Рішення

від 26.05.2014 по справі 477/1500/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №477/1500/13-ц 26.05.2014 26.05.2014 26.05.2014

Головуючий першої інстанції: Козаченко Р.В.

Категорія 34 Суддя-доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2014 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В.,

Буренкової К.О.

із секретарем судового засідання: Свіщуком О.В.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_3 та представника відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 6 грудня 2013 року, постановлене за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних та моральних збитків

в с т а н о в и л а :

В червні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовною заявою вимоги якої збільшені в судовому засіданні, до ОСОБА_6 уточнивши про стягнення матеріальних та моральних збитків.

Позивачка зазначала, що вона є власницею земельної ділянки площею 25 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Партизанської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, однак відповідачка в лютому 2013 року самовільно захопила вказану земельну ділянку та засіяла сільгоспкультурами, чим завдала їй збитків на суму 20628 грн., а також 12 750 грн. недоотриманих доходів, та 2000 грн. моральної шкоди, які позивачка просила стягнути на свою користь.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 6 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_5 просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального та матеріального права, допустив неповноту встановлення обставин справи, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, і таке встановлено судом, позивачка ОСОБА_5 є власницею земельної ділянки загальною площею 25 га, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Партизанської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області на підставі державного акту серії МК № 099606 від 19 жовтня 2004 року (а.с. 4).

Позивачка зазначає, що з лютого 2013 року відповідачка ОСОБА_6 самовільно використовує вказану земельну ділянку. Факт використання вказаної земельної ділянки відповідачка не спростовує про що, вказує в непоодиноких своїх скаргах до правоохоронних органів, зазначаючи лише про те, що таке використання мало місце за погодженням з позивачкою та на підставі укладеного між ними письмового договору, який з вини позивачки не було зареєстровано (а.с. 20-21, 23).

Проте, спірна земельна ділянка 29 травня 2013 року була обстежена державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області та встановлено, що ОСОБА_6 самовільно використовує земельну ділянку площею 25 га власником якої є ОСОБА_5 (а.с. 280).

Положень ст. 211 ЗК України, встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок.

З роз'яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року, вбачається, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної, зокрема, самовільним зайняттям земельної ділянки, відшкодовується в повному розмірі відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, в тому числі і доходи , які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної , а також шкода завдана майну фізичної особи або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі акту про самовільне зайняття відповідачкою земельної ділянки, та відповідно до положень «Методики визначення розміру шкоди , заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року (далі - Методика), уповноваженою особою, а саме державним інспектором, здійснено розрахунок збитків заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який становить 20628 грн. 30 коп. (а.с.283).

Також складено протокол про адміністративне правопорушення, який став підставою для притягнення ОСОБА_6 постановою від 29 травня 2013 року Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 53-1 КУпАП, а саме за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,25 га в межах території Партизанської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, яка є приватною власністю на підставі державного акту від 19 жовтня 2004 року чим заподіяно власнику шкоду на суму 20628 грн. 30 коп., в вигляді штрафу в сумі 187 грн. (а.с. 279-280).

Вирішуючи даний спір, та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що є доведеним факт використання спірної земельної ділянки відповідачкою в порушення вимог закону, тобто без оформлення письмового договору оренди земельної ділянки та відповідної його державної реєстрації, однак, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності оскаржена правопорушником, то правомірність нарахування збитків за вказаною Методикою є недоведеною, так як збитки слід нараховувати за нормами передбаченими Порядком відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитись. Так, вирішуючи клопотання представника відповідачки про зупинення провадження у даній справі до розгляду районним судом в адміністративному провадженні скарги на постанову про притягнення до адмінвідповідальності, суд в ухвалі від 25 вересня 2013 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку, дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення даного провадження, оскільки наявність збитків в разі самовільного використання земельної ділянки підлягають доведенню саме в порядку цивільного судочинства. За такого висновки суду викладені в рішенні про недоведеність правомірності нарахування збитків внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачкою, в зв'язку з оскарженням постанови про притягнення до адмінвідповідальності є суперечливими.

Також, в обґрунтування недоведеності правомірності нарахування збитків, тобто безпідставності їх нарахування до розгляду скарги на постанову про притягнення до адмінвідповідальності, районний суд послався на положення розділу 3 Методики. Однак в зазначених нормах передбачено, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди заподіяної в тому числі і фізичній особі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення , а саме: акт перевірки дотримання земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки. Таким чином, Методика не пов'язує нарахування збитків виключно з наявністю відповідної постанови.

До того ж, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишена без змін, в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акта обстеження земельної ділянки, визнання протиправним та скасування розрахунку розміру заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визнання протиправним та скасування припису щодо усунення порушень земельного законодавства відмовлено (а.с. 259-261, 291 - 294). Вказані рішення набрали законної сили.

Враховуючи наведені обставини, а також, що з клопотанням про зупинення апеляційного провадження у даній справі до розгляду позову щодо оскарження постанови про притягнення до адмінвідповідальності сторони не звертались, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 на даний час не скасована, колегія дійшла висновку, про доведеність вини відповідачки в здійсненні самовільного використання земельної ділянки площею 0, 25 га, яка належить на праві власності позивачці ОСОБА_5, що потягло за собою заподіяння тим самим шкоди в сумі 20628 грн. 30 коп.

Посилання представника відповідачки на наявність нерозглянутої скарги на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6, не впливає на наведені висновки суду, оскільки при наявності істотних обставин для справи, зацікавлена сторона не позбавлена права на їх доведення в порядку ст. 361 ЦПК України шляхом перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

За такого, оскаржуване рішення районного суду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_6 заподіяних збитків в сумі 20628 грн. 30 коп.

Вимоги позивачки ОСОБА_5 про стягнення на її користь також і 12750 грн. неодержаного доходу не підлягають задоволенню, оскільки зазначена розрахункова сума збитків саме і являє собою неотриманий дохід помножений на встановлений коефіцієнт (а.с. 283).

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, а також ст. 386 ЦК України внаслідок неправомірних дій відповідачки порушено право власності позивачки на земельну ділянку , чим заподіяно останній моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст.ст. 386, 1167 ЦК України, Враховуючи характер правопорушення, глибину душевних переживань їх тривалість, колегія вважає розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначити в сумі 500 грн. та стягнути вказану суму на користь позивачки.

Також з відповідачки підлягає стягненню на підставі та з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачкою при зверненні до суду (229,40 +114, 70) і при подачі апеляційної скарги ( 114, 70 + 114, 70) , всього в сумі 573 грн. 50 коп. також слід стягнути 114 грн. 62 коп. на користь держави недоплаченого судового збору при подачі позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 6 грудня 2013 року скасувати, по справі ухвалити нове рішення .

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_6 20628 грн. матеріальних збитків, 500 грн. моральної шкоди та 573 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 114 грн. 62 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: