Ухвала

від 13.03.2014 по справі 872/8085/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2014 рокусправа № 2а/0470/13564/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/13564/12

за позовом Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства "Реалькауф"

про застосування арешту рахунків платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

"08" листопада 2012 р. Лівобережна міжрайонна Державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Реалькауф" в якому просила застосувати арешт коштів відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю несплаченого податкового боргу по сплаті єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 166,69 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/13564/12 в задоволенні адміністративного позову Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Реалькауф" про застосування арешту рахунків платника податків - відмовлено.

Постанову суду мотивовано передчасністю звернення податкового органу до суду, оскільки позивачем не надано доказів звернення податкового органу до банківських установ з метою виявлення активів на рахунках платника податків.

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/13564/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд неправомірно відмовив в задоволенні позову з мотивів недотримання позивачем приписів ст. 94 Податкового кодексу України, оскільки податковий орган має право звернутись до суду з вимогою про накладення арешту на кошти боржника в разі відсутності у останнього майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг, що передбачено ст. 20 Податкового кодексу України.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ПП «Реалькауф» зареєстроване юридичною особою Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.03.2008 року (код ЄДРПОУ 30809342). З 05.04.2000 року перебуває як платник податків на обліку Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська.

За відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом у сумі 166,89 грн., через несплату узгодженого податкового зобов'язання.

У зв'язку з наявністю податкового боргу та відповідно до ст.. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) відповідачу надіслано податкову вимогу №1/1189 від 25.11.2010 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року по справі №2а/0470/9091/12 задоволено позов Лівобережної МДПІ до ПП «Реалькауф» та стягнуто з відповідача суму податкового боргу у розмірі 166,89 грн.

Даних щодо добровільного виконання судового рішення та сплати податкового боргу матеріали справи не містять.

З метою виявлення активів ПП «Реалькауф» податковим органом здійснено запити до Дніпропетровського МБТІ та Інспекції державного технічного нагляду. З відповіді яких, встановлено відсутність зареєстрованого в законному порядку за відповідачем нерухомого майна та відсутність сільськогосподарської техніки.

Позивач, керуючись ст. 20 п.п.20.1.17 п.20.1 Податкового кодексу України, з урахуванням наявності податкового боргу відповідача, звернувся до суду з адміністративним позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, з урахуванням того, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення боргу.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Порядок реалізації такого права викладено у ст. 94 Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 N 1398 (далі - Порядок № 1398).

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що Податковий кодекс України розуміє термін «майно» у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України (п. 14.1.105 ст. 14 Податкового кодексу України ). У цивільному праві під майном розуміють певну річ або їхню сукупність, у тому числі гроші і цінні папери.

Податковим кодексом України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Арешт майна та коштів на рахунках платника податків застосовується тільки, якщо з'ясовується одна з обставин, які вказані в ст. 94 Податкового кодексу України та п. 3.1.1 Порядку № 1398, а саме: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (п. 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1437/18732).

Отже, виходячи з наведених правових норм підставою для вжиття такого заходу як арешт коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст. 94 Податкового кодексу України та одночасно з цим наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів. Ні наявності належної підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту грошових коштів, ні наявності достатніх підстав вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів та неможливістю погашення податкового боргу, позивач у справі не довів.

Крім того, обов'язковою умовою п. п.20.1.7 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку є відсутність у нього майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. З огляду на вказану вимогу закону, колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на відсутність доказів недостатності коштів на банківських рахунках ПП «Реалькауф» для погашення податкового боргу.

За загальним правилом, наведеним у ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Заявлену вимогу про накладення арешту на грошові кошти та інші цінності платника податків позивач обґрунтовує посиланням на обставини, з якими законодавство не пов'язує бажані позивачем наслідки. Позивач не надав суду доказів прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, наявність якого також є однією з умов звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.

Доводи скаржника щодо приписів пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, якими не встановлено будь-яких обмежень щодо застосування такого арешту, окрім відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Вказаною нормою права визначено право податкової служби на звернення до суду з вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, в той же час вказана норма права не визначає обставин, за наявності яких можливо накладення такого арешту, порядок застосування арешту, правові наслідки застосування арешту.

Податковий кодекс України не визначає такого окремого інституту як арешт коштів платника податків, у зв'язку з чим застосування арешту коштів платника податків слід розцінювати як окремий вид адміністративного арешту майна платника податків, що є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Таким чином, на думку колегії суддів, для визначення обставин, що зумовлюють необхідність застосування адміністративного арешту коштів платника податків, у тому числі, підлягає застосуванню і п.94.2 ст.94 ПК України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. Доводи апеляційної скарги стосуються особистого тлумачення позивачем окремих норм матеріального права, які на думку ДПІ, надають безумовне право ставити питання про накладення арешту на кошти платника лише за наявності у платника податкового боргу та відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення такого податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції повно з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстави для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетрвоської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/13564/12 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/13564/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко