Рішення

від 27.05.2014 по справі 914/847/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 р. справа № 914/847/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Опрема-Львів ПС», м. Новояворівськ

до відповідача: Яворівської міської ради, м. Яворів

за участю третьої особи - 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та третьої особи - 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення Яворівської міської ради від 15.10.2010р. №437

Суддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Хамуляк О.Б. - представник, Басюк Г.Т. - представник

від відповідача: Глинка М.С. - спеціаліст юридичного відділу

від третьої особи - 1: ОСОБА_1 - фізична особа; ОСОБА_6 - представник

від третьої особи - 2: не з'явився

На розгляд до господарського суду Львівської області поступив позов товариства з обмеженою відповідальністю «Опрема-Львів ПС» до Яворівської міської ради про визнання недійсним рішення Яворівської міської ради від 15.10.2010р. №437 «Про затвердження грошової оцінки та продаж земельної ділянки площею 0,1655 га, в АДРЕСА_1 для обслуговування станції технічного обслуговування».

17.03.2014 р. ухвалою господарського суду порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 01.04.2014 р.

01.04.2014р., 15.04.2014р., 29.04.2014р. розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду. Крім того, господарський суд ухвалою від 01.04.2014р. залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимого на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2

25.04.2014р. на адресу господарського суду надійшла заява про те, що третя особа по даній справі ОСОБА_2 перебуває у Канаді та не зможе брати участь у розгляді даного спору.

29.04.2014р. сторони, у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, подали суду спільне клопотання про продовження строку розгляду спору для надання останнім можливості долучити до матеріалів справи необхідні докази.

Господарський суд, розглянувши подане клопотання, враховуючи особливість розгляду даної справи, дійшов висновку продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд встановив наступне:

15.10.2010р. Яворівською міською радою було прийнято рішення №437 «Про затвердження експертної грошової оцінки та продаж гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1655 га в АДРЕСА_1» для обслуговування станції технічного обслуговування.

Відповідно до п.п. 1,2 спірного рішення міська рада затвердила гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1655, яка підлягає продажу у власність шляхом викупу та зобов'язала укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки на затверджених умовах.

27.07.2011р. на виконання вимог зазначеного рішення між третіми особами по справі та Яворівською міською радою було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки вартістю 95 240,00 грн. Даній земельній ділянці присвоєно кадастровий №46258101100:04:003:0048.

Як випливає з матеріалів позовної заяви позивач звертає увагу суду на те, що вказаним рішенням було порушено його право користування земельною ділянкою площею 0,58 га, що знаходиться в м. Яворові по вул. Левада, 5.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає наступне:

30.11.1992р. рішенням Яворівської міської ради №675 торгово-виробничому орендному підприємству «Умілець» (правонаступник - ТОВ «Опрема Львів-ПС») було надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,58 га для обслуговування і впорядкування магазину та складських приміщень на вул. Левада, 5.

Як на факт, який підтверджує правомірність та підставність надання і користування вказаною земельною ділянкою позивачем, останній покликається на обставини, які викладені в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №17017/09/9104 та постанові Яворівського районного суду Львівської області у справі №2-а/460/74/13 від 19.04.2013р.

Позивач у своїх поясненнях по суті позовних вимог стверджує, що земельна ділянка площею 0,1655 га в АДРЕСА_1, яка передана Яворівською міською радою у власність третіх осіб по даній справі є частиною земельної ділянки площею 0,58 га в м. Яворові по вул. Левада, 5, що перебуває у постійному користуванні ТОВ «Опрема-Львів ПС» з 30.11.1992р. Крім того, як зазначає позивач, внаслідок прийняття спірного рішення він позбавлений права користування земельною ділянкою, оскільки треті особи звели на ній паркан, яким відокремили частину земельної ділянки площею 0,1655 га, що перешкоджає користуватися іншими правами, наданими йому як користувачу вказаної земельної ділянки.

