Рішення

від 29.05.2014 по справі 913/1048/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 травня 2014 року Справа № 913/1048/14

Провадження № 15пд/913/1048/14

За позовом позивача-1 - Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ

позивача-2 - Луганської міської ради, м.Луганськ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей-Сервіс", м.Олександрівськ м.Луганськ

про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20.10.1995, державна реєстрація від 25.10.1995 № 1159

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача-1 - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи та роботи по взаємодії з органами виконавчого провадження юридичного управління, довіреність № И01/03-31/5160/0/2-13 від 20.08.2013;

від позивача-2 - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи та роботи по взаємодії з органами виконавчого провадження юридичного управління, довіреність № И01/03-31/5159/0/2-13 від 20.08.2013;

від відповідача - не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Луганською міською радою заявлено вимоги про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 20.10.1995, державна реєстрація від 25.10.1995 № 1159, який укладений між виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей-Сервіс", відносно земельної ділянки площею 0,0027 га, для розміщення торгового кіоску по вул.Совєтская (біля підземного переходу № 64), м.Луганськ з наступними змінами, а саме: викласти п.2.1 розділу "Плата за землю" договору в новій редакції: "2.1. Годовая арендная плата устанавливается в размере 3 процентов нормативной денежной оценки земельного участка, который передан в аренду, в гривнах"; доповнити розділ "Плата за землю" договору новим пунктом 2.2 наступного змісту: "2.2. Годовая арендная плата за землю уплачивается арендатором в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарных дней, следующих за последним календарным днём отчётного месяца на расчётный счёт, реквизиты которого арендатор уточняет у арендодателя или в уполномоченном им органе"; в абзаці 4 пп.а) п.3.1 розділу 3 "Права и обязанности сторон" слова "экономической оценки земель" змінити на слова "нормативной денежной оценки земель г.Луганска"; абзац 11 пп."б" п.3.2 розділу 3 "Права и обязанности сторон" викласти в новій редакції: "Своевременно вносить обусловленную договором плату за землю. В случае невнесения арендной платы в сроки, определённые данным договором на право временного пользования землёй (в том числе на условиях аренды), с арендатора взыскивается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.04.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 15.05.2014.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.05.2014 розгляд справи відкладений на 29.05.2014.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18670686 місцезнаходженням відповідача є: вул.Октябрьська, б.44, м.Олександрівськ м.Луганськ. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

З 01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", відповідно до п.7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що з дня набрання чинності цим законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно до ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, тому, оскільки земельна ділянка була надана відповідачу рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради, але на теперішній час вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради, належними позивачами за даним позовом є виконавчий комітет Луганської міської ради та Луганська міська рада.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.08.1994 № 413/54 вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Антей-Сервіс" в оренду терміном до 22.06.1999 земельну ділянку площею 0,0027 га, для розміщення торгового кіоску по вул.Совєтская (біля підземного переходу № 64), м.Луганськ.

На виконання вказаного рішення між виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей-Сервіс" було укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 20.10.1995, державна реєстрація від 25.10.1995 № 1159.

Відповідно до п.2.1 договору плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати в розмірі земельного податку з коефіцієнтом 12,96.

Відповідно до абзацу 4 п.п.а) п.3.1 виконком Луганської міської ради має право змінювати орендну плату при зміні економічної оцінки земель та ставки земельного податку.

Згідно абзацу 11 п.п.б п.3.2 договору землекористувач зобов'язався своєчасно вносити обумовлену договором плату за землю, за несвоєчасне внесення плати за землю стягується пеня в розмірі 0,2% від суми недоїмки за кожен день прострочення.

03.02.2006 між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей-Сервіс" укладена додаткова угода до договору оренди землі, якою сторони змінили у п.1.2 договору слова та цифри "до 22 июня 1999 года" на слова та цифри "до 22.06.2008 года".

Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 06.06.2008 у справі № 2-1413-2008р. за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Луганської міської ради, Луганської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей-Сервіс" про зміну договорів на право тимчасового користування землею було внесено зміни до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 20.10.1995, державна реєстрація від 25.10.1995 № 1159, змінивши в п.1.2 договору слова та цифри "до 22.06.2008 года для размещения торгового киоска" на слова та цифри "на 49 лет под строительство и размещение здания торгового комплекса".

З набранням з 01.01.2011 чинності Податковим кодексом України було змінено розмір орендної плати та встановлений її мінімальний та максимальний розміри.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Стаття 30 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Стаття 651 Цивільного кодексу України визначає, що підставами для зміни або розірвання договору є згода сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Обґрунтованою суд вважає вимогу позивачів про викладення п.2.1 розділу "Плата за землю" договору у наступній редакції: "2.1.Годовая арендная плата устанавливается в размере 3 процентов нормативной денежной оценки"", враховуючи наступне.

