Рішення

від 29.05.2014 по справі 909/247/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 р. Справа № 909/247/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000

в особі відокремленого підрозділу

"Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень"

ДТГО "Львівська залізниця",

вул. Привокзальна, 15, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Яремчанської міської ради Івано-Франківської області

вул. Свободи, 266, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради

та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

за участю представників сторін:

Від позивача: Левчук І.М. - начальник юридичного сектора, (довіреність № НЮ - 21 від 01.01.2014 року).

Від відповідача: Кухарук Т.А. - головний спеціаліст юридичного відділу, (довіреність № 14/11-9 від 01.01.14р.)

Від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець, (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія НОМЕР_1 від 21.06.05р.)

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до Яремчанської міської ради та до приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03.04.2014 року. Ухвалою суду від 03.04.2014 року відкладено розгляд справи на 15.04.2014 року. Ухвалою суду від 15.04.2014 року відкладено розгляд справи на 13.05.2014 року. Ухвалою суду від 13.05.2014 року продовжено строк вирішення спору до 29.05.2014 року та відкладено розгляд справи на 20.05.2014 року. В судовому засіданні 20.05.2014 року та 27.05.2014 року судом оголошено перерву в розгляді справи до 27.05.2014 року та до 29.05.2014 року, про що представники сторін були повідомлені.

В судовому засіданні 29.05.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача та приватний підприємець проти позову заперечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив, що при проведенні інвентаризації земель смуги відведення Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" для виготовлення державних актів на право постійного землекористування підрядною організацією товариства з обмеженою відповідальністю "Західзем" по відокремленому підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" виявлено, що у межах залізничної колії станції Яремче в смузі відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії на км 59 + 100 м в смузі відведення на відстані 16 м від осі колії знаходиться будівля магазину, земельна ділянка під яким продана приватному підприємцю ОСОБА_1 для його обслуговування, в той час як ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить 20 м від осі головної колії.

Як стверджує позивач, вказана земельна ділянка продана приватному підприємцю відповідно до рішення Яремчанської міської ради №209-3/2002 від 22.03.2002 року і на підставі якого укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2002 року.

Про факт та межі зайняття земельної ділянки в смузі відведення залізниці складено за результатами проведеного обстеження акт від 22.05.2012 року на підставі графічного матеріалу, який підписано представником міської ради.

У зв'язку з цим, позивач вважає оскаржуване рішення міської ради, а відтак і укладений на його підставі договір купівлі-продажу такими, що суперечать чинному законодавству, прийнятим з порушенням наданих повноважень, що порушує право позивача на користування земельної ділянкою, а тому таким, що підлягає визнанню незаконним.

За словами позивача, продана земельна ділянка частково знаходиться у смузі відведення залізниці і відноситься до земель залізничного транспорту та перебуває у користуванні ДТГО "Львівська залізниця".

При цьому, позивач посилається на ч.1 ст.6 Закону України "Про залізничний транспорт" де вказано, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

Крім того, позивач вказав, що згідно ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Посилаючись на План смуги відведення лінії Івано-Франківськ-Держкордон Львівської залізниці 1994 року позивач вказав на те, що ширина смуги відведення у даному місці становить 20 м від осі головної колії. Вказаний план смуги відводу є погодженим представниками відповідних рад, в тому числі і Яремчанської міської ради, тому про межі земельних ділянок смуги відведення залізниці міські раді, за словами позивача, було відомо.

Разом з тим, позивач вказав в те, що саме таку ширину смуги відведення у даному місці підтверджено Будівельними нормами і правилами, глава 39 - залізничні дороги колії 1520 мм.

За таких обставин, позивач вважає, що міській раді було відомо про те, що частина проданої земельної ділянки відноситься до земель залізничного транспорту, спірна земельна ділянка була продана, в той час коли залізниця як суміжний користувач не погоджувала ні проект відведення земельних ділянок, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та у жодному випадку не надавала погодження на вилучення земельної ділянки з постійного землекористування.

Позивач вважає, що Яремчанською міською радою при винесенні оскаржуваного рішення порушено також норми п. б ч.4 ст.84 Земельного кодексу України, який зазначає, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями. Отже, таке рішення на думку позивача суперечить законодавству України та порушує права та інтереси залізниці як належного землекоритсувача.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсним п.3 рішення Яремчанської міської ради №209-3/2002 від 22.03.2002 року "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності в частині продажу земельної ділянки, площею 90,65 м 2 підприємцю ОСОБА_1 по вул. Свободи, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2002 року, укладений між Яремчанською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1.

