Рішення

від 29.05.2014 по справі 905/2366/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.05.2014 Справа № 905/2366/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Баланс «Аудиторська фірма», м. Донецьк

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт», м. Слов'янськ Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 500000,00 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Коломийченко В. І.

Від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баланс «Аудиторська фірма» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» про стягнення заборгованості у розмірі 500000,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поворотної фінансової допомоги №153 від 29.11.2013р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представник позивача був ознайомлений з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

29.11.2013р. позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір поворотної фінансової допомоги № 153, за п. 1.1, 2.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 500000,00 гривень, а позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Позикодавець передає фінансову допомогу позичальникові протягом 10 календарних днів після підписання цього договору. Фінансова допомога передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Фінансова допомога вважається переданою позичальникові в момент її зарахування на поточний рахунок позичальника (п.п. 3.1-3.3 договору).

Факт перерахування позивачем грошових коштів відповідачу підтверджується платіжним дорученням №147 від 02.12.2013р. та випискою по особовому рахунку позивача від 02.12.2013р.

Відповідно до п. 4.1 договору строк фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і закінчується 01.02.2014р.

Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві фінансову допомогу у строк до 01.02.2014р. Фінансова допомога повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Фінансова допомога вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору).

Відповідно до п. 6.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання фінансової допомоги позичальникові. Строк цього договору закінчує свій перебіг 01.02.2014р. (п. 6.2 договору).

За п. 6.3 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

12.03.2014р. позивач звертався до відповідача із претензією за вих. №5, в якій вимагав виконання останнім своїх грошових зобов'язань, докази направлення якої містяться у матеріалах справи.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з повернення суми позики, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 500000,00 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору поворотної фінансової допомоги №153 від 29.11.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір №153 від 29.11.2013р. є договором позики, правовідносини за яким регулюються параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч.1 ст. 1046, ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Між тим, відповідачем грошові кошти повернуті не були, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідками публічного акціонерного товариства «АКБ Банк» щодо руху коштів за поточним рахунком позивача від 16.04.2014р. №53-10/16.04-01 та від 26.05.2014р. №53-10/26.05-01, довідкою публічного акціонерного товариства «Грін Банк» від 26.05.2014р. №23, а також банківськими виписками по особовому рахунку позивача за період з 03.02.2014 по 09.04.2014р. Жодних доказів іншого, всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Баланс «Аудиторська фірма» до публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Під'їздна, 3, код ЄДРПОУ 00300363) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Баланс «Аудиторська фірма» (83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 202-А, код ЄДРПОУ 31212643) заборгованість у розмірі 500000,00 гривень, судовий збір у розмірі 10000,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено 02.06.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник