Рішення

від 26.05.2014 по справі 906/354/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" травня 2014 р. Справа № 906/354/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бонтлаб В.В. - довіреність від 25.01.14р. (в режимі відеоконференції),

від відповідача: Грицик А.В. - довіреність № б/н від 12.05.2014р.,

Макаренко І.Я. - довіреність № б/н від 12.05.2014р.

(присутні в судовому засіданні 12.05.2014р.),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Райгородок" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Кароля" (с. Скраглівка Бердичівського району)

про стягнення 109646,36 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 109646,36грн., з яких 102336,00 грн. основної заборгованості; 1244,58 грн. 3% річних; 5393,18 грн. пені; 672,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2014р. порушено провадження та призначено справу до розгляду на 08.04.2014р.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2014р. відкладено розгляд справи на 12.05.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечили та заявили клопотання про відкладення розгляду справи.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 12.05.2014р. оголошувалась перерва до 26.05.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Після перерви представники відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду повідомлялися належним чином під звукозапис, про причини неявки суд не повідомили, письмовий відзив на позовну заяву не подали, а також не надали докази в обґрунтування власних доводів та заперечень.

Вирішення спору здійснюється за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Райгородок" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Кароля" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №1 на умовах товарного кредиту (а.с. 15-18), відповідно до п. 1.1. якого сторони погодили, що в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього, визначену договором, грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна договору встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору.

Згідно додатку №1 від 07.05.2013р. до договору №1 від 07.05.2013р. сторонами погоджено поставку товару - насіння кукурудзи на загальну суму 83200,00грн. (а.с. 19), строк оплати встановлено - 28.08.2013р., річну ставку відсотків встановлено у розмірі 1%.

На виконання умов укладеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 83200,00грн., що підтверджується накладною №1 від 07.05.2013р. (а.с. 20).

Згідно п. 3.2.1. договору покупець зобов'язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та термінів, передбачених п. 2 договору та додатку №1 до договору (у випадку відсутності коштів на розрахунковому рахунку - розрахуватися зерном кукурудзи на суму зобов'язання по договору згідно діючих ринкових цін).

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що у випадку, коли на дату платежу за поставлений товар Коп/Кпост більше або дорівнює 1.01, то ціна товару підлягає уточненню без додаткового узгодження (де Кпост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату постачання). Постачальник виставляє рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору, як плату за користування товарним кредитом, а покупець зобов'язується сплатити даний рахунок не пізніше трьох банківських днів з дня виставлення рахунку. У цьому випадку ціна договору, що вказується в рахунку підлягає розрахунку за наступною формулою:

Цоп = Цпост X (Коп / К пост), де:

Цпост - ціна постачання;

Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату оплати.

Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу долара США до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/).

Відповідач взяті на себе зобов'язання станом на 28.08.2013 р. не виконав.

26.02.2014р. позивач виставив відповідачу рахунок №1 на сплату гривневої ціни поставленого товару станом на 26.02.2014р. на суму 102336,00грн., яку обрахував за формулою визначеною п. 2.2 договору: 83200,00 грн. *(9,9900грн./8,145грн.)(а.с.26), де:

83200,00 грн. - ціна поставленого товару;

9,9900грн. - комерційний курс гривні до іноземної валюти станом на 26.02.2014 р (Коп).;

8,145 грн. - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату постачання, який визначений у додатку № 1до договору (Кпост).

Згідно п. 2.5. договору покупець проводить оплату вартості (ціни) товару, вирахуваної відповідно до положень п.2.2., плати за користування товарним кредитом та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника.

Також сторони погодили, що нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем. Строк користування кредитом починається з дня, передбачено додатком № 1 до Договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар (п. 2.7).

За користування товарним кредитом на суму 83200,00 грн. відповідачу нараховано відсотки в розмірі 672,60грн. за період з 08.05.2013р. по 26.02.2014р.

Згідно п.п. "а" п. 7.2.1. договору у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право шляхом направлення письмового повідомлення покупцю, притягти його до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов договору покупець сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

За невиконання умов договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 5393,18грн. на суму заборгованості 83200,00грн. за період з 29.08.2013р. по 26.02.2014р.

