Ухвала

від 10.04.2014 по справі 872/14216/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 рокусправа № 804/9100/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижкофф"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 804/9100/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижкофф"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську):

-№ 0001248822 від 29.12.2012 р., яким ТОВ "РИЖКОФФ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11 046 047,50 грн., з яких 2 208 129,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

-№ 0000122310 від 30.04.2013 р., яким ТОВ "РИЖКОФФ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 083 172,50 грн., з яких 816 634,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки судові рішення про недійсність правочинів між позивачем та контрагентами відсутні, то висновки податкового органу про нікчемність даних господарських операцій безпідставні та протиправні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 804/9100/13-а у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивач, не надавши на вимогу суду первинних документів, не довів правомірності укладених з контрагентами правочинів, а наявні в справі цивільно-правові угоди не можуть слугувати достатнім доказом при розгляді справи про податкові правопорушення.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "Рижкофф" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 804/9100/13-а та прийняти нову постанову про задоволення позову. Скаржник вважає, що суд першої інстанції надав невірну оцінку встановленим по справі обставинам. Так, судом не приділено уваги наявності видаткових накладних, які підтверджують дійсність вчинених правочинів, відсутності судових рішень про визнання правочинів недійсними. Крім того, скаржник зазначає, що судом не досліджено питання спеціальної податкової правосуб'єктності позивача, а саме не враховано поширеної судової практики Європейського суду та суду касаційної інстанції, стосовно того, що добросовісний платник податків не несе відповідальність за порушення податкового законодавства своїм контрагентом.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. З урахуванням неявки представників сторін в судове засідання, фіксування судового процесу у відповідності до ст. 41 КАС України, не здійснювалось.

За результатами розгляду справи, приймаючи до уваги матеріали справи, судова колегія зазначає, що обставини, пов'язані з проведенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПГ Група «Рейнфорд» (код за ЄДРПОУ 33972597) з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Вега Прім» (код ЄДРПОУ 33669196), ТОВ «Ріел-Дрім» (код за ЄДРПОУ 33325059), ТОВ НВТ «Дніпроавтопром» (код за ЄДРПОУ 20237951) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010р., ТОВ «Универсал Ремонт Сервіс» (код за ЄДРПОУ 35863687) за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р. (акт перевірки № 564/23-0/33972597 від 11.12.2012 р., а. с.16-45), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки та за результатами застосовної позивачем процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.12, 14) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування Товариством валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбання товарів згідно господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Вега Прім», ТОВ «Ріел-Дрім», ТОВ НВТ «Дніпроавтопром», ТОВ «Универсал Ремонт Сервіс».

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "РИЖКОФФ" не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як встановлено судом першої інстанції, протоколом № 3/12 від 05.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Рейнфорд» змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Рижкофф».

Згідно висновків акту перевірки від 1.12.2012 р. встановлено порушення позивачем:

- п.п.5.3.9 п.5.3 з урахуванням п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток у декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 рік у сумі 305385 грн., у декларації з податку на прибуток за 9 місяців (III квартали) 2010 року у сумі 1010406 грн., у декларації з податку на прибуток за 2010 рік у сумі 1 912 690 грн.;

- п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток у декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 786 505 грн.;

- п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, з урахуванням п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого Товариством завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту у січні 2010 року на 105893 грн.; в березні 2010 року в розмірі 138415 грн., в липні 2010 року в розмірі 689641 грн., у вересні 2010 року в розмірі 118684 грн., в жовтні 2010 року в розмірі 388884 грн., в листопаді 2010 року в розмірі 1141103 грн., чим занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет в сумі 2582620 грн.;

- абз.2 п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого Товариством завищено податковий кредит в податковій декларації за вересень 2011 року на суму 683918 грн., чим занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет в сумі 683918 грн.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин (2010 р.), тобто Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" і Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний в редакції станом на 2010 р.) та норми Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011 р.).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334).

