Рішення

від 28.05.2014 по справі 912/1434/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 рокуСправа № 912/1434/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон", м. Кіровоград

до: фермерського господарства "Віола", Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Лозуватка

про стягнення 109385,01 грн

за участю представників сторін

від позивача - Слюсар О.В., довіреність від 07.03.2014 № 119;

від відповідача - участі не приймали

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катіон" звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення з фермерського господарства "Віола"109385,01 грн., з яких 97892,3 грн. основного боргу, 6400,13 грн. пені, 3615,63 грн. збитків від інфляції, 1462,30 грн. 3% річних, а також 2187,41 грн. судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням умов договору в частині оплати поставлених нафтопродуктів.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, уточнив лише період нарахування пені.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов в розумінні статті 59 Господарського процесуального кодексу України та інших витребуваних документів до суду не подав.

Ухвала про порушення провадження у справі від 08.05.2014 року отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 00010331 від 10.05.2014 року.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Катіон" (Постачальник) і фермерським господарством "Віола" (Покупець) 29.04.2013 укладено договір поставки нафтопродуктів № 29/04-13/01 (договір).

Відповідно до п. 1.1. Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти і оплатити нафтопродукти у кількості, за номенклатурою, цінами та термінами постачання згідно з умовами договору.

Найменування, (асортимент), кількість, ціна за літр товару, визначаються сторонами у відповідних накладних та рахунках-фактурах (п. 1.2.).

Згідно видаткової накладної від 01.11.2013 № РН-001729 на підставі довіреності від 01.11.2013 б/н позивач поставив відповідачу дизельне пальне на суму 52352,30 грн., а згідно видаткової накладної від 08.11.2013 № РН-002042 на підставі тієї ж довіреності ще пальне на суму 45540,00 грн.

Всього позивачем згідно умов договору на адресу відповідача поставлено дизельного пального на суму 97892,30 грн.

Згідно п. 3.1 договору, ціна товару, який поставляється по цьому договору, встановлюється окремо для кожної партії і відображається у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Відповідно до п. 7.1 договору, розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% від вартості партії товару, на підставі виставленого рахунку.

Відповідачу виставлено рахунок від 29.04.2013 № 0000000223 від 29.04.2013 на суму 52352,30 грн. та від 01.08.2013 № 0000000470 на суму 45540,00 грн.

Відповідачем поставлений товар не оплачений, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Як зазначено у Інформаційному листі ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10);

Під час розгляду справи по суті, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 97892,30 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого йому товару, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 97892,30 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 6400,13 грн. пені, 3615,63 грн. збитків від інфляції та 1476,95 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 8.3. договору, у разі порушення покупцем зобов'язань по оплаті товару (несвоєчасна оплата та/або нездійснення оплати) він зобов'язується оплатити постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від суми заборгованості за товар за кожний день прострочення оплати (не здійснення оплати) до дня фактичної оплати.

За розрахунком позивача з урахуванням заяви про уточнення періоду, відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню, нараховану за несплату товару поставленого за накладною від 01.11.2013 № РН-001729 за період з 02.11.2013 по 02.05.2014 у сумі 3449,51 грн. та за несплату товару поставленого за накладною від 08.11.2013 № РН-002042 за період з 09.11.2013 по 05.05.2014 у сумі 2950,62 грн.

Всього позивачем нарахована пеня у сумі 6400,13 грн.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок розміру пені відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору

Однак, за розрахунком суду розмір пені за вказані вище періоди складає 6592,80 грн., відтак позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 6400,13 грн. підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а саме у сумі 6400,13 грн..

За розрахунком позивача розмір 3% річних складає 1476,95 грн., а саме нарахованих за несплату товару поставленого за накладною від 01.11.2013 № РН-001729 за період з 02.11.2013 по 05.05.2014 у сумі 796,04 грн. та за несплату товару поставленого за накладною від 08.11.2013 № РН-002042 за період з 09.11.2013 по 05.05.2014 у сумі 680,91 грн.

За розрахунком позивача збитки від інфляції складають 3615,63 грн., а саме нараховані за несплату товару поставленого за накладною від 01.11.2013 № РН-001729 за період з 02.11.2013 по 31.03.2014 у сумі 1933,59 грн. та за несплату товару поставленого за накладною від 08.11.2013 № РН-002042 за період з 09.11.2013 по 31.03.2014 у сумі 1682,04 грн.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням інфляційних та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За розрахунком суду розмір 3% річних нарахованих за несплату товару поставленого за накладною від 08.11.2013 № РН-002042 за період з 09.11.2013 по 05.05.2014 складає 666,26 грн.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 1462,30 грн. В задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 14,65 грн. господарський суд відмовляє.

За розрахунком суду збитки від інфляції складають 3662,14 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню у заявлених межах у сумі 3615,63 грн.

Згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Віола" (27630, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Лозуватка, вул. Велігіна, буд. 8, код ЄДРПОУ 36951983) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон" (25006, м. Кіровоград, вул. Канатна, 13, код ЄДРПОУ 32324824) 109370,36 грн., з яких 97892,3 грн. основного боргу, 6400,13 грн. пені, 3615,63 грн. збитків від інфляції, 1462,30 грн. 3% річних, а також 2187,41 грн. судового збору.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення направити відповідачу у справі за адресою 27630, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Лозуватка, вул. Велігіна, буд. 8.

Повне рішення складено 02.06.2014.

Суддя В.Г. Кабакова