Ухвала

від 14.05.2014 по справі 872/750/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2014 рокусправа № 2а/0470/12179/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі №2а/0470/12179/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс» до за участі третьої особи: про Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби Приватного підприємства «Велес-Плюс» визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білмакс» (далі по тексту - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - Відповідач), третя особа - Приватне підприємство «Велес-Плюс» (далі по тексту - третя особа), в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 №0000010220 та №0000020220. (т.1, а.с.4-20)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/12179/12. (т.1, а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на відсутність у діях підприємства фактів завищення валових витрат, заниження валових доходів та завищення податкового кредиту з ПДВ, оскільки суми по придбанню металопродукції відображені ним в складі валових витрат з дотриманням чинного законодавства, витрати реально понесені на здійснення господарської діяльності, а висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з ПП «Велес плюс» є безпідставними, не доведеними належним чином та зробленими з перевищенням повноважень цього органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі №2а/0470/12179/12 адміністративний позов задоволено. (суддя - Власенко Д.О.) (т.5, а.с.124-132)

Відповідач - Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі №2а/0470/12179/12 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначав про наявність порушень в податковому обліку ТОВ «Білмакс» операцій з металобрухтом, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств. Також вказав на недійсність правочинів, укладених Позивачем з ПП «Велес-Плюс», що підтверджується актом перевірки останнього, яким встановлено, що перевіркою контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальників, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування ТМЦ, витрат на їх зберігання, операції з придбання зазначеними підприємствами товарів (послуг) у постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, це свідчить про відсутність необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також про відсутність господарської мети, оскільки правочини були укладені для надання податкової вигоди третім особам, виключно з метою формування валових витрат і податкового кредиту та не здійснювалися в реальному масштабі простору та часу. Діяльність ПП «Велес Плюс» була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплаті відповідних сум податків.

Третя особа по справі - приватне підприємство «Велес-Плюс» про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направило, про причини їх неявки суд не сповістили, з заявою про розгляд справи за їх обов»язковою участю - не зверталось.

В підготовчій частині розгляду справи представником Відповідача було заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме - замінити Верхньодніпровську об»єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на Верхньодніпровську об»єднань державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів Дніпропетровської області.

За таких обставин, колегія суддів, з урахуванням думок представників сторін, ухвалила розглянути справу без участі представника третьої особи по справі та допустити до участі в справі в якості належного Відповідача - Верхньодніпровську об»єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів Дніпропетровської області, яка є правонаступником Верхньодніпровської об»єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Представник Відповідача, посилаючись на доводи, викладені в скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники Позивача, кожен окремо, просили суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити за її безпідставності та необґрунтованості, а рішення суду, як законне та вмотивоване - залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень №0000010220 та №0000020220 від 19.09.2012р. - є предметом судового спору.

Сторони щодо встановлених судом фактичних обставин справи, заперечень не заявляли.

Суд розглядає справу в межах апеляційного оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, не довів ту обставину, що первинні документи Позивача є такими, що не відповідають дійсності, не довів відсутності реального здійснення операцій, тобто, що роботи/послуги за договорами не надавалися, а договори укладено лише з метою безпідставного збільшення валових витрат Позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Білмакс» зареєстроване 02.03.2006 Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області у якості юридичної особи, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 455425 /а.с. 72, том 1/. ТОВ «Білмакс» 02.03.2006 було взяте на облік у Жовтоводській об'єднаній ДПІ за № 857\а.с. 74, том 1/ та 08.05.2008 останньому було видано Свідоцтво № 100114669 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 008938 /а.с. 45, том. 1/.

Як вбачається з матеріалів справи, Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 15.08.2012 було складено акт № 162/222-34031183 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс», код ЄДРПОУ 34031183, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2011 в рамках службового розслідування» /а.с. 71-97, том 4/.

Відповідно до висновків вказаного акту встановлено наступні порушення зі сторони ТОВ «Білмакс»:

1) п. 1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР із змінами та доповненнями, пп.135.5.4 п.135.4 ст.135, пп. 138.8.1 п.138.8, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2215150,57 грн.;

2) п.3.1 ст.3, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №№168/97-ВР зі змінами та доповненнями, пункту п.185.1 ст. 185, п.198.3 п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на 397321,04 грн.

На підставі Наказу № 431 від 28.08.2012р. «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс» (код за ЄДРПОУ 34031183)» /а.с. 21-22, том. 1/, фахівцями Відповідача була проведена документальна позапланова перевірка Позивача, про що 14.09.2012 було складено акт № 187/222-34031183 «Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс», ЄДРПОУ 34031183, з питань правомірності зображення у складі валових витрат (1,5 млн.грн.) сум по придбанню металопродукції, яка в подальшому не приймала участі у виробничому процесі, по утворенню, розміщенню та реалізації відходів виробництва металобрухту); обґрунтування вартості послуг на суму 6,3 млн.грн., отриманих від приватних підприємців, ствердження їх фактичного надання, аналізу економічної доцільності отримання даних послуг, враховуючи, що приватні підприємці є колишніми працівниками ТОВ «Білмакс»; посилення доказової бази по відпрацюванню матеріалів перевірки, отриманих від ДПІ у Заводському р-ні м. Запоріжжя з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Велес Плюс» в рамках оскарження акта перевірки» /а.с.24-48, том. 1/.

