Постанова

від 21.12.2006 по справі 20/247д/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/247д/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.12.06                                                                                               Справа №20/247д/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Кагітіна Л.П.  , Коробка Н.Д.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників

позивача: Скворцова О.О., довіреність № 12/612 від 05.06.2006р.;

відповідача: Грищенко О.І., довіреність № 9223 від 17.11.2006р. провідний юрисконсульт;

розглянувши у відкритому судовому засіданні № 20/247д/06 та апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал», м.Запоріжжя  

на рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2006р. у справі № 20/247д/06

за позовом Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької міської ради, м.Запоріжжя   

до Комунального підприємства «Водоканал», м.Запоріжжя  

про спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди цілісних майнових комплексів

Встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.09.2006р. по справі                № 20/247д/06 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено частково, зобов'язано КП «Водоканал» укласти з КП «Облводоканал» додаткову угоду до договору оренди цілісного майнового комплексу в редакції позивача щодо пунктів 1,2,3 цієї угоди, а пункт 4 в редакції визначеній судом. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати покладено на відповідача.   

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом відповідачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2006р. у справі № 20/247д/06 в частині зобов'язання КП «Водоканал» укласти додаткову угоду до договору від 01.07.2000р.  з доповненням договору оренди пунктом 3.7, викладеного згідно рішення господарського суду Запорізької області та викласти у наступній редакції: «За несвоєчасне перерахування орендної плати Орендатор сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 1 грн.».Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що розмір пені згідно ст. 1 Закону України «Про  відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинен встановлюватися за згодою сторін. Відповідач не погоджується з розміром пені та вказує на те, що саме такий   розмір пені, який вказаний у проекті додаткової угоди, ні у законі, ні у примірному договорі не встановлений. Немає необхідності вносити доповнення у договір відносно неустойки, бо відповідальність сторін визначена у договорі. Підстав для спонукання відповідача вносити зміни у договір стосовно неустойки в розмірі, визначеному позивачем у суду немає.      

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи заявника апеляційної скарги безпідставними з наступних підстав. Редакція пункту 3.7 додаткової угоди до договору оренди цілісних майнових комплексів від 01.07.2000р., що запропонована відповідачем: «за несвоєчасне перерахування орендної плати Орендатор сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 1 грн.» є такою, що суперечить вимогам закону, а редакція цього пункту, яка викладена позивачем, у проекті додаткової відповідає вимогам ст.ст. 1, 3 Закону України               «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 343 ГК України, 549 ЦК України. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві апеляційній скарзі, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.11.2006р. у справі              № 20/247д/06 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 21.12.2006р.  

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3672 від 19.12.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Коробка Н.Д., Кагітіна Л.П., даною колегією прийнято постанову.

За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, та за їх згодою в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Суть спору: 01.07.2000р. між Запорізьким обласним комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Запоріжжяводоканал", правонаступником якого згідно з статутом є комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради (орендодавець) та державним комунальним підприємством "Водоканал", правонаступником якого є комунальне підприємство "Водоканал" (орендар) був укладений договір оренди цілісних майнових комплексів, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування цілісні майнові комплекси структурних підрозділів позивача - Вільнянського міжрайонного виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та Запорізької дільниці водопровідно-каналізаційного господарства, склад і вартість яких визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 1 липня 2000р. і становить 9116306,66 грн.

Факт укладання договору та відповідності його вимогам законодавства встановлено рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 22/233д-8/220д за позовом КП «Водоканал» до КП «Облводоканал» про визнання недійсним договору оренди від 01.07.2000р. та зобов'язання відповідача прийняти майнові комплекси за актом приймання - передачі. Дане рішення не скасоване і набрало законної сили, то факти встановлені цим рішенням господарського суду мають преюдиціальне значення для вирішення спору у справі 20/247д/06.  

Розділом 2 договору встановлені умови передачі та повернення орендованого майна, розділом 3 - орендна плата, яка визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 10.04.1995р. №786 і складає 273489,20 грн. за рік з помісячною індексацією, згідно з додатковою угодою (п.3.1).

Згідно з п.5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п.9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Цей договір діє з 1 липня 2000 року до 1 липня 2015 року строком на 15 років.

         При виконанні умов договору до нього укладались додаткові угоди.

03.07.2006р. позивач із супровідним листом №01/698 направив відповідачу додаткову угоду до договору оренди у 2 примірниках (без номеру і без дати) з проханням підписати додаткову угоду такого змісту:

          1.          Доповнити договір оренди цілісних майнових комплексів від 01 липня 2000р. пунктом 3.6 наступного змісту:

"3.6. Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, до 15 числа, наступного за звітним у наступному співвідношенні: 70% орендної плати - Орендодавцю, 30% - до обласного бюджету на розрахунковий рахунок №33210870600003 в УДК в Запорізькій області, МФО 813015, одержувач - обласний місцевий бюджет Запорізької області, код ЄДРПОУ 26014123".

          2.          Доповнити договір оренди цілісних майнових комплексів від 01 липня 2000р. пунктом 3.7 наступного змісту:

"3.7. Орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати".

3.          Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди цілісних майнових комплексів від 01 .липня 2006р.

4.          Ця додаткова угода вступає в дію з 01 січня 2006р.".

Запропонований проект додаткової угоди відповідач відмовився підписати, відповіді не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання відповідача укласти з ним  додаткову угоду до договору оренди цілісних майнових комплексів від 01.07.2000р. в редакції позивача. Саме ці вимоги були предметом розгляду суду першої інстанції

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

         Згідно з п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.          

Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Оскільки відносини сторін за договором оренди виникли у 2000р. та продовжують існувати до цього часу, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного та Господарського кодексів, які набрали чинності з 01.01.2004р.

Як слідує з матеріалів справи, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо зміни господарського договору.  

Главою 20 Господарського кодексу України, яка регулює укладення, зміну та розірвання господарських договорів, не передбачені підстави для зміни господарського договору. Статтею 188 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, передбачений лише порядок зміни господарських договорів. Загальні підстави для зміни договору встановлені Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, змінити договір, якщо згоди сторін про це не досягнуто, можливо на вимогу заінтересованої сторони лише в судовому порядку і лише при наявності визначених підстав. Такими підставами згідно ч.2 ст.651 ЦК України можуть бути: 1) суттєве порушення умов договору другою стороною та 2) інші випадки встановлені договором або законом.

У пункті 10.3 договору оренди цілісних майнових комплексів від 01.07.2000р. встановлено, що зміна цього договору може мати місце за погодженням сторін.

Укладаючи договір оренди сторони не передбачили інших підстав для зміни договору, крім як за погодженням сторін.

Самостійним випадком для зміни договору, встановленим ст.652 ЦК України, є суттєва зміна обставин. Суттєвою зміною обставин в розумінні ст.652 ЦК України є непередбачена зміна зовнішніх обставин, яка не залежить від волі сторін. При цьому, обставини повинні змінитись настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би такий договір або уклали би його на інших умовах. При наявності суттєвої зміни обставин, зміна договору за рішенням суду допускається лише у виключних випадках і при наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у ч.2 ст. 652ЦК України.

Позивач не надав доказів наявності підстав, передбачених ч.2 ст.651 та ст.652 ЦК України, а як на підставу своїх вимог щодо зобов'язання відповідача підписати додаткову угоду послався на відсутність у договорі оренди порядку перерахування орендної плати та відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати, тобто  невідповідність договору вимогам п.17 вимоги Методики розрахунку і порядку  використання орендної плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради  № 31 від 23.12.05р., п.2 ст.2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 1, 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань».  

Відповідність вимогам законодавства договору оренди від 01.07.2007р. досліджувалось господарським судом Запорізької області у справі № 22/233д-8/220д, рішення якого від 24.05.2006р. встановлено, що умови договору оренди від 01.07.2000р. є цілком відповідними приписам Закону України “Про оренду державного та комунального майна” узгодженим з усіх істотних умов. Вказане рішення набрало чинності і встановлений ним факт має, згідно ст. 35 ГПК України, преюдиціальне значення для вирішення спору по справі 20/247д/06.

Відповідач надав згоду на укладання додаткової угоди в частині доповнення договору п.3.6 та п. 3 додаткової угоди, з яких у сторін немає розбіжностей, про що свідчить відзив на позов (а.с.57) та зміст апеляційної скарги. Що стосується інших пунктів додаткової угоди сторони згоди не дійшли. Відповідач заперечує проти зобов'язання його підписувати додаткову угоду з пунктами 2 та 4 в редакції позивача.  

Цивільні права та обов'язки сторін виникають з закону або договору. Зобов'язання відповідача щодо укладання додаткової угоди в редакції позивача ні законом, ні договором не передбачено. Згідно ч.2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Таким чином вимоги позивача щодо підписання додаткової угоди з п.2 і 4 в редакції позивача є безпідставними.

Колегія суддів не погоджується і з висновком суду першої інстанції стосовно редакції п.2 додаткової угоди і вважає що цей пункт слід виключити зі спірної угоди   таких підстав.

Відповідач у п.2 спірного проекту додаткової угоди запропонував доповнити договір оренди п.3.7 такого змісту 6 “орендна плата, яка перераховується несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати”. Суд першої інстанції прийняв цей пункт у редакції позивача, виключивши з нього вказівку на те, що пеня нараховується від суми заборгованості з урахуванням індексації.

Тобто судом було визначено пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Колегія вважає, що у суду не було підстав для зобов'язання відповідача підписати  додаткову угоду до договору оренди з такою редакцією п.2 та взагалі доповнення договору (фактично внесення змін до договору), по яких не має згоди сторін, і не має припису закону щодо обов'язку відповідача вносити такі зміни.

Посилання позивача та суду на те, що цей пункт додаткової угоди не суперечить чинному законодавству є помилковим. Оскільки Закон України “Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань “(ст.ст.1,3), ч.2 ст.343 ГК України, ст. 549 ЦК України та примірний договір оренди комунального майна не встановлюють такого розміру пені, як 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Крім того, згідно вищенаведених норм закону розмір пені встановлюється за згодою сторін. А ст.3 Закону України “Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань» та ч.2 ст. 343 ГК України, якими обґрунтований висновок суду, не визначають розміру пені, а визначають межу відповідальності, що не є тотожними.

Не відповідають вимогам закону і санкції, що запропоновані відповідачем.

Доводи позивача стосовно того, що договір оренди не відповідає умовам примірного договору оренди , колегією суддів не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання. При укладанні договору сторони визначають зміст договору на підставі вільного волевиявлення сторін, примірного договору та типового договору тощо.

Однак з положень вказаної норми закону слідує, що умови примірних договорів, на відміну від типових договорів, не є обов'язковими для сторін договору, а лише носять рекомендаційний характер, і можуть змінюватися сторонами.

Крім того, данні вимоги пред'являються при укладанні господарських договорів, а договір оренди цілісного майнового комплексу укладений сторонами ще 01.07.2000р., тобто до затвердження примірного договору, на який посилається позивач у позові.

Також слід відмітити, що відповідальність сторін за невиконання зобов'язання за договором оренди встановлена у п. 9.1. договору та чинним законодавством.

Стосовно п. 4 додаткової угоди суд правомірно визначив строк набрання чинності додаткової угоди згідно з ст.187 ГК України.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Апеляційна скарга щодо скасування рішення залишається без задоволення.

        Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Облводоканал», м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2006р. у справі                           № 20/247д/06 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:  

Позов задовольнити частково.

 Зобов'язати Комунальне підприємство "Водоканал" укласти з Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради додаткову угоду до договору   оренди цілісних майнових комплексів від 01.07.2000р. у наступній редакції:

1. Доповнити договір оренди цілісних майнових комплексів від 01 липня 2000р. пунктом 3.6 наступного змісту:

"3.6. Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, до 15 числа, наступного, за звітним у наступному співвідношенні: 70% орендної плати - Орендодавцю, 30% - до обласного бюджету на розрахунковий рахунок №33210870600003 в УДК в Запорізькій області.

2.Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди цілісних майнових комплексів від 01 липня 2006р.

3.Додаткова угода вступає в дію з дня набрання чинності рішенням господарського суду Запорізької області у справі №20/247д/06".

          Стягнути з комунального підприємства «Водоканал» (69002, м.Запоріжжя, вул.Артема, 61, код ЄДРПОУ 03327121, п/р 26032045720004 в АКБ «Індустріалбанк» МФО 313849) на користь Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, б.180-а, код ЄДРПОУ 03327115, п/р 260024363 ЗОД АППБ «Аваль», МФО 313827) суму 42грн. 50 коп. витрат на державне мито, суму 59грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.   

В іншій частині  позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Кагітіна Л.П.  Коробка Н.Д.