Постанова

від 20.12.2006 по справі 41/492-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/492-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 20.12.06 р.          № 41/492-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Вербицької О.В.

                                        Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                              Котелянець О.О.

 За участю представників:

 від позивача - Коновал О.В. (дов. б\н від 26.01.2006 року);

від відповідача  - Жуков А.М. (дов. № 137\50 від 12.10.2994 року);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Мрія"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 22.09.2006  

 у справі № 41/492-А (Пилипенко О.Є.)

 за позовом                               Національного банку України в особі Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області, м. Київ

 до                                                   Акціонерного комерційного банку "Мрія", м. Київ

 про                                                  стягнення 263022,10 грн. штрафу

 Суть постанови і скарги:

Постановою господарського суду м. Києва від22 вересня 2006 року, яка прийнята у справі № 41\492-А (суддя – О.Є. Пилипенко), позов Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області (надалі – Позивач, НБУ) до акціонерного комерційного банку “Мрія” (надалі – Відповідач, Банк) про стягнення  263 022 грн. 10 коп. штрафу був задоволений повністю (л.с. 106-114).

Акціонерний комерційний банк “Мрія”, не погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову та у задоволенні позову НБУ відмовити (л.с. 121-123).

Представник Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області у судовому засіданні не погоджується з вимогами, що викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, а тому просить залишити постанову господарського суду м. Києва від 22 вересня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу (л.с. 136-140) та наданих поясненнях.

Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

 Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області звернувся до господарського суду м. Києва із позовом № 13-107\13445 від 16.06.2006 року, в якому просив стягнути з акціонерного комерційного банку “Мрія” штраф у розмірі 263 022 грн. 10 коп. (л.с. 2-6). Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що НБУ в результаті перевірки Банку  в частині дотримання законодавства щодо строків надання повідомлень про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, були встановлені порушення законодавства, неналежне виконання вимог щодо виявлення операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, факти порушень в частині коригування  реєстру шляхом доповнення графи 10 додатковими кодами ознак фінансових операцій, які  підлягають фінансовому моніторингу, у зв'язку з чим  Позивачем  в межах своїх прав згідно рішення  № 47 від 09.03.2006 року (надалі – Рішення) був накладений штраф в розмірі 0, 01 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу Банку за кожний випадок порушення, про що Відповідачу направлений лист, але сума штрафу сплачена не була. НБУ вважає, що з Банку має бути стягнено 263 022 грн. 10 коп. штрафу згідно Положення про філії (територіальні управління) Національного банку України, затвердженого Постановою  Правління Національного банку України від 22.12.2000 року № 495, Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 року № 189, Постанови Правління Національного банку України від 17.03.2004 року № 108 “Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Національного банку України від 28.08.2001 року № 369, ст.ст. 4, 5, 10 Закону України “Про  запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, ст. 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та ст.ст. 1,12, 13, 15 Господарського процесуального кодексу України (л.с. 2-6).

В заяві № 13-212\20389 від 01.09.2006 року НБУ уточнив обґрунтування своїх  позовних вимог та просить їх задовольнити з посиланням на норми ст.ст. 3, 6, 17, 104-106, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (л.с. 65-70).

Постановою господарського суду м. Києва від 22 вересня 2006 року позов Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області до акціонерного комерційного банку “Мрія” про стягнення  263 022 грн. 10 коп. штрафу був задоволений повністю.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що рішення НБУ, на підставі якого до Відповідача були застосовані штрафні санкції, прийняте в межах повноважень Позивача, до яких відносяться також контролюючі функції щодо банківських установ,  а відповідне Рішення  до порушення даної справи Відповідачем оскаржено не було та його дія не зупинена, у зв'язку з чим воно прийняте за наявності підстав для його прийняття, а також є обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства  щодо порядку проведення перевірок банківських установ та підстав (виявлених фактів порушень) для застосування до Банку штрафних санкцій у відповідному розмірі. При цьому, місцевий суд керувався Положенням про філії (територіальні управління) Національного банку України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 22.12.2000 року № 495, Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 року № 189, Постаноою Правління Національного банку України від 17.03.2004 року № 108 “Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону У країни “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Національного банку України від 28.08.2001 року № 369, Положенням про планування  та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 276 від 17.07.2001 року, ст.ст. 4, 10, 17 Закону України “Про  запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, ст.ст. 2, 7, 23 Закону України “Про  Національний банк України”, ст. 72, 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та ст.ст. 2, 7, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України  (надалі - КАС України) (л.с. 106-114).

Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції слід визнати як таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених в постанові місцевого суду, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи (п.п. 1, 2, 3, 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає повному скасуванню, а апеляційна скарга, відповідно, задоволенню. Поряд з цим, апеляційний суд вважає за необхідне, керуючись, зокрема, п. 3 ст. 198  та п. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову НБУ до Банку про стягнення 263 022 грн. 10 коп. штрафу відмовити повністю.

До вказаних висновків апеляційна інстанція дійшла враховуючи наступне:

Пунктом 2 ст. 241 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) визначено, що перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір  і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно  до ст. 1 Закону України “Про банки та банківську діяльність” (надалі – Закон № 1)  цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Згідно ст. 73 Закону № 1 у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться, зокрема, накладення штрафів на: керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

Відповідно до преамбули Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (надалі – Закон № 2) цей закон регулює відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та спрямований на боротьбу з фінансового тероризму.

Статтею 17  вказаного закону встановлено, що  особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову  відповідальність згідно із законом. Такі особи також  можуть бути позбавлені права провадити  певні види діяльності згідно із законодавством. Юридичні особи, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмиванню)  доходів або фінансували тероризм, можуть бути ліквідовані за рішенням суду. У разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством, штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У випадку відсутності згоди щодо сплати штрафу рішенням про накладення штрафу чи у його відмові приймається судом за поданням органу, що регулює діяльність суб'єкта первинного фінансового моніторингу та надає ліцензії або інший спеціальний дозвіл.   

Пунктом 7.12 глави 7 розділу ІІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 369 (надалі – Положення № 369), визначено, що   штраф за порушення порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, накладається на банки: за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку (також може застосовуватися письмове застереження щодо потреби усунення допущеного порушення); за друге однотипне порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку; за третє і подальші однотипні порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку. Загальна сума штрафів за однотипні порушення порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, що нарахована за місяць (у якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Пунктами 1, 2 постанови Правління Національного банку України від 17.03.2004 року № 108 “Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (надалі – Постанова № 108) передбачено, що за невиконання (неналежне виконання) банком вимог статей 5, 6, 7 та 8 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" Національний банк України (далі - Національний банк) адекватно вчиненому правопорушенню може накласти на банк штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф за порушення в діяльності філії банку накладається безпосередньо на банк - юридичну особу. Національний банк накладає штраф на банк на підставі результатів планових та позапланових перевірок діяльності банків чи їх філій. Якщо матеріали перевірки містять також факти порушення банком банківського законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, то рішення про накладення штрафу на банк за порушення вимог Закону приймається одночасно із застосуванням заходів впливу за порушення банківського законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку. Рішення про накладення штрафу на банк адекватно вчиненому правопорушенню приймає Комісія Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі - Комісія Національного банку) або відповідна комісія Національного банку при територіальному управлінні (далі - Комісія Національного банку при територіальному управлінні). Рішення Комісії Національного банку (Комісії Національного банку при територіальному управлінні) про накладення штрафу на банк має містити перелік виявлених порушень з посиланням на норми Закону. Рішення Комісії Національного банку про накладення штрафу на банк надсилається відповідному територіальному управлінню Національного банку не пізніше трьох робочих днів після його прийняття.

Згідно п. 1.1 Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 276 від 17.07.29001 року (надалі – Положення № 279), положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок регулює процес планування та проведення інспектування службою банківського нагляду Національного банку України банків та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку.