06.03.2014р. на адресу ПП "Кароля" позивач надіслав повідомлення №21/02/14 від 26.02.2014р. про необхідність сплати вирахуваної гривневої ціни договору, відсотків та пені (а.с. 23-25, 30), яке залишено відповідачем без розгляду.

У відповідності до приписів ст. 625 ЦК України, позивачем за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 83200,00грн. за період з 29.08.2013р. по 26.02.2014р. заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 1244,58грн.

Оцінивши в сукупності обставини справи господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Нормою ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір поставки № 1 на умовах товарного кредиту від 07.05.2013 р., сторони узгодили певний порядок здійснення розрахунку за поставлений товар та визначили цей порядок обов'язковим для виконання сторонами, про що свідчать підписи представників сторін на кожній сторінці зазначеного договору.

Так, пунктом 2.2 договору сторони обумовили уточнення ціни товару на дату платежу, а саме збільшення комерційного курсу гривні на дату оплати до комерційного курсу гривні на дату поставки.

При цьому сторони погодили, що постачальник має виставити рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору, як плату за користування товарним кредитом. Саме цей рахунок мав бути сплачений покупцем не пізніше трьох банківських днів.

Натомість, замість рахунку на оплату користування товарним кредитом, позивач виставив відповідачу рахунок на сплату гривневої ціни поставленого товару згідно договору поставки № 1 від 07.05.2013 р. станом на 26.02.2014 р. в сумі 102336,00 грн. (а.с. 26).

Крім того, судом враховано, що вказуючи в п. 2.2 договору, що ціна товару підлягає уточненню на дату платежу за поставлений товар, сторони не визначились, чи датою платежу є 28.08.2013 р. - дата, що вказана в додатку до договору, чи дата реального виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Позивачем взагалі вказано 26.02.2014 р., тобто довільна дата, визначена на його власний розсуд. Суд також припускає, оскільки відповідач не провів розрахунки, то датою платежу можна вважати і дату звернення позивача до суду.

До того ж, судом встановлено, що за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ станом на 26.02.2014 р. міжбанківський валютний курс продажу долара США до гривні, який визначений позивачем як комерційний курс гривні, мав наступні показники: мінімум - 10,350 грн.; максимум - 10,500грн.; середній - 10,4100грн. При цьому позивачем вказано - 9,9900 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до стягнення позивач заявив 102336,00 грн. як основного боргу, мотивуючи це тим, що відповідач не оплатив вартість поставленого товару станом на 26.02.2014 р.

Однак, враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає, що правомірною і такою що підлягає задоволенню є сума 83200,00 грн. вартості отриманого товару товару, строк оплати якої настав 28.08.2013 р.

В частині стягнення різниці в сумі 19136,00 грн. між 102336,00 грн., нарахованих позивачем як гривнева ціна поставленого товару станом на 26.02.2014 р., та 83200,00 грн. вартості поставленого 07.05.2013 р. товару, суд відмовляє, оскільки вважає, що позивачем не доведено законність її стягнення.

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, пені та 3% річних, суд також враховує, що останні нараховано на суму реальної заборгованості, а саме на суму 83200,00 грн.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування товарним кредитом проведений позивачем за період з 08.05.2013р. по 26.02.2014р. на суму 83200,00грн., господарський суд встановив, що правомірним за вказаний період буде нарахування відсотків в розмірі 672,44грн.

Тобто, у задоволенні 0,16грн. (672,60грн. - 672,44грн.) відсотків за користування кредитом господарський суд відмовляє, як безпідставно нарахованих.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки з боку відповідача має місце порушення строків проведення розрахунків щодо оплати отриманого товару, позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені і 3% річних суд встановив, що їх нараховано арифметично вірно, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 90510,20грн., з яких 83200,00 грн. заборгованості, 672,44 грн. відсотків за користування кредитом, 5393,18 грн. пені, 1244,58 грн. 3% річних.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кароля" (13343, Житомирська область, Бердчівський район, с.Скраглівка, ідентифікаційний код 30983260)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Райгородок" (13362, Житомирська область, Бердичівський район, с. Райгородок, вул. Космонавтів, 50, ідентифікаційний код 38357389)

- 83200,00 грн. заборгованості;

- 672,44 грн. відсотків за користування кредитом;

- 5393,18 грн. пені;

- 1244,58 грн. 3% річних;

- 1810,21 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.06.14

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи;

2 - відповідачу (рек з пов.)