Рішення

від 27.05.2014 по справі 906/480/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" травня 2014 р. Справа № 906/480/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Радушинської Н.В. - дов. від 12.05.2014р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного науково-технологічного підприємства "Надія-Алкон" (с. Довжик Житомирської області)

до Малого багатопрофільного спільного підприємства "Стройсервіс" (с. Довжик Житомирського району)

про стягнення 45114,40 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45114,40 грн., з яких 44712,00 грн. основного боргу та 402,40 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 15.04.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.05.2014р.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2014р. відкладено розгляд справи на 27.05.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості та просить стягнути з відповідача 24712,00грн. заборгованості та 402,40грн. пені.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал господарського суду від 15.04.2014р. та від 12.05.2014р. не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

До суду 23.05.2014р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою директора.

Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Також, господарський суд враховує, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, додаткові докази, без яких неможливо вирішити спір, не витребовувались; про наявність доказів, які можуть вплинути на вирішення спору, відповідач не заявляв.

Вирішення спору здійснюється за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2013р. між МБСП "Стройсервіс" (замовник/відповідач) та ПНТП "Надія-Алкон" (постачальник/позивач) укладено договір на поставку гранітних виробів №19-12/13 (а.с. 8), відповідно до п. 1. якого постачальник за дорученням замовника зобов'язується виробити та відвантажити на умовах цього договору плити гранітні термооброблені Покостівського родовища 300*300*50 мм в кількості 91,53м.кв. по ціні 480,00 грн. за 1 кв.м. (з урахуванням ПДВ), далі вироби.

Загальна вартість виробів складає 43934,40грн. (п. 1.2. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу вироби на загальну суму 44712,00грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 9-15), зокрема:

- № 139 від 24.12.2013р. на суму 11664,00грн.;

- № 140 від 25.12.2013р. на суму 6220,80грн.;

- № 141 від 26.12.2013р. на суму 8985,60грн.;

- № 142 від 27.12.2013р. на суму 4320,00грн.;

- № 143 від 28.12.2013р. на суму 7257,60грн.;

- № 144 від 30.12.2013р. на суму 5486,40грн.;

- № 2 від 03.01.2014р. на суму 777,60грн.,

а також податковими накладним (а.с. 16-22) та довіреністю (а.с. 24).

Умовами п. 1.5. договору сторони погодили, що оплата отриманих виробів здійснюється замовником безготівково в термін до 14.01.2014р.

Окрім цього, замовник надав постачальнику гарантійний лист №1/1912 від 19.12.2013р. з проханням поставити продукцію згідно заявки та з гарантією її оплати до 14.01.2014р. (а.с. 27).

У встановлений договором строк відповідач договірні зобов'язання не виконав.

Згідно п. 3.2. договору в разі несвоєчасної оплати за кожну партію замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01 % від вартості замовлених виробів, але не більше 3 % від недопоставленого об'єму.

На виконання умов п. 3.2. договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 402,40грн. за 90 днів прострочки.

Після порушення провадження у справі відповідачем погашено основну заборгованість частково в розмірі 20000,00грн., зокрема 29.04.2014р. на суму 10000,00грн. (а.с. 71) та 06.05.2014р. на суму 10000,00грн. (а.с. 70).

Згідно довідки позивача станом на 27.05.2014р. заборгованість відповідача складає 24712,00грн. (а.с. 68).

Відповідач факт наявності основної заборгованості в розмірі 24712,00грн. підтвердив, що вбачається із підписаного сторонами акту звірки розрахунків за період з 01.12.2013р. по 21.05.2014р. (а.с. 69).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача, та факт лише часткового виконання договірних зобов'язань відповідачем.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи, що відповідачем частково погашена основна заборгованість після порушення провадження, господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 20000,00грн. основного боргу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 24712,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 402,40грн. пені, господарський суд зазначає наступне.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Умовами п. 3.2. договору сторони обумовили нарахування пені у розмірі 0,01% за кожен день прострочення.

Пунктом 2.9. Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд встановив, що погоджений сторонами розмір пені - 0,01 % менший ніж передбачений законом, що є правом сторін.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що її нараховано арифметично вірно, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24712,00грн. основного боргу та 402,40грн. пені.

В частині стягнення 20000,00грн основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого багатопрофільного спільного підприємства "Стройсервіс" (10004, Житомирська область, Житомирський район, с. Довжик, вул. Нескорених, 13, ідентифікаційний код 13550133)

на користь Приватного науково-технологічного підприємства "Надія-Алкон" (10004, Житомирська область, Житомирський район, с. Довжик, вул. Нескорених, 22-а, ідентифікаційний код 20419876)

- 24712,00грн. основного боргу;

- 402,40 грн. пені;

- 1827,00 грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 20000,00грн. основного боргу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.06.14

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1- до справи

2- позивачу (рек.)

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)