Цим же положенням встановлено, що інспекційні перевірки банків та їх філій або інших власних підрозділів здійснюються відповідно до плану інспекційних перевірок. Планова інспекційна перевірка банку (юридичної особи в цілому, включаючи окремі перевірки філій або інших власних підрозділів) здійснюється не частіше одного разу на рік. Датою, з якої починається відлік річного строку для визначення початку наступної планової інспекційної перевірки, є дата закінчення попередньої планової інспекційної перевірки, що зазначена у посвідченні на право проведення цієї перевірки. Про проведення планової перевірки Національний банк зобов'язаний повідомляти банк не пізніше ніж за 10 днів до початку цієї перевірки.  Національний банк може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки за наявності обґрунтованих підстав. Такими підставами є виявлення під час здійснення безвиїзного нагляду1 (у тому числі за результатами аналізу показників системи раннього реагування) суттєвого погіршення фінансового стану банку або фактів проведення банком (його підрозділами) ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів банку, чи фактів подання Національному банку недостовірної звітності, а також звернення банку щодо відкриття філій або інших власних підрозділів, отримання ліцензій чи дозволів, передбачених законодавством, тощо. Порядок здійснення безвиїзного нагляду, який полягає в контролі за діяльністю банків (у тому числі за дотриманням банками встановлених Національним банком норм адміністративного та індикативного регулювання їх діяльності) на підставі даних статистичної і фінансової звітності банків як на індивідуальній, так і консолідованій основі, та іншої інформації, що надходить до Національного банку, визначається Національним банком. Рішення про проведення позапланової перевірки банку за наявності обґрунтованих підстав оформляється у формі розпорядження та підписується Головою Національного банку або уповноваженою ним особою. Уповноваженою особою може бути перший заступник Голови, заступник Голови Національного банку, який за посадовими обов'язками керує службою банківського нагляду, директор Департаменту банківського регулювання і нагляду. Для здійснення вищезазначених повноважень цим особам видається довіреність за підписом Голови Національного банку.

Пунктами 3.11, 3.12 вказаного положення встановлено, що  під час проведення комплексної інспекційної перевірки або за результатами інспекційної перевірки з окремих напрямів діяльності / операцій банку (та/або його філій чи інших власних підрозділів банку) складаються довідки про перевірку. За результатами комплексного інспектування банку на підставі довідок про перевірку окремих напрямів діяльності / операцій банку (у тому числі його філій та/або інших власних підрозділів, що перевірялися під час проведення комплексної перевірки банку) складається звіт про інспектування. Звіт про інспектування має визначену форму, яка затверджується заступником Голови Національного банку, який згідно з розподілом функціональних обов'язків здійснює керівництво службою банківського нагляду Національного банку. Звіт про інспектування надається банку протягом трьох робочих днів після його погодження заступником Голови Національного банку, який згідно з розподілом функціональних обов'язків здійснює керівництво службою банківського нагляду Національного банку. Особливості порядку надання банку звіту про інспектування, що проведене територіальним управлінням Національного банку, визначені в пункті 3.14 цієї глави.

В порушення вказаних норм діючого банківського законодавства суд першої інстанції визнав правомірним застосування до Банку штрафних санкцій у відповідному розмірі, не дослідивши належним чином порядок застосування штрафних санкцій за відповідні правопорушення з наступних підстав.

Так, апеляційна інстанція погоджується із тим, що ст. 73 Закону № 1 визначена відповідальність у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, у вигляді накладення штрафів у визначених вказаною статтею розмірах. Між тим,  досліджуючи підстави  для   стягнення НБУ у даній справі штрафу з Банку  згідно рішення № 47 від  09.03.2006 року (л.с. 8-9) апеляційний суд встановив, що в Рішенні визначено порушення з боку Банку ст. 5 Закону № 2, яка  визначає завдання та обов'язки суб'єкта первинного фінансового моніторингу та порядку його виконання. Отже, в порівнянні із нормами Закону № 1, Закону № 2 є спеціальним щодо регулювання завдань та обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також щодо відповідальності за порушення відповідних норм. У зв'язку з цим  застосування до Відповідача згідно Рішення штрафних санкцій за порушення Банком норм, як суб'єктом первинного фінансового моніторингу, згідно Закону № 1, тоді як відповідна відповідальність передбачена у зв'язку з цим спеціальними нормами - ст. 17 Закону № 2, є таким, що здійснено із невірним застосуванням  норм діючого законодавства про банківську діяльність, а висновок суду першої інстанції  з цього приводу є необґрунтованим  та таким, що зроблений із неналежним застосуванням норм спеціального законодавства  відповідно до п. 2 ст. 241 ГК України. При цьому, слід зазначити, що НБУ, як в своїй позовний заяві, так і в Рішенні посилається  на передбачену Законом № 2  відповідальність за порушення ст. 5 останнього у вигляді штрафу у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тоді як згідно Рішення застосовані були санкції згідно ст. 73 Закону № 1 (л.с. 2-6, 8-9).

Щодо порядку накладення на Банк відповідних штрафних санкцій НБУ згідно Рішення, апеляційний суд не заперечує право НБУ проводити перевірки інших банків з питань належного виконання фінансового моніторінгу, але з дотриманням встановленого порядку щодо виявлення відповідних порушень. Такий порядок визначається відповідно до Положення №  369, Постанови № 108 та Положення № 276. При цьому слід зазначити, що Положення № 369 відповідно до його назви  “про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства”, як Закон № 1 є нормативним актом загальної дії щодо заходів впливу за порушення банківського законодавства. Між тим,  Постанова № 108 та Положення № 276, як спеціальні нормативні акти, визначають порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону № 2, а також підстави – проведення перевірок банків, за результатами яких накладаються відповідні штрафи. Як вбачається з матеріалів справи в порушення вимог Постанови № 108 та Положення № 276 НБУ згідно вимог означених постанови та положення відповідна перевірка не проводилась та довідка або звіт не складались, що також підтверджуються наданими  представником Позивача в судовому засіданні 20.12.2006 року поясненнями (л.с. 144-146), а Рішення прийнято, як зазначено в тексті останнього, за результатами розгляду “інформації Департаменту банківського регулювання і нагляду та Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області”. Твердження представника НБУ про те, що визначені в Рішенні порушення з боку Банку зафіксовані у відповідному протоколі засідання комісії НБУ доказами у справі не підтверджуються та такий протокол  Позивачем не наданий та у матеріалах справи відсутній.

Із вищевикладеного аналізу норм  законодавства, обставин  справи та наявних доказів у справі апеляційна інстанція вважає за необхідне зробити висновок  про те, що НБУ не був дотриманий порядок встановлення, фіксування порушень з боку Банку порядку виконання  та здійснення фінансового моніторингу, а штрафні санкції у зв'язку з цим згідно Рішення застосовані неправомірно і також з порушенням  норм щодо порядку їх застосування, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог НБУ про стягнення  з Банку  відповідної суми штрафу згідно Рішення у даній справі.    

Таким чином, вимоги Банку щодо неправомірності стягнення з нього сум штрафних санкцій та прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови, які викладені в апеляційній скарзі, обґрунтовані, підтверджуються документами у справі та нормами законодавства, а судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України покладаються на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 1, 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст.ст. 5, 17 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, ст. 241 Господарського кодексу України та ст.ст. 6, 7, 49, 51,  69, 70, 71, 72, 86, 94, 156, 184, 185, 187, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку “Мрія” задовольнити повністю.

2.          Постанову господарського суду м. Києва від 22 вересня 2006 року у справі № 41\492-А скасувати повністю.

3.          Прийняти нову постанову, якою у позові Національному банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області  до акціонерного комерційного банку “Мрія” про стягнення  263 022 грн. 10 коп. штрафу відмовити повністю.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь акціонерного комерційного банку “Мрія” (01601, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24, к\р 32003177501, відкритий в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області код банку 321024, ідентифікаційний код 14359319) 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень) 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її виготовлення в повному обсязі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

5.          Справу №  41\492-А повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя          Коваленко В.М.

 Судді

           Вербицька О.В.

          Пантелієнко  В.О.