Рішення

від 29.05.2014 по справі 911/1541/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2014 р. Справа № 911/1541/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНТЕР ВАЛСАН-ТРАНС»

про стягнення 23 130,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Карманов В.Є. (довіреність №22 від 30.10.2013);

від відповідача: не з'явилися.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

28.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №138/04 від 23.04.2014 (вх. №1641/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНТЕР ВАЛСАН-ТРАНС» (далі - відповідач) про стягнення 23 130,01 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №318-13 від 25.09.2013, а саме щодо оплати вартості поставленого товару.

В результаті чого просить суд стягнути з відповідача 21 631,97 грн. - суму основного боргу, 463,64 грн. - пені, 713,30 грн. - 20% річних та 321,10 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2014 порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 29.05.2014.

29.05.2014 до початку судового засідання, через канцелярію господарського Київської області позивач супровідним листом подав документи витребувані ухвалою від 28.04.2014.

У судовому засіданні 29.05.2014 представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній №138/04 від 23.04.2014 (вх. №1641/14), вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 29.05.2014 р. представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.05.2014 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

25.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ИНТЕР ВАЛСАН-ТРАНС» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір №318-13 (далі-договір), відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати на визначених цим договором умовах запчастини та інші товари, що іменуються далі по тексту товар, партіями, в терміни, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору після підписання їх сторонами.

Загальна сума договору визначається сукупністю погоджених специфікацій у грошовому виразі (п. 2.1. договору).

Пунктом 10.7 договору зазначено, що термін дії договору з моменту його підписання сторонами до 31.12.2016.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ИНТЕР ВАЛСАН-ТРАНС» товар на суму 37 509,63 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме:

№ И-065853 від 25.09.2013 на суму 17 596,98 грн.;

№ И-065929 від 25.09.2013 на суму 3 345,02 грн.;

№ И-066865 від 30.09.2013 на суму 2 588,47 грн.;

№ И-067522 від 02.10.2013 на суму 583,94 грн.;

№ И-068582 від 07.10.2013 на суму 356,57 грн.;

№ И-068598 від 07.10.2013 на суму 582,95 грн.;

№ И-069076 від 08.10.2013 на суму 515,72 грн.;

№ И-069096 від 08.10.2013 на суму 1 792,63 грн.;

№ И-069144 від 08.10.2013 на суму 1 468,90 грн.;

№ И-070157 від 11.10.2013 на суму 2 043,70 грн.;

№ И-070159 від 11.10.2013 на суму 2 547,36 грн.;

№ И-070799 від 14.10.2013 на суму 4 087,39 грн.

Копії зазначених вище видаткових накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні та оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково про, що свідчить акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 по 18.03.2014 підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Також гарантійним листом № 33/03-14 від 18.03.2014 відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 19 814,68 грн. та гарантійним листом б/н, б/д відповідач зобов'язується погасити свій борг в сумі 25 2013,40 грн. станом на 11.12.2013.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.1. договору зазначено, що оплату товару покупець зобов'язаний здійснити протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту одержання товару.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений договором, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 19 814,68 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 19 814,68 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 817, 29 грн. дооцінки вартості товару.

Відповідно до п.3.2. договору у разі якщо покупець не здійснив оплату згідно п. 3.1. і за час прострочення платежу відбулася зміна вартості євро по курсу НБУ в сторону збільшення, постачальник має право змінити ціни на поставлений, але ще неоплачений покупцем товар. У цьому випадку вартість поставленого, але неоплаченого товару на момент оплати повинна бути перерахована за такою формулою: С2=С1*а2/а1, де С2- вартість продукції на момент оплати поставленого товару, С1-вартість продукції, зазначена в специфікації (рахунку), а2- вартість євро за курсом НБУ на момент оплати, а1-вартість євро за курсом НБУ на плановий день оплати згідно п.3.1.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем дооцінки вартості товару на існуючий розмір заборгованості.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок дооцінки вартості товару та встановив, що він є арифметично вірним та підлягає задоволенню в повному розмірі, а саме 1 817, 29 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 463,64 грн. пені.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку позивача, ним невірно зазначено періоди за видатковими накладними № И-070157 від 11.10.2013, № И-070159 від 11.10.2013 та № И-070799.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 2043.7 27.10.2013 - 26.03.2014 152 6.5000 % 0.036 %* 109,91 2547.36 27.10.2013 - 26.03.2014 152 6.5000 % 0.036 %* 137.00 4087.39 30.10.2013 - 26.03.2014 149 6.5000 % 0.036 %* 215.46 Всього 462.37 Господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір пені складає 462,37 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 462,37 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 1,27 грн. пені (463,64-462,37) суд відмовляє.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 713,30 грн. 20% річних та 321, 10 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3. договору зазначено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

Як встановлено господарським судом, нарахування процентів річних відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача - 713,30 грн. 20%-річних.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» встановив, що розмір 20% - річних складає 711,34 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 2043.7 27.10.2013 - 26.03.2014 151 20 % 169.10 2547.36 27.10.2013 - 26.03.2014 151 20 % 210.77 4087.39 30.10.2013 - 26.03.2014 148 20 % 331.47 Всього 711.34 Таким чином, позовна вимога про стягнення 20% - річних підлягає задоволенню частково в сумі 711,34, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 1,96 грн. суд відмовляє.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача - 321,10 грн. інфляційних втрат.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» встановив, що розмір інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю в сумі 321,10 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що відповідач не подав докази, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими, однак, у зв'язку з допущеними позивачем помилками при здійсненні розрахунку, позов підлягає задоволенню частково, а саме у сумі 23 126,78 грн., з яких 19 814,68 грн. основного боргу, 1817,29 грн. дооцінка вартості товару, 462,37 грн. пені, 711,34 грн. 20% річних та 321,10 грн. інфляційних втрат.

В іншій частині позову, а саме в стягненні 1,27 грн. пені та 1,96 грн. 20% річних суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається повністю на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВАЛСАН-ТРАНС».

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВАЛСАН-ТРАНС» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Короленка, будинок 33, ідентифікаційний код: 24879008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО» (61162, Харківська обл., місто Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, будинок 2-К, ідентифікаційний код: 35352325) 19 814 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 68 коп. основного боргу, 1817 (одну тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 29 коп. дооцінки вартості товару, 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 37 коп. пені, 711 (сімсот одинадцять) грн. 34 коп. 20% річних, 321 (триста двадцять одну) грн. 10 коп. інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору

3. В іншій частині позовних вимог відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 02.06.2014 року