Ухвала

від 23.01.2007 по справі 25/455-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/455-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 23.01.07 р.          № 25/455-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Сотнікова С.В.

 суддів:                                          Дзюбка П.О.

                                        Дикунської  С.Я.

 при секретарі:                              Щербак М.В.

 За участю представників:

 від позивача - Коленко К.М. – директор, Каніковський О.О. – предст., Клеймьонов О.В., Тімаков В.М. – предст.;

 від відповідача - Степаненко С.Д. – предст., Світельська Т.В.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальнітю "Ойл-Трейдінг"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 07.11.2006

 у справі № 25/455-А  (Морозов С.М.)

 за позовом           Товариство з обмеженою відповідальнітю "Ойл-Трейдінг"

 до           Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва

 про          визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду м. Києва від 07.11.2006р. у справі №25/455-А позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0005732307/0 від 31.07.2006 р. В іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл-Трейдінг” 101, 50 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову змінити, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0005742307/0 від 31.07.2006р. з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому він не погодився з доводами апеляційної скарги позивача та просив залишити оскаржувану частину постанови суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судових засіданнях представники сторін підтримали свої доводи, вимоги та їх обґрунтування.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва №0005732307/0 від 31.07.2006р. позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 38589,00 грн. (в т.ч. 25726,00 грн. основного платежу та 12863 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва №0005742307/0 від 31.07.2006р. позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 205808,00 грн. (в т.ч. 102904,00 грн. основного платежу та 102904,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки № 326/23-7/25288054 від 19.07.2006р., складеного за результатами виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл-Трейдінг” за період з 01.10.2003р. по 31.12.2005р.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за І півріччя 2004 р. в розмірі 25,7 тис. грн. такий висновок відповідача зроблено на підставі того, що позивачем було включення до загальної суми валових витрат податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2004 року суми коригування валових витрат по врегулюванню сумнівної заборгованості в розмірі 617,4 тис. грн. До декларації подано також Додаток К4 в якому вказано, що валові витрати збільшено на підставі п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” по заборгованості боржників ПП “Таис” на суму 427,3 тис. грн. (згідно рішення Господарського суду Донецької області №6/467 від 26.11.2003р.) та ТОВ “Укрексім” на суму 190,1  тис. грн. (згідно рішення Господарського суду м. Києва № 41/84 від 16.02.2004 p.), а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості разом з податком на додану вартість в сумі 102,9 тис. грн.  

Крім того, в Акті перевірки № 326/23-7/25288054 від 19.07.2006р. відповідачем зазначено про порушення позивачем п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” у зв'язку із заниженням податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму коригування по врегулюванню безнадійної заборгованості у травні 2004 р. на суму 102904,00 грн. (на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1/388 до податкової накладної від 14.07.2003 р. по контрагенту ПП “Таис” та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1/490 до податкової накладної від 31.10.2003 р. по контрагенту ТОВ “Укрексім”). На думку відповідача, дебіторська заборгованість позивача не підпадає під визначення безнадійної, а отже він не мав права проводити коригування податкових зобов'язань.

Колегія суддів не погоджується з висновком відповідача в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та вважає безпідставним віднесення позивачем до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості разом з податком на додану вартість з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2003 р. у справі № 6/467 стягнуто на користь позивача з ПП “Таис” заборгованість в сумі 427267,25 грн., рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2004 р. у справі № 41/84 стягнуто з ТОВ “Укрексім” на користь позивача борг в сумі 190160,74 грн.

Таким чином, позивач згідно пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” отримав право на коригування валових витрат та включення дебіторської заборгованості до їх складу.

Згідно пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до валових витрат на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Разом з тим пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону, встановлено, що до складу валового доходу підприємства не включаються суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно включено суми податку на додану вартість при коригуванні валових витрат на суми сумнівної дебіторської заборгованості, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 25726,00 грн.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.5 ст. 4 Закону “Про податок на додану вартість” У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що правила вищезазначеної статті Закону України “Про податок на додану вартість” застосовуються не тільки при врегулюванні безнадійної заборгованості, але й при врегулюванні сумнівної відповідно до положень статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” визначено, що сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Таким чином, на думку колегії суддів, у позивача виникло право на зменшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно п. 4.5 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі рішень Господарського суду Донецької області від 26.11.2003 р. у справі № 6/467, Господарського суду міста Києва від 16.02.2004 р. у справі № 41/84, при збільшенні суми валових витрат на вартість відвантажених товарів відповідно до пп. 12.1.1 пп. 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

З матеріалів справи вбачається, згідно п. 20 “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.1997р за №233/2037, Товариству “Таис” був виписаний розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1/388 до податкової накладної від 14.07.2003 р. на суму 71211,21 грн., а відповідна сума податку на додану вартість виключена зі складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивача.

Товариству “Укрексім” виписаний розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1/490 до податкової накладної від 31.10.2003р. на суму 31693,45 грн., а відповідна сума податку на додану вартість також була виключена зі складу податкового зобов'язання.

Таким чином, позивачем правомірно відкореговано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в травні 2004 р. в розмірі 102904,66 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято вірне рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0005732307/0 від 31.07.2006 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 205808 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо  він   заперечує   проти адміністративного позову.

Апелянтами не надано, суду апеляційної інстанції беззаперечних доказів на підтвердження тих обставин, на яких ґрунтуються вимоги апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судове рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2006р. у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 209  Кодексу адміністративного судочинства України Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл-Трейдінг” та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва  від 07.11.2006р. у справі  

№ 25/455-А – без змін.

Матеріали справи № 25/455-А повернути Господарському суду міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної  скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим  рішенням  суду апеляційної інстанції.

 Головуючий суддя          Сотніков С.В.

 Судді

           Дзюбко П.О.

          Дикунська  С.Я.