грн.- середньоденна заробітна плата позивача * 252 робочі дні = 36028,44 грн.).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050 (далі за текстом - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно ст. 2 Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст. 6. Закону, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян. Згідно зі ст. 7 Закону, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Згідно ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ЕКО" слід стягнути на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 1092,54 грн. При визначенні суми компенсації суд враховує розрахунок наведені позивачем (а.с. 74-76), який здійснений на підставі уточненого відповідачем перерахунку святкових, надурочних годин водія ОСОБА_1 за період роботи з 15.05.2009р. по 10.08.2011р. (а.с. 63), тобто за виключенням сум податків та внесків.

Оскільки, виходячи з положень ст. 2 Закону України "Про оплату праці", п. 2.2.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомтатом України від 13.01.2004р. №5 та Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013р. №1-18/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є складовою належної працівнику заробітної плати, і стягнення якої не обмежується строками звернення, суд вважає обгрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, що в сумі становить 36028,44 грн.

Суд при розрахунку суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку бере до уваги, що відповідач не надав у встановлено частиною 1 статтею 131 порядку докази на підтвердження структури заробітної плати, зокрема включення у заробітну плату за червень та липень місяці 2011 року компенсації невикористаної частини відпустки.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача (пояснення а.с. 61,62) про виплату в 2012 році позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки невідповідність встановлених в результаті перевірки Територіальною державною інспекцією з питань праці кількості відпрацьованих понад нормово робочих днів кількості днів, встановлених самим відповідачем, не може свідчити про відшкодування компенсації, крім того в підтвердження своїх доводів відповідачем не було надано жодного первинного документа.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних і моральних страждань, з урахуваннями у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000 гривень суд вважає, що факт порушення прав позивача при звільненні доведений і дане призвело до моральних страждань позивача. Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним та з урахуванням всіх зазначених позивачем обставин визначає його у розмірі 300 гривень, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. В стягненні решти суми моральної шкоди слід відмовити.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позов є обґрунтованим частково, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 36028,44грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, 1092,54грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та 300грн. моральної шкоди, всього 37420,98грн.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 374грн. 20коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 30, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ЕКО" (код ЄДРПОУ 34736053, адреса: 10001, м. Житомир, вул. Баранова,77) на користь ОСОБА_1:

- середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 36028,44 грн.;

- компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 1092,54 грн.

- моральну шкоду в сумі 300 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ЕКО" (код ЄДРПОУ 34736053, адреса: 10001, м. Житомир, вул. Баранова,77) на користь держави судовий збір в розмірі 374,20грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Й. Адамович