Рішення

від 27.05.2014 по справі 908/1139/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/14/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 Справа № 908/1139/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігон-Авто" (69057 м. Запоріжжя, вул. Антенна, 11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеню-М Торгівельна група" (69035 м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 51)

про стягнення 30 552 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Мелікджанян Г.Г., дов. № б/н від 11.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полігон-Авто", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеню-М Торгівельна група", м. Запоріжжя про стягнення 30 552 грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки № 0000130 від 17.09.2013р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 07.04.2014р., справу № 908/1139/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 08.04.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1139/14, присвоєно справі номер провадження 27/14/14 та призначено судове засідання на 13.05.2014р.

Ухвалою суду від 13.05.2014р. розгляд справи відкладався на 27.05.2014р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

27.05.2014р. продовжено розгляд справи № 908/1139/14.

27.05.2014р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 27.05.2014р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 30 552 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 0000130 від 17.09.2013р.

Відповідач у судові засідання, відкриті 13.05.2014р. та 27.05.2014р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 08.04.2014р. позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи. Згідно реєстру, станом на 12.05.2014р. місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеню-М Торгівельна група" змінилось, а саме замість: 69035 м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 51 підприємство зареєстровано за адресою: 69071 м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. 61, кв. 1. (копія витягу міститься в матеріалах справи).

Ухвалу суду від 13.05.2014р. про відкладення розгляду справи на 27.05.2014р. надіслано на адресу відповідача: 69071 м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. 61, кв. 1, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи станом на 12.05.2014р.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 17.09.2013р. між ТОВ "Полігон-Авто", м. Запоріжжя та ТОВ "Авеню-М Торгівельна група", м. Запоріжжя укладений договір поставки № 0000130.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.

Згідно п. 1.2 предметом поставки є продукція виробничо-технічного призначення в асортименті з власним найменуванням, зазначена в прейскурантах постачальника, а саме: стовпи освітлення гранені конічні в комплекті.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що поставка продукції здійснюється на умовах ЕХW (ІНКОТЕРМС 2000) - склад покупця. Місцем поставки продукції є склад покупця, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Антенна. 11, якщо сторони не домовляться про інші умови поставки.

Відповідно до п. 4.1 договору строки поставки встановлюються сторонами з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання продукції покупцю.

Згідно п. 4.2 договору строки поставки партій продукції складають: для продукції, що знаходиться на складі постачальника, - до 3 (трьох) робочих днів після дати погодження сторонами заявки покупця; та у випадку поставки продукції, що відсутня на складі постачальника на день погодження сторонами заявки покупця - до 7 (семи) робочих днів.

Відповідно до розділу 8 договору покупець сплачує поставлений товар не пізніше 12-00 години дня, що передує даті поставки чергової партії товару постачальником. В будь-якому випадку, оплата за замовлений та/або поставлений товар в останню декаду кожного місяця здійснюється покупцем на користь постачальника не пізніше 25 числа поточного місяця.

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та рахунку-фактури, виставленої постачальником на вартість поставленої партії товару. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), за якою партія товару постачалася, та номер та дату рахунку-фактури, виписаної постачальником на оплату поставленої партії товару.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті на загальну суму 30 552 грн. 00 коп., що підтверджуються видатковою накладною № 4230 від 23.09.2013р. та № 4231 від 23.09.2013р.

Відповідач не здійснив оплату отриманої продукції у розмірі 30 552 грн. 00 коп.

Отже, в порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату за поставлену продукцію, внаслідок чого сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 30 552 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеню-М Торгівельна група", м. Запоріжжя 30 552 грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки № 0000130 від 17.09.2013р.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 27.05.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігон-Авто", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеню-М Торгівельна група", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеню-М Торгівельна група" (69071 м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. 61, кв. 1, код ЄДРПОУ 38626314, р/р 26008210295649 в ПАТ «ПроКредитБанк», МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігон-Авто" (69057 м. Запоріжжя, вул. Антенна, 11, код ЄДРПОУ 25221788, п/р 26001204681001 у ЗРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя) 30 552 (тридцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 28.05.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.