Постанова

від 26.05.2014 по справі 809/1341/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. справа № 809/1341/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Бурака А.Я.,

представника відповідача: приватного підприємства "Альпіра" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до приватного підприємства "Альпіра" про стягнення податкового боргу в сумі 2 207,00 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 06.05.2014 року відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - позивач, Державної податкової інспекції у Рогатинському районі) до приватного підприємства "Альпіра" (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 2 207,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України відповідачем не сплачено в повному обсязі зобов'язання за штрафними санкціями з податку на прибуток приватних підприємств, застосоване податковим повідомлення-рішенням від 20.02.2013 року за №0000281500 на суму 2 210,00 гривень, за неподання податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств за І квартал 2012 року, І півріччя 2012 року і за ІІІ квартал 2012 року. Дана сума зобов'язань є узгодженим податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду, із урахуванням часткової сплати (зарахування у зв'язку із переплатою) в сумі 3,00 гривень, в загальному становить 2 207,00 гривень, і несплачений приватним підприємством "Альпіра" до бюджету.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у адміністративному позові. Суду пояснив, що податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 року не оскаржувалися в адміністративному порядку і до суду, а тому є узгодженим. Зазначив, що у зв'язку із сплатою відповідачем поточних зобов'язань за попередні періоди в більшому розмірі, за відповідачем рахувалася переплата а сумі 3,00 гривні, у зв'язку з чим заборгованість по податковому повідомленні-рішенні від 20.02.2013 року №0000281500 становить 2 207,00 гривень. Просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача податковий борг в сумі 2 207,00 гривень.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 26.05.2014 року не з'явився. Поштове повідомлення-виклик 15.05.2014 року повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 25). Однак, відповідно даних Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.05.2014 року місцезнаходження відповідача значиться: с. Вербилівці, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77005 (а.с. 19-20), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 21, 23). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Альпіра" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.05.2014 року (а.с. 19-20), та взяте на облік Державною податковою інспекцією у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

З приводу податкового боргу з податку на прибуток, визначеного відповідачу податковим повідомлення-рішенням за №0000281500 від 20.02.2013 року, за наслідками перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств.

За змістом вимог пункту 152.9 статті 152 вказаного Кодексу для цілей Розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Приписами підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У судовому засідання встановлено, що Державною податковою інспекцією у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби 20.02.2013 року за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток складено акт за №82/151/33961653, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: не подано декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року, І півріччя 2012 року і за ІІІ квартал 2012 року. (а.с. 15-17).

Положенням частини 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (частина 2 пунктом 120.1 статті 120 коментованого Кодексу).

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Рогатинському районі Івано-Франківської області на виконання повноважень, передбачених підпунктом 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу, за виявлені вказані вище порушення, податковим повідомлення-рішенням №0000281500 від 20.02.2013 року із урахуванням факту неподання обов'язкової звітності у трьох податкових періодах, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2 210,00 грн. (170,00 грн. + 1 020,00 грн. + 1 020,00 грн.). За умови наявної переплати відповідачем власних зобов'язань за попередній період (3,00 гривні), заборгованість з штрафної санкції в загальному становить 2 207,00 гривень (а.с. 14, 33).

Як слідує із матеріалів справи, позивачем 22.02.2013 року направлялось відповідачу за адресою його знаходження, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 року №0000281500, про що в матеріалах справи міститься копія квитанції про відправлення рекомендованого поштового відправлення із повідомленням про вручення (а.с. 14).

Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 року №0000281500 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток є врученими відповідачу.

На час розгляду справи штрафна санкція, застосована податковим повідомлення-рішенням від 20.02.2013 року №0000281500 по податку на прибуток підприємств відповідачем до бюджету сплачена частково і заборгованість по ній в загальному становить 2 207,00 гривень.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомлення-рішенням від 20.03.2013 року, суд приходить до переконання, що застосована позивачем штрафна санкція за неподання (несвоєчасне) подання декларацій з податку на прибуток в загальному розмірі 2 207,00 гривень, є узгоджена та являється податковим боргом.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з матеріалів справи Державна податкова інспекція у Рогатинському районі Івано-Франківської Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області 25.07.2013 року направила на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ю" за №15-11 від 25.07.2013 року, що підтверджується квитанціє про оплату за надання послуг поштового зв'язку (а.с. 13). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковим повідомлення-рішенням з податку прибуток підприємств від 20.02.2013 року №0000281500; витягом із облікової картки платника податку на прибуток приватних підприємств за період з 31.12.2012 року по 20.05.2014 року; податковою вимогою форми "Ю" за №15-11 від 25.07.2013 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 14, 33, 13).

В матеріалах справи також наявна довідка від 13.05.2014 року за №716/10/09-10-25-10/186, в якій визначено, що сума заборгованості по податкових зобов'язаннях з податку на прибуток підприємств за податковим повідомлення-рішенням в розмір 2 207,00 гривень, станом на 13.05.2014 року, не сплачена до бюджету. Податкова вимога позивача від 25.07.2013 року №15-11 не була відкликаною (а.с. 32).

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначене позивачем податковим повідомлення-рішенням грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 2 207,00 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 коментованого Кодексу визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 2 207,00 гривень у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства "Альпіра" податкового боргу в сумі 2 207,00 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Альпіра" (ідентифікаційний код 33961653, с. Вербилівці, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77005) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству "Альпіра" в дохід бюджету податковий борг в сумі 2 207 (дві тисячі двісті сім) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 30.05.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.