Податковим кодексом України, який набув чинності 01.01.2011, зокрема, встановлено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14).

Згідно ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст.290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно із ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Суд вважає обґрунтованою вимогу позивачів про доповнення розділу "Плата за землю" договору новим пунктом 2.2 наступного змісту: "Годовая арендная плата за землю уплачивается арендатором в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарных дней, следующих за последним календарным днём отчётного месяца на расчётный счёт, реквизиты которого арендатор уточняет у арендодателя или в уполномоченном им органе", з огляду на наступне.

Згідно з п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 288.7 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Обґрунтованою є вимога позивачів про зміну в абзаці 4 пп.а) п.3.1 розділу "3.Права и обязанности сторон" слів "земельного податку" на слова "нормативної грошової оцінки земель м.Луганська", оскільки згідно п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відносно вимоги позивачів про викладення в новій редакції абзацу 1 пп."б" п.3.2 розділу 3 "Права и обязанности сторон": "Своевременно вносить обусловленную договором арендную плату за землю. В случае невнесения арендной платы в сроки, определённые данным договором на право временного пользования землёй (в том числе на условиях аренды), с арендатора взимается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки", суд зазначає наступне.

В абзаці 11 п.п.б п.3.2 договору сторони передбачили, що землекористувач зобов'язався своєчасно вносити обумовлену договором плату за землю, за несвоєчасне внесення плати за землю стягується пеня в розмірі 0,2% від суми недоїмки за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно абзацу першого п.п.129.4 Податково кодексу України пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як уже зазначалось, п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до абзацу 2 пп.1.3 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмові формі.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Водночас, господарський суд відзначає, що Податковий кодекс України (п.288.7 ст.288) не передбачає нарахування пені за прострочення орендарем виконання зобов'язання зі сплати орендної плати.

Отже внесення змін у договір оренди землі в частині відповідальності за несвоєчасне внесення плати за землю в судовому порядку можливе лише за наявності підстав, передбачених ст.ст.651, 652 Цивільного кодексу України.

Позивачами вимога про викладення в новій редакції абзацу 11 пп.б п.3.2 договору обґрунтовується посиланням виключно на приписи Податкового кодексу України; позовна заява не містить посилань на обставини, які є підставою для зміни договору в частині відповідальності за несвоєчасне внесення плати за землю в порядку, передбаченому ст.ст.651, 652 Цивільного кодексу України.

За таких обставин господарський суд не вбачає підстав для внесення змін у абзац 11 пп.б п.3.2 договору оренди землі, а отже у позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, вимоги позивачів про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 20.10.1995, державна реєстрація від 25.10.1995 № 1159, який укладений між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей-Сервіс" є обґрунтованими частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд виходить з того, що позивачами заявлено вимогу про внесення змін до чотирьох пунктів договору, яку задоволено частково відносно трьох пунктів. За таких обставин судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи приписи ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто з відповідача підлягає стягненню на користь Луганської міської ради 3/4 судового збору, сплаченого нею при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Дисана" задовольнити частково.

2. Внести зміни до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 20.10.1995, державна реєстрація від 25.10.1995 № 1159, який укладений між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей-Сервіс", відносно земельної ділянки площею 0,0027 га, яка розташована в м.Луганську, вул.Совєтская (біля підземного переходу № 64), з наступними змінами, виклавши п.2.1 розділу "2.Плата за землю" договору у наступній редакції: "2.1.Годовая арендная плата устанавливается в размере 3 процентов нормативной денежной оценки"; доповнивши розділ "2.Плата за землю" договору пунктом 2.2 наступного змісту: "Годовая арендная плата за землю уплачивается арендатором в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарных дней, следующих за последним календарным днём отчётного месяца на расчётный счёт, реквизиты которого арендатор уточняет у арендодателя или в уполномоченном им органе"; змінивши в абзаці 4 пп.а) п.3.1 розділу "3.Права и обязанности сторон" слова "экономической оценки земель" на слова "нормативной денежной оценки земель г.Луганска".

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей-Сервіс", вул.Октябрьська, б.44, м.Олександрівськ м.Луганськ, ідентифікаційний код 23260382, на користь Луганської міської ради, вул.Коцюбинського, б.14, м.Луганськ, ідентифікаційний код 26070794, судовий збір у сумі 913 грн 50 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2014.

Суддя С.В. Смола