Яремчанська міська рада з поданим позовом не погоджується. Від міського голови поступило клопотання №18/11-9 від 12.05.2014 року (вх. №7278/14 від 13.05.2014 року) про застосування строку позовної давності. Своє клопотання відповідач мотивує тим, що оскаржуване рішення та договір купівлі-продажу датовані 2002 роком. Будівлю крамниці введено в експлуатацію 26.02.2008 року. Посилаючись на ст.257 Цивільного кодексу України де вказано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач проти вказаного клопотання відповідача заперечив, виклавши свою позицію в заяві №ДН-4/2-736 від 20.05.2014 року (вх.№7734 від 20.05.2014 року). У вказаній заяві йдеться про те, що згідно ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Залізниця про існування оскаржуваного рішення Яремчанської міської ради та про укладання договору, якими порушено право позивача, стало відомо при обстеженні земельних ділянок за актом від 22.05.2012 року. Крім того, позивач вказав, що відповідно до ч.4 ст.268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширювалася на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Як вбачається з поданої позивачем заяви вказана норма 20.12.2011 року була виключена Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства ". Однак, в п.5 вказаного Закону йдеться про те, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, позивач вважає, що термін позовної давності в спірному випадку спливає 20.12.2014 року і тому просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач, в свою чергу, подав суду пояснення №22/11-9 від 28.05.2014 року (вх. №8178/14 від 29.05.2014) року в якому вказує на те, що посилання позивача на п.4 ст.268 Цивільного кодексу України є безпідставною, оскільки позивач не є власником спірної земельної ділянки, а ні законним користувачем в розумінні ст. 126 Земельного кодексу України.

Виходячи з матеріалів справи, з урахуванням пояснень сторін та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до рішення Яремчанської міської ради №209-3/2002 р. від 22.03.2002 року "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" продано у приватну власність підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 90,65 м. кв., що розташована по вул. Свободи для обслуговування крамниці.

Згідно пункту "б" ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. На підставі вказаного рішення між виконкомом Яремчанської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2002 року.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Під час розгляду справи судом не були встановлені обставини, за якими спірне розпорядження Яремчанської міської ради та укладений відповідачами у справі договір купівлі-продажу земельної ділянки можуть бути визнано недійсними (незаконними), виходячи з приписів статті 21 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Частиною 1 ст.65 Земельного кодексу України встановлено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про залізничний транспорт" створення, реорганізація, ліквідація та визначення територіальних меж залізниць, призначення і звільнення їх керівників здійснюються рішеннями Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Таким документом вважається державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З вищенаведених норм випливає, що вимагати захисту порушених прав на землю має право власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Вилучення земельних ділянок також здійснюється за згодою землекористувача, право користування якого оформлене та зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Проте, на момент прийняття Яремчанською міською радою спірного рішення Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ДТГО "Львівська залізниця" був відсутній і державної реєстрації не проходив. Отже, в матеріалах справи відсутні докази оформлення ДТГО"Львівська залізниця" чи її відокремленими підрозділами у встановленому законодавством порядку права постійного користування чи права оренди спірною земельною ділянкою шляхом отримання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою чи укладення договору оренди земельної ділянки, а тому виходячи із приписів ст. 125 ЗК України право постійного користування вказаною земельною ділянкою у ДТГО "Львівська залізниця" не виникло, тому погодження позивачем вилучення її частини законом не вимагалося, що спростовує відповідні посилання позивача.

Твердження позивача про те, що виготовлення та отримання державних актів на землю на час облаштування залізничного полотна і смуги відведення не передбачалося діючим на той час законодавством, що підтверджується посиланням на наведені в позовній заяві нормативні акти, спростовуються змістом самих цих актів, зокрема, п. п. 27, 32 "Инструкции о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода", затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963р., які містять прямі вимоги щодо обов'язковості складення документів на право користування землею та порядок зберігання актів на право користування землею підрозділами залізниць.

Посилання позивача в обґрунтування своєї позиції на "Положение о землях, предоставленных транспорту", затверджене постановою РНК СРСР 07.02.1933р., також є безпідставним. Так, п. 10 цього положення регламентує оформлення прав на землі, закріплені, зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством союзних республік.

Також в підтвердження своїх доводів позивач подав суду план смуги відведення земель лінії залізниці датований 1994 роком, а також кадастровий план перекриття смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця" на території Яремчанської міської ради (в межах населеного пункту), кадастровий номер 2611000000:05:012:0008. Однак, такі докази не можуть братися судом до уваги, оскільки вказані документи не є належними доказами, що підтверджують право користування позивача спірною земельною ділянкою.

Таким чином, оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи належного підтверджуючого землекористування документа ані на спірну земельну ділянку, ані на суміжну ділянку, фактично зайняту залізничним полотном, суд приходить до висновку, що позивач позбавлений права вимагати захисту своїх порушених прав на землю як належний землекористувач в порядку ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України, позаяк права позивача на землю не оформлені та не зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Такої позиції дотримується Вищий господарський суд у своїй практиці (зокрема, постанова Вищого господарського суду України по справі №914/1047/13-г та постанова по справі №926/1079/13-г).

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а заявлені вимоги спростовуються матеріалами справи, суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 68, ч.1 ст.124, ст.ст.125,126, ч.2 ст.152, ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.4 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 34, 43, 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" / 79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900 / в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" / 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Привокзальна, 15, код 25910967 / до Яремчанської міської ради / 78500, Івано-Франківська область, м. Яремче, вул. Свободи, 266, код 04054286 / та до приватного підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1 / про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради №209-3/2002 від 22.03.2002 року "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" в частині продажу земельної ділянки площею 90,65 м 2 підприємцю ОСОБА_1 по вул. Свободи та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2002 року, укладений між Яремчанською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.14

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"