Ухвала

від 18.01.2007 по справі 46/345-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/345-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 18.01.07 р.          № 46/345-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                          Пантелієнка  В.О.

                                        Дзюбка П.О.

 при секретарі:                              Котелянець О.О.

 За участю представників:

 від позивача - Кузьменко О.А. (дов. від 09.01.2007 року № 4);

 від відповідача-1 - Кравець Ю.Г. – директор;

Єркін М,М. (дов. від 02.01.2007 року,б/н);

відповідача-2: не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

 напостанову господарського суду м.Києва від 09.10.2006

 у справі № 46/345-А  (Шабунін С.В.)

 за позовом           Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

 до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбудсервіс"

          Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехснаб"

 про          визнання угоди № 4 від 23.02.2004 недійсною

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 09.10.2006 року у справі № 46/345-А в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі – позивач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбудсервіс” (далі – відповідач-1, ТОВ “Універсалбудсервіс”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” (далі – відповідач-2, ТОВ “Стройтехснаб”) про визнання угоди № 4 від 23.02.2004 року недійсною відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог, позивач стверджує, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, та, крім того, висновки, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи. Так, суд першої інстанції не взяв до уваги рішення Святошинського районного суду м. Києва, яким Товариство з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” визнано юридичною особою, яка не здатна мати, набувати та здійснювати цивільні права та обов'язки, та визнано непричетними до створення та діяльності підприємства засновників. Місцевим господарським судом також не враховано п. 19 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-05/111, відповідно до якого у зв'язку із реєстрацією  на підставі загубленого документа, що посвідчує особу – засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом угоди мають визнаватись недійсними на підставі ст.. 49 Цивільного кодексу УРСР незалежно від часу їх укладення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсалбудсервіс” надало суду письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких спростовує наведені в ній доводи та просить апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 09.10.2006 року у справі № 46/345-А – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2006 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, а ухвалою від 18.12.2006 року – справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача-1. Представники відповідача-2 в судове засідання не з'явились. Всі процесуальні документи. Що направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” повернулись з відміткою поштового відділення зв'язку “ організація не знаходиться”. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, та, керуючись п. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) колегія вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбудсервіс” на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення  суду першої  інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної  інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього кодексу. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були  заявлені в суді першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсалбудсервіс” (ідентифікаційний код 32344594) зареєстровано як юридична особа 18.02.2003 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, 19.02.2003 року включено до ЄДРПОУ. Товариство з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” 25.02.2003 року  взятий на облік платника податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” (ідентифікаційний код 32525287) зареєстроване 29.05.2003 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа, 04.06.2003 року включено до ЄДРПОУ. 24.07.2003 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва видане свідоцтво № 37062893 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

23.02.2004 року між відповідачами був укладений договір № 4, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсалбудсервіс” (Замовник) доручило, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” (Виконавець) взяло на себе обов'язок по виконанню ремонтних робіт на загальну суму 25 734,20 грн.

Вказаний договір було виконано відповідачами в повному обсязі, про що свідчать податкова накладна № 205/1 від 23.02.2004 року, податкова накладна № 635 від 25.05.2004 року.

Всі первинні документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” підписував Бубнова Л.О.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.09.2004 року у справі № 2-2846/2004 визнано недійсними статут та установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб”, свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб”, видане Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, довідку про включення Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб”  до ЄДРПОУ та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Вказане рішення в апеляційному чи касаційному порядку не оскаржувалось та 17.10.2004 року набуло чинності.

На виконання вказаного рішення Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва склала акт № 933/19-4013-1 від 20.04.2005 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37062893, виданого 24.07.2003 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва.

За таких обставин, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” укладало спірний договір № 4 від 23.02.2004 року з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому цей договір має бути визнаний недійсним відповідно до ст.. 207 ГК України.

Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе зазначити, що під час розгляду справ про визнання угод недійсними необхідно оцінювати докази в сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо спрямованості діяльності суб'єкта господарювання, в тому числі при укладанні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Необхідно повно з'ясовувати наявність тих обставин справи, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання у зв'язку з цим відповідних юридичних наслідків.

Згідно п. 1 ст.. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у однієї або у обох сторін та від виконання угоди однією чи обома сторонами.

