Ухвала

від 17.01.2007 по справі 46/402-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/402-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 17.01.07 р.          № 46/402-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Борисенко  І.В.

 суддів:                                          Алданової  С.О.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -Стефановський В.С. – дов. № 5 від 15.01.2007р.                  Потужна Н.Е. – дов. № 3 від 16.01.2007р.

 від відповідача - Демшевська Л.А. – дов. № 328 від 05.10.2006р..

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 20.11.2006

 у справі № 46/402-А  (Шабунін С.В.)

 за позовом           Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Емеральд"

 до           Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва

 про          визнання нечинним рішення

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія Емеральд” (надалі – позивач) звернулось до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі – відповідач) про визнання нечинним рішення від 23.08.2006р. № 0001112200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду м. Києва від 20.11.2006 р. у справі № 46/402-А позов задоволено повністю: визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 23.08.2006 р. № 0001112200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія Емеральд” 3,40 грн. судового збору.

Постанова місцевого суду мотивована тим, що поставки товарів на митну територію України відбулися в межах граничного 90-денного строку з дати здійснення позивачем попередньої оплати, а тому нарахування позивачу пені у сфері ЗЕД є безпідставним.  

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21.11.2006р. № 10823/9/10-005, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 20.11.2006р. у справі № 46/402-А та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права (а саме ст.2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”), оскільки станом на 90-денний строк з дати здійснення попередньої оплати за поставку товару у позивача на частину товару були відсутні вантажні митні декларації типу ІМ-40 (які підтверджують факт наявності товару в режимі імпорту), а були наявні лише ВМД типу ІМ-74 (що підтверджують факт наявності товару в режимі митного складу).

У зв'язку з набранням чинності з 01.09.2005р. Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) розгляд апеляційної скарги на постанову Господарського суду м. Києва від 20.11.2006р. у справі № 46/402-А здійснюється Київським апеляційним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів апелянта заперечували  та просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва прийнято рішення №0001112200/0 від 23.08.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача згідно ст. 2, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем „Пеня у сфері ЗЕД” у розмірі 369 857,06 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва  № 2658-3651/22-0206/32183336 від 07.08.06р. „Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія „Емеральд” з „Corpa Limited” (Гонконг) згідно контракту № 01DS-04 від 14.05.2004р. за період з 02.11.04р. по 03.08.06р., з „Martin Yaffe International Ltd” (Великобританія) згідно контракту № 02DS-04 від 02.08.2004р. за період з 29.03.2005р. по 03.08.2006р.” (далі – акт перевірки від 07.08.06р.).

Актом перевірки від 07.08.06р., зокрема, встановлено наступне:

1) позивачем укладено контракт купівлі-продажу № 02DS-04 від 02.08.2004р. з фірмою „Martin Yaffe International Ltd” (Великобританія) на поставку товару (дитяча косметика під торгівельною маркою „Disney”) згідно з специфікаціями на загальну суму 500 000,00 дол. США на умовах FОВ Каушиунг (Тайвань);  

на підставі вказаного контракту позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти у розмірі 98 122,08 дол. США;

товар від фірми „Martin Yaffe International Ltd” по вказаному контракту надійшов позивачу згідно наступних вантажних митних декларацій

№ 431430 на суму 53 942,08 дол. США (тип декларації – ІМ-74),

№ 431431 на суму 42 134,40 дол. США (тип декларації – ІМ-74),

№ 809335 на суму 2 045,16 дол. США (тип декларації – ІМ-40).   

2) позивачем укладено контракт купівлі-продажу № 01DS-04 від 14.05.2004р. з фірмою „Corpa Limited” (Китай) на поставку товару (дитяча косметика під торгівельною маркою „Disney”) згідно з специфікаціями на загальну суму 300 000,00 дол. США на умовах FОВ Гонконг;

на підставі вказаного контракту позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти у розмірі 108 980,36 дол. США;

товар від фірми „Corpa Limited” надійшов позивачу на загальну суму 108 980,36 дол. США згідно наступних вантажних митних декларацій:

№ 251136 на суму 40 094,60 дол. США (тип декларації – ІМ 74),

№ 251896 на суму 46 935,84 дол. США (тип декларації – ІМ 74),

№ 805122 на суму 21 949,92 дол. США (тип декларації – ІМ 40).

