Рішення

від 26.05.2014 по справі 905/1905/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2014 Справа № 905/1905/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кур'єр І" простягнення 4 950,00 грн. за участю представників:

від позивачане з'явились від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кур'єр І" суми боргу за договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 4 200,00 грн. та збитків у розмірі 750,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги, а також збитки у вигляді витрат на оплату правової допомоги.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань, відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про отримання рекомендованої поштової кореспонденції від 28.03.2014 та від 23.04.2014, які містяться в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвал суду та нез'явлення в судові засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кур'єр І" (замовник, відповідач) у вересні 2013 року звернулося до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (перевізник, позивач) з заявкою на здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.

У заявці сторонами погоджено маршрут перевезення, кількість та вид вантажу, ставку фрахту .

Позивачем у вересні 2013 року було надано відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажів, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А№ 288046, а також актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ш-00000213 від 18.09.2013 на суму 20 200,00 грн., який підписано представниками позивача та відповідача та скріплено печатками сторін без заперечень.

Позивачем виписано відповідачу рахунок-фактуру № Ш-00000241 від 18.09.2013 на оплату послуг, наданих відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ш-00000213 від 18.09.2013 на суму 20 200,00 грн.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі міжнародною товарно-транспортною накладною CMR A№288046, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ш-00000213 від 18.09.2013, підписаним відповідачем без зауважень.

Відповідачем не спростовано факту отримання від позивача послуг, зазначених в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ш-00000213 від 18.09.2013.

Проте, в порушення вимог законодавства, відповідач оплату за надані згідно вищезазначеного акту послуги здійснив частково у розмірі 16 000,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією банківської виписки від 11.10.2013, яка міститься в матеріалах справи.

Суд відзначає, що у призначенні платежу, перерахованого відповідачем на користь позивача, міститься посилання на рахунок-фактуру № Ш-00000241 від 18.09.2013. Наведене вказує на отримання відповідачем рахунку, а отже й про обізнаність останнього щодо обов'язку оплатити надані послуги саме відповідно до вказаного рахунку, та відсутність заперечень.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Тому, в даному випадку слід застосувати правила ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно положень якої строк оплати за надані послуги слід обчислювати через сім днів з дати пред'явлення вимоги щодо здійснення оплати послуг з перевезення.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 4 200,00 грн.

Вказану претензію позивач направив на адресу відповідача 25.02.2014, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, який містить календарний штемпель поштової установи, та чеком поштової установи.

Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за отримані послуги з перевезення вантажу настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за послуги, отримані відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ш-00000213 від 18.09.2013, відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги з перевезення вантажу у розмірі 4 200,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 750,00 грн., понесені позивачем внаслідок необхідності оплатити послуги з надання правової допомоги.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, витрати з оплати послуг адвоката не віднесені законом до збитків, а включені до складу судових витрат.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 та постанові Вищого господарського суду України № 05/248-09 від 13.04.2010.

Враховуючи викладене, правові підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в порядку відшкодування збитків відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем на підтвердження сплати судового збору було надано платіжне доручення № 371 від 17.03.2014 на суму 1 827,00 грн.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд відзначає, що позивачем не було заявлено до стягнення витрати на послуги адвоката в якості судових витрат, а витрати на правову допомогу були заявлені ним в якості збитків, у задоволенні яких судом уже відмовлено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кур'єр І" (84500, Донецька область, м. Артемівськ, пров. К. Лібкнехта, 8, ідентифікаційний код 37869036, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49017, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) грн. та судовий збір у розмірі 1 550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. 21 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 29.05.2014.

Суддя М.В. Сажнева