Згідно наданої суду ксерокопії зазначеного акту, перевіркою встановлено порушення, допущені Позивачем, а саме:

1) п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 641685,65 грн.;

2) п. 3.1 ст. 3, п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»; п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 379321,04 грн.

На підставі вказаного акту перевірки № 187/222/34031183 від 14.09.2012 Відповідачем відносно позивача було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 вересня 2012 року за № 0000010220, щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 641685,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 90639,45 грн. /а.с. 49, том 1/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 вересня 2012 року за № 0000020220, щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 397321,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 72126,17 грн. /а.с. 52, том. 1/.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя 04.11.2011 було складно акт № 1975/23-023/37129289 «Про результати документальної виїзної перевірки ПП «Велес-Плюс» - третьої особи по даній адміністративній справі, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Астера-Сервіс», код за ЄДРПОУ 37167785, ТОВ «Компанія Євростандарт» ЄДРПОУ 3722133, ТОВ «Доміно-2010» ЄДРПОУ 37367946 за період з 01.01.2010 по 01.10.2011» /а.с. 24-33, том. 4/.

У висновках даного акту встановлено наступне:

1) ПП «Велес-Плюс» при придбанні у ТОВ «Астера-Сервіс», ТОВ «Компанія Євростандарт», ТОВ «Доміно-2010» та подальшої реалізації (продажу) товарів (послуг) не було додержано вимог ч. 3, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними;

2) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 19.07.2010 по 01.10.2011, які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Податковим кодексом України; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 79.1 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Податковим органом в акті зроблено висновок про недійсність та нікчемність правочинів, укладених між Позивачем та третьою особою по даній адміністративній справі \т.1 а.с.39,40\.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком контролюючого органу з огляду на те, що він є необґрунтованим оскільки не базується на первинних документах, які були наявні у Позивача та досліджені судом.

Судом встановлено, що Позивачем на підтвердження реальності здійснених господарських операцій надано належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та приватним підприємством «Кас-Капітал» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що матеріали перевірки контролюючого органу не свідчать про встановлення фактів, які б були підставою того, що Договори, укладені між Позивачем по справі та вищевказаним контрагентом, порушують публічний порядок внаслідок їхньої спрямованості на незаконне заволодіння майном (коштами) держави.

До такого висновку колегія суддів приходить з урахуванням того, що факт несплати податків не може впливати на дійсність договорів купівлі-продажу (поставки), оскільки ч. 1 ст. 228 ЦК України не пов'язує нікчемність договору купівлі-продажу (поставки) з виконанням його сторонами податкових зобов'язань. Останні носять похідний характер стосовно цивільно-правових зобов'язань і не можуть впливати на дійсність договору. Крім того, матеріали Акту перевірки не містять та не ставлять під сумнів факти поставки товарів позивачу за Договорами.

Статтею 19 Конституцією України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Відмовляючи в задоволенні апеляційних вимог колегія суддів керується, в тому числі, й практикою Європейського суду, а саме: у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02, п. 38 рішення), Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

У справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03, п. 71 рішення) Європейський суд з прав людини визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В силу ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум коштів за правочинами, укладеними з Приватним підприємством «Велес-Плюс».

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів керується положеннями ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно яких - об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вищезазначеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 № 619-14, металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

Підпунктом 2.13 пункту 2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 визначено, що первісна вартість запасів, що надійшли на склад від забракованих виробів та зворотних відходів виробництва, ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання.

Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

Згідно з п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

В п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318 зазначено, що виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

З правового аналізу вищезазначених законодавчих норм, колегія суддів вважає, що прямі матеріальні витрати повинні бути зменшені на справедливу вартість зворотних відходів (металобрухту).

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 року № 163, справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Виходячи із аналізу даної норми - справедлива вартість зворотних відходів, це вартість їх реалізації, тобто вартість за яку реалізовувався металобрухт.

Порядок оцінки запасів також визначається в п.24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації та в п.25 цього Положення (стандарту), згідно якого запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

В п.27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 зазначено, що сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду.

На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про необґрунтованими висновків Відповідача, що встановлюють відсутність зв'язку придбаної Позивачем металопродукції з власною господарською діяльністю та невірне відображення вартості відходів виробництва (металобрухту) у складі валових витрат останнього, оскільки валові витрати Позивача, за наявності встановлених судом обставин справи, мали зменшуватися на справедливу ціну реалізації металобрухту, а не на первісну вартість, за якою була закуплена металопродукція.

З огляду на що, колегія суддів приходить до висновку про відсутність завищення Позивачем валових витрат в період з 01.07.2009 по 31.03.2011 на суму 994448,48 грн. та за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 455518,80 грн., а також відсутнє відповідне заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 15 березня 2012р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня2012р. у справі №2а\0470\12179\12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а вразі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу - з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 19 травня 2014р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна