Рішення

від 28.05.2014 по справі 908/1178/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/23/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2014 Справа № 908/1178/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтнобетонний завод" (70421 Запорізька область, Запорізький район, с. Високогірне, вул. Мічуріна, 1а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Енергія" (69002 м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 2В)

про стягнення 26 343 грн. 17 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Колодій А.О., дов. № 13 від 12.03.2014 р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтнобетонний завод", Запорізька область, Запорізький район, с. Високогірне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Енергія", м. Запоріжжя про стягнення 23 928 грн. 94 коп. заборгованості, 405 грн. 15 коп. 3 % річних, 457 грн. 96 коп. втрат від інфляції та 1 551 грн. 12 коп. пені.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 09.04.2014р., справу № 908/1178/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 10.04.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1178/14, присвоєно справі номер провадження 27/23/13 та призначено судове засідання на 14.05.2014р.

Ухвалою суду від 14.05.2014р. розгляд справи відкладався на 28.05.2014р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

28.05.2014р. продовжено розгляд справи № 908/1178/14.

28.05.2014р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 28.05.2014р. представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку було надіслано на адресу суду 26.05.2014р., просить суд стягнути з відповідача 23 928 грн. 94 коп. заборгованості, 1 551 грн. 12 коп. пені, 511 грн. 35 коп. 3 % річних та 1 791 грн. 42 коп. втрат від інфляції.

Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають збільшені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27 782 грн. 83 коп.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 14.05.2014р. та 28.05.2014р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців наданого представником позивача ТОВ "Промислове підприємство "Енергія" знаходиться за адресою: 69002 м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 2В.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі від 10.04.2014р. та ухвалу від 14.05.2014р. про відкладення розгляду справи надіслано на юридичну адресу відповідача: 69002 м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 2В.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Енергія", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено , що 17.07.2013р. між ТОВ «Запорізький асфальтнобетоний завод» (підрядник) та ТОВ «Промисловим підприємством «Енергія» (замовник) укладено договір № 40 на виконання послуг з благоустрою Запорізького обласного центру зайнятості, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 56а.

Відповідно до п. 2.1 замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними силами і засобами всі послуги з благоустрою Запорізького обласного центру зайнятості, що передбачені кошторисною документацією на виконання в обумовлений цим договором термін та з належною якістю в межах кошторисної документації та узгодженої договірної ціни робіт, з дотриманням вимог техніки безпеки, охорони праці.

Згідно п. 3.1 договору вартість послуг, що доручена для виконання підряднику, складає 81 750 грн. 00 коп. з ПДВ.

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що до початку робіт замовник здійснює переплату у розмірі 22 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Передплата у повному обсязі перерахована замовником на поточний рахунок підрядника 18 липня 2013 року платіжним дорученням № 353, на підставі рахунку-фактури № СФ-0000048.

Підрядник, відповідно до умов договору, власними силами і засобами, надав замовнику послуги з благоустрою Запорізького обласного центру зайнятості.

Між замовником та підрядником 28.08.2013р. підписано акт прийняття виконаних будівельних робіт № 1/2 (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт на суму 45 928 грн. 94 коп.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата виконаних робіт проводиться замовником, згідно акта виконаних робіт (форма КБ-2в) термін трьох робочих днів після підписання акта виконаних робіт.

З урахуванням передплати відповідача, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 23 928 грн. 94 коп.

24.12.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 111 з вимогою терміново сплатити заборгованість у сумі 23 928 грн. 94 коп.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 23 928 грн. 94 коп. заборгованості.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 511 грн. 35 коп. 3 % річних та 1 791 грн. 42 коп. втрат від інфляції. (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором № 40 від 17.07.2013р. належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 511 грн. 35 коп. 3 % річних та 1 791 грн. 42 коп. втрат від інфляції, заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 551 грн. 35 коп. пені за період з 01.09.2013р. по 01.03.2014р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 9.8 договору замовник у разі порушення терміну сплати, який зазначений у п. 5.1 договору, сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплачених робіт за кожний день порушення зобов'язань.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 40 від 17.07.2013р. у розмірі 1 551 грн. 12 коп. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 23 928 грн. 94 коп. заборгованості, 1 551 грн. 12 коп. пені, 511 грн. 35 коп. 3 % річних та 1 791 грн. 42 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 28.05.2014року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтнобетонний завод", Запорізька область, Запорізький район, с. Високогірне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Енергія", м. Запоріжжя задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Енергія" (69002 м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 2В, код ЄДРПОУ 30663778, р/р 26006007000360 в АТ «Родовід Банк», м. Київ, МФО 321712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтнобетонний завод" (70421, Запорізька область, Запорізький район, с. Високогірне, вул. Мічуріна, 1а, код ЄДРПОУ 33409620, р/р 26005060729396 в ЗФ КБ «Приватбанк», МФО 313399) 23 928 (двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 94 коп. заборгованості, 1 551 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 12 коп. пені, 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 35 коп. 3 % річних, 1 791 (одна тисяча сімсот дев'яносто одна) грн. 42 коп. втрат від інфляції, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтнобетонний завод" (70421 Запорізька область, Запорізький район, с. Високогірне, вул. Мічуріна, 1а, код ЄДРПОУ 33409620, р/р 26005060729396 в ЗФ КБ «Приватбанк», МФО 313399) судовий збір в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 80 коп., сплачений платіжним дорученням № 267 від 23.05.14р., у зв'язку із сплатою в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 30.05.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.