Угода виконана обома відповідачами та укладена в межах їх господарської компетенції, що не заперечується сторонами у справі.

Як зазначає Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва, умисел на укладення договору № 4 від 23.02.2004 року, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, був тільки у Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб”, що підтверджується рішенням районного суду про визнання установчих документів відповідача-2 недійсними та скасуванням державної реєстрації підприємства.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Таким чином, зазначене рішення Святошинського районного суду м. Києва не звільняє позивача від необхідності доведення в суді наявності умислу у Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Порядок взяття платників податків – юридичних осіб на податковий облік зазначений в Інструкції про порядок обліку платників податків, яка затверджена наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612. Відповідно до вказаної інструкції, всі документи, необхідні для взяття на податковий облік, подаються власником, засновником (власниками, засновниками) або уповноваженою ним (ними) особою (заявником), або призначеним керівником, або головним бухгалтером особисто. При цьому, згідно зазначеної інструкції, всі документи та надана платником податків інформація перевіряється відповідними відділами державної податкової служби.

За таких обставин, як вірно зазначив суд першої інстанції, підставами для реєстрації Остапенко Т.В. та Дзиковської О.С. у податкових органах як засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрація, що були перевірені на відповідність законодавству.

Разом з тим, юридичним наслідком визнання установчих документів підприємства недійсними мало бути скасування державної реєстрації підприємства та здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт визнання установчих документів підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, підставами для реєстрації Остапенко Т.В. та Дзиковської О.С. у податкових органах як засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрація, що були перевірені на відповідність законодавству.

Крім того, відповідно до копії Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб”, справжність підпису Остапенко Т.В. та Дзиковської О.С. у Статуті засвідчено нотаріусом в їх присутності; особу Остапенко Т.В. та Дзиковської О.С. нотаріусом встановлено, дієздатність перевірено.

Жодним законодавчим актом України не передбачено зобов'язання замовника (також не надано йому права) перевіряти достовірність даних, які вказуються виконавцем в його первинних бухгалтерських документах, а також контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податку. Це саме стосується і перевірки замовником намірів виконавця щодо сплати ним державі податку. Згідно ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Позивачем не надано в ході розгляду справи належних доказів про виключення відповідачів з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ.

Згідно ст.ст. 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для даної норми закону характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавче визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-2 як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також позивачем не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб”, зокрема Остапенко Т.В. та Дзиковської О.С. які були засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб”.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, судова колегія Київського апеляційного господарського суду доходить висновку, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідача-2 на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що згідно ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності та самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 ГК України)

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Кодексу).

Сама по собі спірна угода не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Послуги, які були предметом спірного договору, не вилучені законом з цивільного обігу, на їх продаж не вимагалась ліцензія, не було й інших обмежень стосовно їх відчуження.

Крім того, статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ зі змінами і доповненнями, контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а)платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б)дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в)контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки   у   поданій   платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г)згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, в розумінні ст.. 70 КАС України, наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” податкового зобов'язання або податкового боргу, які виникли внаслідок виконання спірного договору.

При цьому позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, що у період, на який припадає укладення та виконання спірної угоди, відповідачами не подавалась звітність до податкових органів.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги твердження позивача, що за результатами укладення та виконання спірного договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсалбудсервіс” безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ. Так, з матеріалів справи вбачається, що зазначена сума ПДВ була сплачена відповідачем-1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” і входила в ціну послуг. Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбудсервіс”, відповідно до норм діючого законодавства, виникло право на включення цієї суми до податкового кредиту.

Разом з тим, умисел на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства, як зазначає позивач, був саме у Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб”, а не у Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбудсервіс”.

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірного договору у Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним.

Крім того, як зазначено в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001, порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Отже, твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи, а тому не є належними та допустимими доказами у даній справі.

Все вищевикладене свідчить про те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог згідно п. 1 ст. 71 КАС України, як в суді першої інстанції так і під час розгляду в апеляційній інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства  України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районім. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 09.10.2006 року у справі № 46/345-А за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалбудсервіс”.та Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” про визнання угоди № 4 від 23.02.2004 року недійсною – без змін.

Справу № 46/345-А направити до господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту складання в повному обсязі та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий суддя          Вербицька О.В.

 Судді

           Пантелієнко  В.О.

          Дзюбко П.О.