У своєму відзиві та поясненнях по суті позову відповідач та треті особи по даній справі повністю заперечили доводи позивача та вважають прийняте спірне рішення Яворівською міською радою законне та таке, що не порушує права та інтереси ТОВ «Опрема -Львів ПС». Зокрема, в обґрунтування заперечення проти позову відповідач покликається на висновок управління Держкомзему у Яворівському районі Львівської області від 19.07.2011р. №1188 про те, що земельна ділянка площею 0,1655 га, яка підлягає продажу гр.гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що знаходиться в АДРЕСА_1 не обтяжена сервітутами на користь третіх осіб, обмеження не встановлювались та не реєструвались.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку відмовити ТОВ «Опрема-Львів ПС» в задоволенні позовних вимог. При цьому, суд виходить із наступного:

В силу приписів ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Стаття 127 ЗК України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим кодексом.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та підтверджується поданими доказами при винесенні Яворівською міською радою рішення №437, останньою були дотримані усі вимоги земельного законодавства. Зокрема, в обгрунтування законності прийнятого міською радою рішення відповідачем представлено суду згаданий вище висновок управління Держкомзему у Яворівському районі Львівської області від 19.07.2011р. №1188, проект відведення земельної ділянки площею 0,1655 га за кадастровим номером 46258101100:04:003:0048, висновок приватного підприємства «Центр ринкових досліджень» про експертно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1655 га (к/№ 46258101100:04:003:0048). Вказана проектна документація є чинною та не була оскаржена позивачем чи третіми особами в порядку встановленому законодавством України. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

В той же час, не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що спірне рішення міської ради порушує права ТОВ «Опрема-Львів ПС» як землекористувача земельної ділянки площею 0,58 га, що знаходиться в м. Яворові по вул. Левада, 5. Зокрема, позивачем не представлено господарському суду жодних переконливих доказів, які б засвідчували право останнього на вказану земельну ділянку.

Позивачем, як на підставність користування земельною ділянкою площею 0,58 га, що знаходиться в м. Яворові по вул. Левада, 5, надано суду копію рішення Яворівської міської ради №675 від 30.11.1992р. про надання в постійне користування торгово-виробничому орендному підприємству «Умілець» (правонаступник - ТОВ «Опрема Львів-ПС») земельної ділянки для обслуговування і впорядкування магазину та складських приміщень. Однак, господарський суд не може погодитися з таким твердженням позивача з огляду на наступне:

Відповідно до положень ст. 22 та 23 ЗК України від 18.12.1990р. (чинного на момент винесення рішення №675), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Як випливає з тексту позовної заяви та долучених до матеріалів справи доказів, позивач не отримував державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, а межі земельної ділянки не були встановлені в натурі (на місцевості), як це передбачало чинне на момент винесення рішення №675 законодавство.

Отже, з огляду на те, що рішенням №675 було надано торгово-виробничому орендному підприємству «Умілець» (правонаступник - ТОВ «Опрема-Львів ПС») в постійне користування земельну ділянку площею 0,58 га для обслуговування і впорядкування магазину та складських приміщень на вул. Левада, 5, але позивачем, всупереч чинного на час винесення рішення законодавства, належним чином не було оформлено це право постійного користування, державний акт про право постійного користування не видавався, а межі земельної ділянки не були встановленими землевпорядними організаціями, то право постійного користування спірною земельною ділянкою у позивача не виникало.

В останньому судовому засіданні представниками позивача було подано на розгляд господарського суду клопотання про призначення судової експертизи по даній справі.

Суд, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку відмовити в його задоволенні виходячи з наступного:

Порядок призначення та проведення судової експертизи регулюється ЗУ «Про судову експертизу». Відповідно до ст. 1 цього Закону, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у

провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Пленум ВГС України у п.2 своєї Постанови пленуму від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» звернув увагу судів на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як прослідковується з поданого клопотання, а також пояснень наданих позивачем у судовому засіданні, останній просить суд призначити судову експертизу для роз'яснення та з'ясування питання на якій саме вулиці знаходиться спірна земельна ділянка, яка надана у власність третім особам на підставі рішення Яворівської міської ради №437 від 15.10.2010р.

Господарський суд, розглянувши дане клопотання, вважає його безпідставним з огляду на те, що питання, які позивач просить поставити перед експертом не стосуються предмету спору. Так, як з матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є визнання недійсним рішення Яворівської міської ради № 437 від 15.10.2010 року, а не встановлення місцезнаходження спірної земельної ділянки.

24.04.2014р. представником відповідача була подана заява про застосування строку позовної давності до вимог позивача про визнання недійсним рішення Яворівської міської ради №437 від 15.10.2010р.

Розглянувши вказану вище заяву, господарський суд зазначає наступне:

У відповідності до положень ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

ВГС України у Постанові пленуму від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги, що позивачем не представлено суду жодних переконливих доказів порушення свого права користування земельною ділянкою з боку відповідача, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,43,44,49,69,75,82,82-1,п.1ст.83,84,85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Опрема-Львів ПС» (81053, Львівська область, м. Новояворівськ, вул. І.Франка, 9, код ЄДРПОУ 30665377) відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 27.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.05.2014р.

Суддя Юркевич М. В.