Рішення

від 28.05.2014 по справі 910/6332/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6332/14 28.05.14

За позовом Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі

1) Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

2) Комунального підприємства «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві

до Приватного підприємства «Кароліна»

про стягнення 13 363,70 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від прокуратури Дубей Т.С.

від позивача-1 не з'явився

від позивача-2 Станько Н.М. - представник за довіреністю № 1 від 02.01.14;

Жарська О.І. - представник за довіреністю № 372 від 19.05.14

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 28.05.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (позивач-1) та Комунального підприємства «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві (позивач-2) про стягнення з Приватного підприємства «Кароліна» заборгованості за договором оренди у розмірі 13 363,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог орган прокуратури зазначає, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором оренди № 09073 від 27.05.2010 р. щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 13 363,70 грн, з яких 12 464,37 грн - основна сума заборгованості, 137,26 грн - пеня, 77,73 грн - інфляційне збільшення та 684,34 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 порушено провадження у справі № 910/6332/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2014.

У судове засіданні 28.05.2014 з'явилися представники прокуратури та позивача-2, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач-1 у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0421012344754.

У судове засідання 28.05.2014 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 04212, м. Київ, вул.. Маршала Тимошенка, буд.9

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

27 травня 2010 р. між Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (надалі - орендодавець) та приватним підприємством «Кароліна» (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір № 09073 оренди нежитлового будинку (приміщення) (надалі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1. договору орендодавець на підставі рішення сесії Оболонської районної у м. києві ради № 27/8 від 27.05.2010 р. передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (об'єкт оренди) за адресою: м. Київ, вул.. Героїв Дніпра, буд. 42-Г, загальною площею 31,20 кв.м. для розміщення магазину продовольчих товарів (з реалізацією алкоголю та тютюну).

Додатковою угодою від 01.02.2011 р. до договору оренди на підставі рішення комісії з припинення виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) від 22.12.2010 р. № 1 було змінено орендодавця на комунальне підприємство «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві (надалі - позивач).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість послуг оренди приміщень за період з січня 2011 р. по жовтень 2012 р., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем-2 в розмірі 12 464,37 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

За приписами п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

У п. 2.3. договору сторони передбачили, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди по акту прийому-передачі.

Відповідно до акту прийому-передачі від 25.05.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування об'єкт оренди.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У п. 9.1. договору сторонами встановлено термін його дії з 27.05.2010 по 25.05.2013.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинної методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користуванням майном територіальної громади Оболонського району м. Києва, затвердженої рішенням Оболонської районної у м. Києві ради та на дату підписання договору становить 1 526,21 грн

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).

У п. 3.4. договору сторони передбачили, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві, або дата примусового виселення орендаря (п. 3.5. договору).

Тобто, умовами договору передбачено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендних платежів припиняються лише по поверненню орендованого приміщення.

За умовами договору підтвердженням передачі та відповідно звільнення відповідачем приміщення є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи такий акт відсутній.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач неналежним чином виконав своїх обов'язків в частинні повноти внесення орендної плати за користування у період з січня 2011 р. по жовтень 2012 р., в результаті чого виникла заборгованість, що за обґрунтованими розрахунками позивача-2, які неоспорені відповідачем, та становить 12 464,37 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4.2. договору відповідач зобов'язався вносити орендні платежі вчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України ), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 12 464,37 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 137,26 грн, 3% річних в розмірі 684,34 грн та інфляційних втрат в розмірі 77,73 грн., що нараховані за час прострочення виконання грошових зобов'язань по сплаті орендної плати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за не своєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленому законодавством України.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 137,26 грн, 3% річних в розмірі 684,34 грн та інфляційних втрат в розмірі 77,73 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача-2, що міститься позовній заяві.

За таких обставин, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Кароліна (04212, м. Київ, вул.. Тимошенка, буд. 9, ідентифікаційний код 21584362) на користь Комунального підприємства «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 57, ідентифікаційний код 33597242) заборгованість з орендної плати у розмірі 12 464 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 70 коп.; пеню в розмірі 137 (сто тридцять сім) грн 26 коп.; 3% річних в розмірі 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн 34 коп. та інфляційних втрат в розмірі 77 (сімдесят сім) грн 73 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Кароліна (04212, м. Київ, вул.. Тимошенка, буд. 9, ідентифікаційний код 21584362) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.