За висновками перевірки, оскільки станом на момент перевірки частина товару, що надійшов на адресу позивача по вказаних контрактах, на загальну суму 61 289,47 дол. США зберігається на митному ліцензійному складі (про що свідчать ВМД типу ІМ 74), а ВМД типу ІМ 40 у позивача відсутні, то перевіряючими встановлено порушення позивачем ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” (так як згідно наказу ДПА України від 23.10.2002 № 505 „Щодо затвердження податкового роз'яснення щодо застосування норм ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” для практичного застосування ст.2 вищевказаного Закону датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України при обов'язковій наявності ВМД типу ІМ-40, оформленої відповідно до вимог п.8 Положення про вантажну митну декларацію),

Апелянт (з посиланням на вказане податкове роз'яснення) стверджує, що оскільки у позивача на момент проведення документальної перевірки були наявні лише товаросупровідні документи (СМR та ВМД типу ІМ 74) з відтиском штампа „Під митним контролем” при відсутності належним чином оформленої ВМД типу ІМ-40 після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України, з нього обґрунтовано стягнута пеня, передбачена ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Судова колегія з доводами апелянта не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ст.1 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих  товарів  на  територію  України, включаючи  купівлю  товарів,  призначених  для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

“Моментом здійснення імпорту” згідно зі ст.1 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” є момент  перетину товаром  митного  кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п.2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України,  вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України – це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів  через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно п.23 ст.1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях – це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до пунктів 2, 6, 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997р., вантажна митна декларація – це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також  іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Статтею 5 Митного кодексу України визначено, що територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній  зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Абзацем 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на підставі контракту № 02DS-04 від 02.08.2004р., укладеного позивачем з фірмою „Martin Yaffe International Ltd” (Великобританія), та контракту № 01DS-04 від 14.05.2004р., укладеного позивачем з фірмою „Corpa Limited” (Гонконг), на митну територію України надійшли вантажі, що підтверджується штампами Київської регіональної митниці „Під митним контролем” на наявних у позивача вантажних митних деклараціях. Зокрема, у позивача наявні вантажні митні декларації № 100000005/5/251136, № 100000005/5/251896, № 100000005/4/431431, № 100000005/4/431430  (копії у справі – а.с.а.с. 18, 23, 38, 40).

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом ДМСУ від 09.07.97 №307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. за № 443/2247), у вищезазначених деклараціях типом декларації (графа 1 декларації) було визначено код „74” (режим митного складу).

У відповідності до статті 212 Митного кодексу України митний склад – це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України  товари  зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та  інших обмежень  у  період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

З викладеного вбачається та не заперечується відповідачем, що товар за вищевказаними контрактами своєчасно було ввезено та задекларовано позивачем в режимі митного складу.

Посилання відповідача на затверджене наказом ДПА України від 23.10.2002р. №505 Податкове роз'яснення щодо застосування норм ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Згідно пп. 4.4.2 “а” та “б” п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” роз'яснення окремих положень податкового  законодавства надаються контролюючими органами у   порядку,   визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи  із  положень  підпункту  4.4.1  цього  пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України „Про  систему оподаткування”, та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається; якщо законом з питань оподаткування податком, збором (обов'язковим  платежем) обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються із дотриманням правил, визначених у підпункті "а" цього підпункту.

Згідно пп. 4.4.2 “г” п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у  межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під  час проведення апеляційних  процедур, при цьому, податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Судом вбачається, що Державній податковій адміністрації України не було надано права та не було покладено обов'язок надання податкових роз'яснень щодо застосування норм Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, оскільки зазначений Закон не є законом з питань оподаткування.

Чинне законодавство України не передбачає можливості застосування заходів юридичної відповідальності, одним з яких є штрафні санкції за порушення норм Закону “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, за умов відсутності правопорушення.

Статтею 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Стаття 2 названого Закону встановлює, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Тобто, порушенням, за яке статтею 4 названого Закону передбачаються штрафні санкції, є здійснення імпортної поставки з відстроченням більше ніж 90 днів з моменту здійснення попередньої оплати нерезиденту.

Матеріали справи свідчать про відсутність порушень з боку позивача норм ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

З наведеного вбачається, що у відповідача не було підстав приймати оспорюване податкове повідомлення-рішення про сплату пені за порушення строку розрахунку відповідно до статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 20.11.2006р. у справі № 46/402-А – підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,  –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 21.11.2006р. № 10823/9/10-005 на постанову Господарського суду м. Києва від 20.11.2006р. у справі № 46/402-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 20.11.2006р у справі № 46/402-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія Емеральд” до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - без змін.

2. Матеріали справи № 46/402-А направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст.211,212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий суддя          Борисенко  І.В.

 Судді

           Алданова  С.О.

          Шипко  В.В.