Також згідно п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ВЕГА ПРІМ» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

В акті перевірки від 11.12.2012 р. податківці дійшли висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ВЕГА ПРІМ» на підставі даних:

- акту Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 19.05.2011 р. №322/234/33669196 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вега Прім» (код ЄДРПОУ 33669196) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за липень 2010 року» (а. с.82-93) та акту Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 30.05.2011 р. №369/231/33669196 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вега Прім» (код ЄДРПОУ 33669196) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень-березень 2010 року» (а. с.94-101), згідно яких ТОВ «Вега Прім» має стан платника 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням),

- матеріалами кримінальної справи № 99110402, порушеної у відношенні директора ТОВ «Вега Прим» ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, згідно яких встановлено відсутність документів бухгалтерського та податкового обліку, що свідчить про укладення угод невідомими особами без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про не підтвердження податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «Вега Прім» та про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у січні, березні та липні 2010 року;

- вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 р. № 1-349, який набрав законної сили 07.12.2011 р. (а. с.102-115), яким встановлено, що директор ТОВ «Вега Прім» ОСОБА_2, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, відобразив операції з придбання ТМЦ (робіт, послуг), які фактично не поставлялися і служили метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, що призвело до заниження податкових зобов'язань ТОВ «Вега Прім».

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Рижкофф» (покупець) та ТОВ «Вега Прім» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 40295 від 15.01.2009 р.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Ріел-Дрім» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

В акті перевірки від 11.12.2012 р. зазначено, що Товариство мало взаємовідносини з ТОВ «Ріел-Дрім» за вересень-жовтень 2010 року.

При цьому, у ТОВ «Ріел-Дрім» та його постачальників відсутні необхідні умови для досягнення результатів проведення фінансово-господарських операцій щодо поставки товару в силу відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, складських або виробничих приміщень, транспортних засобів та товару (а. с.27, 28).

Товариством до перевірки надано оригінали податкових та видаткових накладних.

Проте, перевіркою повноти визначення ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Ріел-Дрім», відображених у декларації з податку на прибуток за 2010 рік, встановлено їх завищення у сумі 2 538 667 грн. Також встановлено порушення п.7.4 ст.7 Закону № 168 ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту у вересні 2010 року в розмірі 118684 грн. та в жовтні 2010 року в розмірі 388884 грн. по постачальнику ТОВ «Ріел-Дрім».

Щодо взаємовідносин з ТОВ НВТ «Дніпроавтопром» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

В акті перевірки від 11.12.2012 р. зазначено, що НВТ «Дніпроавтопром» протягом 2010 року не проводило фінансово-господарської діяльності, з листопада 2010 року підприємство не подавало податкову звітність, передбачену законодавством.

Так, ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» завищено валові витрати за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010 р. у сумі 5705515,0 грн. та завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в листопаді 2010 року в сумі 1141102,98 грн. (а. с.30-34).

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Универсал Ремонт Сервіс» за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р.

В акті перевірки від 11.12.2012 р. зазначено, що у ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс» відсутні необхідні умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: необхідних дозволів (ліцензій), відсутність трудових, виробничих ресурсів, неможливість ведення бухгалтерського та податкового обліку та фіксацією господарських операцій у первинних документах, що встановлено в акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 18.10.2012 р. № 162/224/35863687 (а. с.34-36).

У зв'язку з цим витрати ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» по операціях з придбання товарів у постачальника ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс» не можуть враховуватися для визначення об'єкта оподаткування.

Так, за позицією відповідача викладене свідчить про неможливість здійснення операцій з купівлі/продажу товарів (робіт, послуг) та про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям,

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 26.07.2013 р. з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи витребувано у позивача оригінали та завірені належним чином копії первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами, зазначеними в акті перевірки від 11.12.2012 р. (а. с.118).

ТОВ «Рижкофф» у клопотанні № 5-30/1 від 15.08.2013 р. повідомило, що позивач позбавлений можливості надати інші документи, окрім наявних у справі (а. с.128).

При цьому, позивачем не зазначено причини неподання витребуваних документів та не заявлено клопотання про витребування доказів в порядку статті 71 КАС України.

Отже, з огляду на ненадання позивачем без поважних причин доказів на підтвердження обставин, на які Товариство посилається, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Рижкофф".

При цьому, посилання скаржника на те, що факт постачання товарів підтверджується первинними документами, які не досліджувалися під час цієї перевірки, але досліджувалися під час планової перевірки, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки за приписами ч.1, ч.2 ст.86 КАС України суд повинен оцінювати докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні і ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином, колегія суддів, як і суд першої інстанції, не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську:

- № 0001248822 від 29.12.2012 р., яким ТОВ "РИЖКОФФ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11 046 047,50 грн., з яких 2 208 129,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000122310 від 30.04.2013 р., яким ТОВ "РИЖКОФФ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 083 172,50 грн., з яких 816 634,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що передбачених статтею 202 КАС України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рижкофф" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 804/9100/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 804/9100/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко